Зонд ширяв уздовж третьої лінії кораблів, підлашто-вуючи власну траєкторію до напрямку їх руху, й це ніяк не позначалося на його швидкості — ті самі 30 кілометрів за секунду.
Пізніше аналітики, досліджуючи записи з поля бою, були шоковані тим фактом, що будь-яка зміна траєкторії руху чи поворот Краплини відбувалися під гострим кутом, а не за звичною для людських аерокосмічних апаратів пологою кривою. Цей диявольський політ демонстрував цілковито інший підхід до організації переміщення в просторі й виходив за межі людського розуміння: Краплина в русі здавалася тінню без маси, слідом пера Бога, що може рухатися, як йому заманеться, не звертаючи жодної уваги на закони динаміки й принцип найменшої дії.
Під час знищення кораблів третьої лінії такі різкі зміни напрямку руху відбувалися з частотою двічі-тричі за секунду. Цієї миті Краплина здавалася голкою бога Смерті, який спритно орудував нею вгору-вниз-убік, протягуючи нитку руйнації та знищення, нанизуючи сотню кораблів.
Для розгрому третьої лінії Краплині знадобилося 2 хвилини 35 секунд.
До цього часу всі судна флоту вже запустили двигуни й почали рухатися врізнобіч, зруйнувавши ідеальну будову прямокутної формації. Краплина так само заповзято знищувала їх один за одним, хоч як вони намагалися рятуватися втечею. Завдяки їх маневрам темп руйнування сповільнився, та все одно щосекунди спалахували щонайменше 3-5 вогняних куль. У цій заграві смерті світіння двигунів втратило свою магічну силу, перетворилося на панічне миготіння рою наляканих світляків.
Єдина система управління флотом і досі не визначила реального напрямку атаки й зосереджувала всі сили на пошуку уявного флоту супротивника. Пізніше, під час проведення детального аналізу картини поля бою з'ясувалося, що найближчими до розуміння справжнього стану справ виявилися двоє простих офіцерів Азійського флоту. Один із них — енсін[79] Чжао Сінь, помічник оператора систем цілевказування на «Бейфані»[80], інший — капітан Лі Вей, проміжний контролер систем електромагнітної зброї на «Ваньнянь Куньпен»[81]. Ось запис їхньої розмови:
Чжао Сінь: «Бейфан» TR317 викликає «Ваньнянь Куньпен» EM986! «Бейфан» TR317 викликає «Ваньнянь Куньпен» EM986!
Лі Вей: Це «Ваньнянь Куньпен» EM986. Нагадую вам, що обмін голосовими повідомленнями між кораблями під час ведення бою є порушенням бойового статуту.
Чжао Сінь: Лі Вей, це ти?! Це Чжао Сінь! Саме тебе я й шукав!
Лі Вей: Привіт! Я радий, що ти ще живий.
Чжао Сінь: Капітане, тут така справа. Я зрозумів дещо з того, що коїться. Хотів розіслати через систему управління всім кораблям, але моїх прав доступу для цього недостатньо. Допоможеш?
Лі Вей: Моїх також не вистачить. Та й системі зараз є що аналізувати, крім твоєї інформації. Навіть більш ніж достатньо. А що там у тебе?
Чжао Сінь: Я проаналізував зображення з поля бою у видимому спектрі світла…
Лі Вей: А хіба ти не працюєш із інформацією, отриманою від радіолокаторів?
Чжао Сінь: У цьому й проблема! Якщо проаналізувати видиме зображення й узяти до уваги швидкість, із якою вибухають кораблі… Знаєш, що відбувається насправді?
Лі Вей: Ну ж бо, ділися своїми результатами.
Чжао Сінь: Ти тільки не подумай, що я з глузду з'їхав. Ми ж давні друзі.
Лі Вей: О, так. Ти — холоднокровна тварюка, тож збожеволієш останнім у світі. То що там у тебе?
Чжао Сінь: То знай: це весь флот збожеволів! Ми стріляємо самі в себе!
Лі Вей: Що…
Чжао Сінь: «Безмежний кордон» вистрілив у «Юань-фан», той — у «Ревуна». «Ревун» відкрив вогонь по «Антарктиці», а та, своєю чергою…
Лі Вей: Ти таки поїхав дахом!
Чжао Сінь: І так далі: А атакує Б, Б перед руйнацією встигає вистрілити у В. В, отримавши пробоїну, поціляє у Г… Кожен підбитий корабель вважає своїм обов'язком перед знищенням поцілити в сусіда. Якесь божевілля, справжня естафета смерті!
Лі Вей: Яка зброя використовувалася?
Чжао Сінь: Точно не знаю. Я зміг отримати сяке-таке зображення снаряда зі знімків: невеличкий за розмірами й на диво швидкий. Летить навіть швидше за снаряди рейкової гармати. І зваж: до біса влучний — щоразу поціляє прямісінько в паливні баки.
Лі Вей: Надішли мені свої матеріали.
Чжао Сінь: Вислав. Там вихідні дані й векторний аналіз руху. Ти поглянь на це уважно!
Півхвилини Лі Вей вивчав отримані матеріали. За цей час ще 39 військових кораблів розлетілися на друзки.
Лі Вей: Я помітив і ще дещо цікаве. Це стосується швидкості.
Чжао Сінь: Швидкості чого?
Лі Вей: Швидкості того невеличкого снаряда, про який ти згадував. При вильоті з кожного корабля його швидкість була трохи нижчою, а потім він знову розганявся до сталих 30 км/с. Влучав у наступний корабель на повному ходу, вилітав до моменту вибуху з іншого боку трохи сповільнений. І знову прискорювався…
Чжао Сінь: І що з того?
Лі Вей: Ну, як на мене… Це трохи нагадує дії сил опору середовища.
Чжао Сінь: Опору? Ти про що взагалі?!
Лі Вей: Щоразу, коли цей снаряд пролітає крізь ціль, його швидкість трохи знижується.
Чжао Сінь: …Так, стоп. Що значить «цей снаряд» та «крізь ціль»… Ти хочеш мені сказати, що це — один-єдиний снаряд?
Лі Вей: Виглянь назовні — ще сто кораблів перетворилися на порох.
Ця розмова велася не сучасною говіркою, поширеною у флоті, а стандартною китайською ХХІ століття. З характеру розмови випливало, що обоє — з числа пробуджених. Загальна чисельність таких серед усіх військовослужбовців трьох флотів була вкрай незначною, й усі вони прокинулися зі стану гібернації ще дуже молодими. Проте й цього виявилося недостатньо, щоб залишатися відкритими до вивчення нового, мати не обмежений розум, як у сучасних людей, тож більшість із них займала невисокі посади у флоті. Але, як з'ясувалося згодом, переважна більшість офіцерів і рядових, які змогли найшвидше себе опанувати, впоратися з емоціями та приймати адекватні рішення під час того жахливого розгрому, були саме з пробуджених. Ці двоє офіцерів, навіть не маючи доступу до централізованих систем моніторингу поля бою, зробили правильні висновки із загальної картини.
Висновки Чжао Сіня й Лі Вея так і не стали надбанням загалу, проте й аналіз картини бою системою управління флоту вже рухався в правильному напрямку. Не отримавши від системи моніторингу жодного підтвердження щодо уявного флоту супротивника, система управління перемкнула всі потужності на глибинний аналіз інформації про події, що відбувалися безпосередньо на полі бою. Після обробки й співставлення безлічі даних і зображень система управління нарешті пересвідчилася в присутності Краплини серед кораблів флоту. На отриманому зображенні вона виднілася в усій своїй незмінній красі: ідеальна видовжена форма з яскравим колом світла в ділянці хвоста. Проте кожна наступна світлина демонструвала інше забарвлення й зображення на дзеркальній поверхні зонда: заграва від вогняних куль термоядерних вибухів швидко поступалася місцем потокам металевої магми, сліпуче біле світло змінювалося тьмяно-червоною сіткою прожилків. Здавалося, що це краплина крові яскраво горить у безмежжі космосу. Подальший аналіз дав чітке уявлення про траєкторію руху Краплини під час знищення кораблів.
Упродовж двох століть найкращі дослідники стратегії ведення військових дій у космосі переконували людство в тому, що Битва Судного дня стане епохальним змаганням, у якому зійдуться армади флотів трисоляріан і всього людства. Люди зустрінуться віч-на-віч із основними силами флоту трисоляріан, кожен корабель якого буде своєрідним бастіоном смерті й за розмірами не поступа-
тиметься невеличкому містові. Було написано чимало прогнозів стосовно смертоносного озброєння й тактики трисоляріан, і найбільше людство жахало можливе використання супротивником зброї зі снарядами, начиненими антиматерією. Побачити, як пострілом снаряда завбільшки як куля з рушниці анігілюється корабель зоряного класу — ось чого насправді побоювалися стратеги.
Але в реальності об'єднаний флот людства зустрівся на полі бою лише з крихітним зондом. І ця перша краплинка води, що вихлюпнулася з океану Трисоляриса, застосовувала найпримітивнішу тактику нападу з-поміж усіх відомих людству: таран.
79
Прим. перекл. Військове звання молодшого офіцерського складу в збройних силах деяких країн, зазвичай у піхоті або на флоті. Приблизно дорівнює прапорщику, мічману, молодшому лейтенанту.
81
Прим. перекл. Китайською «Вічний Пен». Щодо Пена — міфічного птаха, див. примітку в першій частині книги.