То де нині витали його думки?
Учасники засідання повернулися до обговорення кандидатур керівників різного рівня. Усі, хто виступав, поділяли думку, що поки нема потреби проведення додаткових виборів і чинні механізми та принципи управління кораблями мають зберегтися. Капітани залишаються відповідальними за керівництво суднами, а п'ятірка кораблів формує дорадчий орган, покликаний вирішувати найголовніші стратегічні питання, якщо такі постануть перед Зорельотами Землі. Капітани одностайно обрали Чжана Бейхая на посаду Верховного командувача з усією повнотою влади. Цю резолюцію винесли на загальне обговорення. Її підтримали сто відсотків громадян.
Проте Чжан Бейхай відмовився від посади.
— Пане, з усією повагою — це ваш обов'язок! — вигукнув капітан «Глибокого космосу».
— На борту лише ви маєте достатній авторитет, щоб стати на чолі Зорельотів Землі, — підтримала його думку Дунфан Яньсюй.
— Мені здається, я сповна виконав свій обов'язок. Я стомлений і вже в похилому віці. Тож не варто розраховувати на мене, — тихо відповів Чжан Бейхай.
По закритті засідання, дочекавшись, коли всі розійдуться, Чжан Бейхай затримав Дунфан Яньсюй.
— Дунфано, я хочу знову обійняти посаду виконувача обов'язків капітана «Природного добору».
— Виконувача обов'язків? — перепитала вона з подивом.
— Так, поверни мені, будь ласка, функцію контролю за виконанням наказів капітана.
— Пане, я без проблем поступлюся вам посадою капітана «Природного добору». Кажу це щиро й упевнена, що інші капітани, та й весь екіпаж підтримають моє рішення.
Чжан Бейхай посміхнувся й похитав головою:
— Ні, в жодному разі. Ти залишишся капітаном «Природного добору» з усією повнотою влади. Повір, я не втручатимуся в твою роботу.
— Тоді навіщо вам повноваження виконувача обов'язків? Хіба зараз у цьому є сенс?
— Мені просто подобається цей космічний корабель. Два століття тому ми могли лише мріяти про щось подібне. Тобі ж добре відомо, що мені довелося зробити одного дня, аби такі космічні кораблі могли бути збудовані… Чи не так?
Він звернув до Дунфан Яньсюй не свій звичний погляд із кам'яною впевненістю у власній силі; той погляд поступився місцем порожнечі, втомі, глибокому смутку. Тепер це був погляд зовсім іншої людини — не той спокійний, незворушний. Це були очі вже не вдумливого, рішучого й незламного борця. Перед капітаном стояла людина, зігнута роками поневірянь і необхідністю ухвалення складних рішень. Дунфан Яньсюй сповнило співчуття, незнане досі.
— Пане, не варто більше згадувати про це. Історики дали справедливу оцінку вашим вчинкам у ХХІ столітті: розробка двигунів прямого випромінювання стала вирішальним кроком у розвитку аерокосмічної галузі людства. Можливо, тоді ваш вчинок був… єдиним можливим рішенням так само, як нині — викрадення «Природного добору». Ба більше: за сучасними законами терміни притягнення до відповідальності за ваші злочини давно вичерпалися.
— Але зняти тягар із душі не так просто, як може здатися… Тому мої почуття до корабля значно глибші за ваші. Від початку почувався його частиною. Не можу просто покинути його. Крім того, маю чимось займатися в майбутньому. Коли руки зайняті — й на серці легше.
З цими словами він розвернувся й пішов геть. Його згорблена постать потроху віддалялася, меншала, поки не перетворилася на маленьку чорну пляму в широчезному білому просторі сфери. Дунфан Яньсюй дивилася йому вслід, аж поки та постать не розтанула в сліпучому білому світлі, й раптом відчула неймовірну, досі незнану самотність. Вона навалилася зусібіч, підім'яла жінку під себе.
У подальшому екіпажі Зорельотів Землі регулярно збиралися на засідання Асамблеї. Вони пристрасно віддалися створенню нового світу. З ентузіазмом обговорювали Конституцію та підвалини соціальної структури, розробляли положення законів і планували проведення перших виборів… Точилися жваві дискусії між офіцерами та солдатами різних рангів. Люди розуміли неосяжність перспективи розвитку й нетерпляче очікували перетворення Зорельотів Землі на ядро нової цивілізації, що розселятиметься в космосі мірою просування від однієї планетної системи до іншої. Щораз більше людей порівнювали Зорельоти Землі з Едемом, який стане другою колискою людської цивілізації.
Але ідилія тривала недовго, бо другий Едем спіткала доля першого.
Підполковник Лань Сі обіймав посаду головного психолога «Природного добору» й очолював Друге управління флоту — команду військових психологів, що спеціалізувалися на підтриманні бойового духу особового складу під час далеких космічних подорожей і ведення бойових дій в умовах ізоляції. Щойно стало зрозуміло, що Зорельоти Землі ніколи більше не побачать рідної планети, Лань Сі з підлеглими офіцерами перейшли в режим посиленого чергування, немов очікували нападу могутнього ворога. Численні тренінги з оцінювання ризиків, напрацьовані сценарії розвитку критичних ситуацій мали б стати в пригоді у разі потреби подолання психологічної кризи чи нервового зриву в кожного члена екіпажу.
Усі психологи сходилися на думці, що найнебезпеч-нішим ворогом на даний момент, без сумніву, стала «N-проблема» — ностальгія, туга за домівкою. Адже це перший випадок у людській історії, коли мандрівникам від початку відомо, що вони ніколи не повернуться, тому N-проблема може призвести до масових психічних розладів, а це поставить Зорельоти Землі на межу катастрофи. Лань Сі наказав усім офіцерам Другого управління вжити всіх необхідних заходів для запобігання психічним розладам, серед іншого й виділення спеціальних каналів зв'язку для спілкування із Землею та трьома флотами. Кожен член екіпажу Зорельотів Землі мав змогу підтримувати безперервний контакт із друзями й родичами, дивитися більшість випусків новин і телевізійних програм, трансльованих із Землі чи з флотів. Попри те, що нині Зорельоти Землі віддалилися приблизно на 70 астрономічних одиниць від Сонця й затримка надходження сигналу сягала 9-ти годин, якість зв'язку із Землею та флотом досі залишалася дуже доброю.
Крім поточних заходів корекції виявів у членів екіпажу кожного корабля N-проблеми, офіцери Другого управління готувалися й до боротьби із масовими спалахами психічних розладів: був затверджений протокол примусової гібернації найнебезпечніших і агресивних.
Пізніші спостереження засвідчили, що побоювання та запроваджені заходи виявилися надмірними: хоча поширення виявів N-проблеми на борту Зорельотів Землі не вдалося уникнути, вони й близько не сягали небезпечної межі, передбаченої навіть для звичайного космічного польоту. Лань Сі спочатку збентежили показники захво-рюваності, але він швидко знайшов пояснення: після знищення головних сил флоту Земля втратила будь-яку надію на порятунок. І хоча до загибелі людства за най-оптимістичнішими оцінками залишалося ще приблизно два століття, з випусків новин їм було відомо, що світ уже зараз поринув у хаос після того, як побачив картину жахливого розгрому й відчув подих смерті. У Сонячній системі залишилося небагато такого, за чим екіпажам Зорельотів Землі варто було ностальгувати.
Але ворог все-таки знайшовся і виявився значно небезпечнішим за тривіальну N-проблему. Коли Лань Сі з підлеглими зрозуміли, що коїться, було запізно — їхні оборонні споруди завалилися.
З досвіду минулих космічних подорожей Лань Сі знав, що N-проблема завжди давалася взнаки спершу серед солдатів і офіцерів нижчого рангу. Цей факт пояснювався характером посадових обов'язків, що потребували меншої зосередженості, та вужчою зоною відповідальності, так само як і гіршою психологічною підготовкою порівняно зі старшими офіцерами. З подібних міркувань офіцери Другого управління від початку приділяли максимум уваги рядовому складу, але проблема прийшла, звідки не чекали, — тінь упала на командирів і їхніх помічників.
Лань Сі помітив дещо дивне. От-от мали відбутися перші в історії вибори до керівних органів Зорельотів Землі. В голосуванні на рівних умовах мали взяти участь усі члени екіпажів п'яти кораблів. Для старших офіцерів вибори означали перехід із категорії військовослужбовців до верстви цивільних чиновників. Їхні посади могли тепер обійняти конкуренти з нижчим званням. Лань Сі дуже здивувався, дізнавшись, що жоден старший офіцер «Природного добору» взагалі не цікавився проведенням виборів, результати яких мали визначити їхню подальшу долю. Він не бачив жодного, хто організував би бодай якусь передвиборчу кампанію, а коли заводив розмову на цю тему, ніхто з офіцерів не виказував ані найменшої зацікавленості. У зв'язку з цим Лань Сі не міг не пригадати дивної, відстороненої поведінки Чжана Бейхая під час другого засідання Асамблеї.