— Хіба це не патологія?
— Як слушно зауважила ваша колишня подружка, ви маєте літературний талант. Якщо це вважати патологією, тоді так, ви — хворий.
— А чи не надто жива така уява?
— Уява не може бути надто живою. Особливо коли йдеться про кохання.
— То що ж мені робити? Як я зможу забути про неї?
— Ви й не зможете. Навіть не намагайтеся, бо це може викликати справжні психічні захворювання. Тож нехай воно йде, як іде. Ще раз повторюю: не треба себе змушувати забути її. Не вийде. Мине якийсь час, і її вплив на ваші думки та буденне життя дедалі слабшатиме. І сприймайте це так, ніби вам дуже пощастило: існує вона чи ні, ви закохані, а це чудово.
То була історія найбільшого кохання в житті Ло Цзі. Таке трапляється лише один-єдиний раз. Пізніше Ло Цзі пустився берега й плив по життю без мети й напрямку, так само, як і того ранку, коли виїхав на «Аккорді» за межі кампусу.
Як і казав психолог, вплив тієї дівчини на його життя що не день слабшав, аж поки не став непомітним. Коли він був із новою дівчиною, Вона не з'являлася. Та й коли залишався на самоті, дівчина дедалі рідше нагадувала про себе. Проте Ло Цзі точно знав, що там, у найвіддале-нішому куточку його серця, вона житиме вічно. Виразно бачив її світ: він був холодний, там завжди світили зорі й молодик, там падав сніг. У неймовірній тиші можна було навіть почути, як пухкі сніжинки з легким шурхотінням опускаються на землю, ніби сиплеться цукор. Єва, яку Ло Цзі виліпив з одного ребра свого розуму, як завжди, зараз сидить біля старовинного комина в чудовому дерев'яному будиночку посеред засніженої рівнини й мовчки дивиться на вогонь.
І тепер, у цьому лиховісного польоті, Ло Цзі палко бажав, щоб вона опинилася поруч, щоб вони разом відгадували, чого йому очікувати в кінці подорожі. Проте дівчина не з'являлася. Вдивляючись у глибини своєї душі, Ло Цзі виразно бачив, що вона так само мовчки сидить біля вогню й не почувається самотньою, бо весь її світ у нього всередині.
Ло Цзі простягнув руку до тумбочки, намацуючи пляшечку зі снодійним — вирішив поспати. За мить до того, як пальці схопили пляшечку, вона зірвалася з тумбочки й прилипла до стелі. Те саме сталося з одягом, залишеним у кріслі, — спочатку все на дві секунди влипло у стелю, а потім упало додолу. Ло Цзі відчув, що його тіло також відділяється від ліжка, щоб злетіти слідом за пляшечкою, але спальник був надійно зафіксований, тож він залишився на місці; а коли все навколо попадало на підлогу, відчув: і його щось міцно втиснуло в ліжко. Не міг навіть поворухнутися. Несподіваний перехід від стану невагомості до перевантаження викликав запаморочення, але це тривало не більше десяти секунд, і скоро все повернулося до норми.
Ло Цзі почув м'які кроки по килиму за дверима. Ходили там кілька осіб. Двері прочинилася, й у щілину про пхалася голова Ши Цяна:
— Ло Цзі, з тобою все гаразд?
Почувши ствердну відповідь, він навіть не зайшов, а просто причинив двері. Ло Цзі чув, як він із кимось розмовляє.
— Це, швидше за все, просто непорозуміння, пов'язане зі зміною літаків супроводу. Нема причин для занепокоєння.
— Що відповіли з центру керування на ваш дзвінок? — це був голос Ши Цяна.
— Сказали, що за півгодини літаки супроводу здійснять дозаправлення в повітрі й це не має нас бентежити.
— А такої ситуації в плані не було, еге ж?
— Слухай, не звертай уваги. Просто сімка винищувачів у цій колотнечі скинула навісні паливні баки[20].
— А ти чого тоді такий наляканий?
— Не переймайся, заспокойся, йди спати.
— Як я засну в цьому стані?
— Залиш когось на чергуванні. Якщо прилетиш геть виснаженим, яка з цього буде користь? Вони можуть тримати нас у стані підвищеної бойової готовності досить довго. Я давно вже розробив власну стратегію охоронної діяльності: якщо ти все гарно продумав, зробив усе, що від тебе залежить, нехай воно йде належним чином. Що має статися, те станеться, й ніхто цьому не зарадить. Не треба себе накручувати.
Почувши про «зміну супроводу», Ло Цзі знову підняв захисну шторку ілюмінатора й виглянув назовні. Картина залишалася незмінною: море хмар, осяяне місяцем, який потроху вже рухався до обрію. Він знову побачив сліди, які залишали по собі винищувачі, проте цього разу їх число зросло до шести. Він уважно придивився до шістки маленьких літаків і відзначив, що це, напевне, інша модель. Надто вони відрізнялися від четвірки, яку Ло Цзі бачив раніше.
20
Прим. автора. Коли бойовий літак розпочинає повітряний бій, він має скинути додаткові паливні баки, щоб зменшити вагу.