Уся команда «Блакитної тіні» складалася лише з двох осіб. Пілот добре знав, що щільність цієї хмари пилу така сама незначна, як і в хвоста комети, тобто близька до значення вакууму, створюваного на Землі в лабораторних умовах.
— Можливо, тут сонячне світло вже заслабке, — командир глянув у напрямку Сонця: з місця їхнього розташування — в холодному неживому просторі між орбітою Нептуна й поясом Койпера — Сонце мало вигляд великої зорі й розгледіти обриси диска було вже складно. Такі самі бліді тіні відкидали їхні постаті на обшивці кабіни. — Крім того, хвіст комети видно лише з певної відстані, а ми перебуваємо просто на межі хмари.
Пілот сумлінно спробував змалювати в уяві гігантську розріджену хмару. Кілька днів тому їм з командиром пощастило на власні очі побачити розмір цієї хмари ще в твердому агрегатному стані, коли до їхнього сектора дістався з бази, що біля Нептуна, громіздкий космічний корабель «Тихий океан» і скинув п'ять посилок. Першим із вантажного відсіку вилетів на світ Божий циліндр завдовжки п'ять метрів і півтора в діаметрі — зоряно-воднева бомба довоєнних часів. Згодом роботизована рука-маніпу-лятор виволокла чотири великі сфери діаметру від 30 до 50 метрів — контейнери з «масляною плівкою», добутою на кільцях Нептуна. Обережно розставивши їх колом за кілька сотень метрів від бомби, «Тихий океан» відлетів на базу.
Детонація зоряно-водневої бомби народила на світ невеличке сонце, що заходилося заповзято ділитися світлом і теплом із холодною безоднею. Розташовані довкола нього сфери випарувалися за мить, а пари «масляної плівки» швидко дифундували в усіх напрямках під дією тиску світла, що спалахнуло після детонації бомби. Зрештою, охолонувши, «масляна плівка» опала незліченними крихітними часточками, що утворили хмару пилу діаметру 2 мільйони кілометрів — більшого за діаметр Сонця.
За місце для утворення хмари пилу обрали ділянку космосу, де з найбільшою вірогідністю можна було очікувати появи трисоляріанського зонда, якщо виходити з розрахунків траєкторії його руху до припинення роботи двигуна. За задумом доктора Кена й генерала Робінсо-на, отримавши дані про точку проходження зонда крізь штучно створену пилову хмару й співставивши їх із останнім відомим місцем його перебування, можна точніше визначити траєкторію руху апарата, а отже, й задуми ворога.
«Тихий океан» доправив вантаж і повернувся на базу біля Нептуна, а три дослідницькі суденця залишилися, аби стежити за тим, як зонд пролітатиме крізь хмару пилу, й фіксувати отримані дані. «Блакитна тінь» була одним із трійці кораблів. Цей малий швидкісний космічний корабель інколи називали космічним болідом, бо єдиним його корисним навантаженням була невеличка кабіна на 5 осіб. Надпотужний термоядерний двигун у такому компонуванні забезпечував захмарні показники прискорення й маневреності.
Після утворення хмари «Блакитна тінь» пролетіла всю її наскрізь, щоб перевірити, чи справді хвилі, створювані рухомими об'єктами, передбачувано впливають на хмару. Результати підтвердили припущення вчених. Звичайно, хвилі від руху можна було відстежити лише за допомогою космічного телескопа за сотню астрономічних одиниць. Жодних їх слідів годі було й сподіватися побачити з кабіни «Блакитної тіні» — довколишній простір, як і раніше, здавався порожнім, неживим. Але, залетівши до хмари, пілот почав переконуватися, що сонячне світло трохи зблякло, а зазвичай чітко окреслені краї світила стали розмитими. Покази бортових приладів підтвердили його спостереження: зафіксували єдиний візуальний ефект, створений найбільшим рукотворним об'єктом, відомим людству.
— Залишилося чекати менше трьох годин, — сказав командир корабля. Насправді хмара пилу, хоч би якою гігантською вона була, виявилася лише надтонким супутником на орбіті Сонця, й він постійно рухався. І якби до появи зонда хмара віддрейфувала із зони вірогідного контакту, довелося б розсіювати ще одну, вже ближче до Сонця.
— Ти справді віриш, що нам це вдасться? — запитав пілот.
— А чому ні? Ми творимо історію!
— Зонд же не атакуватиме нас? Ми — цивільні особи, та й займатися цим мав би флот, а не ми!
Цієї миті «Блакитна тінь» отримала повідомлення від станції спостереження імені Фіцроя-Рінгера: трисо-ляріанський зонд увійшов до «хмари пилу», залишає чіткий слід, і це дало змогу визначити точну траєкторію його руху. «Блакитній тіні» наказали негайно вирушати в точку зустрічі й провести перший візуальний контакт із близької відстані. Хоча станція моніторингу розташовувалася за добру сотню астрономічних одиниць від «Блакитної тіні» й повідомлення долало цю відстань понад десять годин, це вже не мало значення: розрахунки точки зустрічі виконали навіть з поправкою на слабкий коефіцієнт гальмування від частинок «хмари пилу». Зустріч — це лише питання часу.
«Блакитна тінь» лягла на курс перетину траєкторії зонда й знову ввійшла до невидимої хмари, рухаючись назустріч посланцеві Трисоляриса. Цього разу політ тривав уже більш ніж десять годин, і пілот з командиром почали потроху куняти, проте щосили намагалися боротися з дрімотою, підбадьорюючи себе щосекундним зменшенням відстані до зонда.
— Погляньте! Он він, я його бачу! — заволав раптом пілот.
— Що ти верзеш? До цілі ще понад чотирнадцять тисяч кілометрів! — заперечив командир. Навіть за ідеальних умов у порожньому космічному просторі неможливо неозброєним оком вгледіти щось завбільшки як вантажівка. Але невдовзі він і сам побачив, що в напрямку траєкторії їхнього руху на чорному могильному тлі космічної безодні з'явилася яскрава рухома точка.
Після кількасекундних роздумів командир зрозумів: потреба цієї «пилової хмари», більшої за Сонце, відпала. Трисоляріанський зонд знову запустив двигун і розпочав процес гальмування. Він не мав наміру пролітати повз Сонячну систему — навпаки, збирався залишитися в ній.
Мусили вдатися до тимчасових заходів, тож процедура передавання командування «Природним добором», як і решти кораблів Азійського флоту, проводилася за скороченим планом і без зайвої помпезності. Присутні були тільки капітан Дунфан Яньсюй, тимчасово призначений Чжан Бейхай, перший віце-капітан Левін, другий віце-ка-пітан Інуе Акіра та спеціальна група з Генерального штабу.
Попри весь технологічний поступ цієї епохи, стагнація у фундаментальних дослідженнях наклала певний відбиток і на процес передавання управління «Природним добором». Скористалися старими, добре знайомими Чжану Бейхаю методами: скануванням сітківки, відбитками пальців і зміною пароля.
Спеціальна група Генерального штабу завершила ідентифікацію повноважень Чжана Бейхая в системі керування «Природним добором», завантаживши дані про його сітківку й відбитки пальців. Дунфан Яньсюй залишилося тільки передати йому пароль.
— «Чоловіки завжди пам'ятають любов лише через романтику»[68], — вимовила вона і зміряла Чжана Бейхая багатозначним поглядом.
— Але ж ви, здається, не палите, — спокійним тоном зауважив Чжан Бейхай.
— Та й бренд перестав існувати за часів Великого занепаду, — з жалем відповіла Дунфан Яньсюй.
— Але пароль справді гарний. Навіть у мої часи мало хто знав цей слоган, — погодився Чжан Бейхай.
Капітан і віце-капітани залишили Чжана Бейхая на самоті, щоб він мав змогу замінити пароль своїм і нарешті отримати повний контроль над «Природним добором».
— А він справді розумний, — зауважив Інуе, щойно сферичні двері відділили їх від нового керівництва.
— Мудрість стародавніх, — відповіла Дунфан Яньсюй, не відвертаючи погляду від місця, де щойно зачинилися двері, ніби хотіла пронизати поглядом глуху стіну. — Його двохсотрічних знань і життєвого досвіду ми не опануємо, а йому буде дуже легко вивчити те, що знаємо ми.
Усі троє мовчки чекали. Минуло п'ять хвилин — час, якого найкмітливішій людині з контингенту після останніх тренувань мало би вистачити для процедури скидання пароля, аби прийняти повноваження. Ще за п'ять хвилин очікування обоє віце-капітанів з нудьги почали виробляти піруети в коридорі, але Дунфан Яньсюй стояла непорушно.
Нарешті двері знову вималювалися на перегородці, й трійця офіцерів із подивом побачила, що звичний білий колір сферичного приміщення поступився непроникній чорноті. Виявилося, Чжан Бейхай активував на голографічному екрані мапу зоряного неба, стер усі орієнтири, назви та уявні лінії, залишив довкола себе тільки блискучі плямки зірок. Ззовні здавалося, що зорі засіяли всі стіни каюти й Чжан Бейхай просто висить у космічному просторі поза корпусом корабля серед голографічного інтерфейсу.
68
Прим. автора. Акронім легенди сигарет Marlboro з рекламного ролика: «Men always remember love because of romance only».