— Що мені зараз робити? — запитав він.
— Ви як Обернений можете робити все, що заманеться, в межах Акту про Обернених, — відповів Гайнс. — Звичайно, загальні обмеження вашої діяльності залишилися тими самими, але тепер ви можете використовувати майже всі ресурси світового співтовариства.
— А також Об'єднаного конгресу флотів, — додав Джонатан.
Ло Цзі подумав і сказав:
— Зараз не потрібно жодних ресурсів. Але мені справді повернули всі повноваження Оберненого?
— Можете не сумніватися, — відповів Гайнс. Джонатан сухо кивнув.
— Тоді у мене є дві вимоги. По-перше, повсюдно в містах має бути відновлений порядок і всі мають повернутися до нормального життя. Тут усе зрозуміло, і я думаю, що пояснювати нічого не треба.
Всі довкола закивали головами, а хтось прокричав:
— Говори, Боже, тебе слухає весь світ.
— Так, увесь світ, — погодився Гайнс. — На відновлення порядку піде певний час, але, маючи непохитну віру в тебе, ми впораємося. — У відповідь на його репліку всі знову запопадливо закивали.
— По-друге, нехай усі розходяться. Я хочу, щоб у цьому містечку панували тиша та спокій. Дякую!
Після цих слів Ло Цзі люди певний час мовчали, а потім почали переказувати почуте від вуст до вуст. Натовп порідшав, усі розходилися дуже повільно й неохоче, проте щосекунди рух натовпу пришвидшувався. Один за одним від'їжджали автомобілі; колони піших ішли навпростець до міста, перетворюючись на живий ланцюг комах, схожих на світляків.
Пустеля довкола спорожніла. На подовбаному слідами піску залишилися тільки Ло Цзі, Ши Цян, Гайнс і Джонатан.
— Мені соромно за себе колишнього, — сказав Гайнс. — Історія людської цивілізації нараховує лише п'ять тисяч років, але ми понад усе цінуємо життя й свободу вибору. У Всесвіті мусять бути цивілізації, чия історія налічує міль ярди років. Якою мораллю вони послуговуються? І чи ті істоти взагалі потребують моралі?
— Я також почуваюся ніяково. Останніми днями втратив віру в Бога, — втрутився Джонатан. Побачивши, що Гайнс збирається щось додати, підняв руку й зупинив його: — Ні-ні, друже, не треба. Можливо, ми зараз говоримо про одне й те саме.
І двоє чоловіків обнялися й розплакалися.
— Як я сказав, панове, — Ло Цзі поплескав обох по плечах, — вам час повертатися. Якщо виникне потреба — я з вами зв'яжуся. Дякую!
Він подивився, як ці двоє йдуть геть, підтримуючи один одного, ніби закохана пара. Залишилися тільки вони з Ши Цяном.
— Да Ши, ну що ти тепер скажеш? — із посмішкою запитав Ло Цзі.
Ши Цян здавався приголомшеним, ніби щойно побачив блискучий трюк на межі магії.
— Приятелю, чорт його батька знає, що тут коїлося.
— Ти не віриш, що я Божий посланець і ангел справедливості?
— Хоч убий — ні.
— А як щодо представника надзвичайно розвиненої цивілізації?
— Трохи ліпше за ангела, та все одно маячня. Немає тут ніяких представників.
— То ти не віриш у всесвітню справедливість і в те, що віддасться кожному згідно зі справами його?
— Не знаю.
— Але ти ж детектив.
— Я вже сказав, що не знаю. Ні дідька не тямлю!
— Тоді ти — людина з найбільш тверезим мисленням.
— То, може, розкажеш про свою всесвітню справедливість?
— Гаразд. Іди за мною, — Ло Цзі рушив углиб пустелі.
Вони довго йшли мовчки, перетнули шосе й заглибилися в безкрай мороку.
— Куди ми йдемо? — запитав Ши Цян.
— Туди, де володарює темрява.
По інший бік шляху вони сховалися за піщаним барханом, щоб не бачити вогнів містечка. У цілковитій темряві навпомацки обрали місцину й сіли на пісок.
— Що ж, почнемо, — голос Ло Цзі прорізав темряву.
— Тільки мудрощів якомога менше, бо в мене такий рівень освіти, що геть нічого не второпаю.
— Тут нема над чим сушити мізки, Да Ши. Істина завжди проста. Дізнавшись про таке, дивуєшся: як це я сам не здогадався. Ти знаєш, що таке аксіома в математиці?
— Ну, це як на уроці геометрії в середній школі: «Через будь-які дві точки можна провести пряму, й тільки одну». Воно?
— Так-так. Тепер перейдімо до двох аксіом існування цивілізацій у Всесвіті. Перша: кожна цивілізація прагне виживання. Друга: цивілізації мають здатність до росту й експансії, проте загальна кількість матерії у Всесвіті залишається незмінною.
— І що далі?
— Нічого.
— І які далекосяжні висновки можна зробити з цих двох банальностей?
— Да Ши, ти в змозі реконструювати хід подій на місці злочину за кулею чи краплею крові. Космічна соціологія може описати картину всіх цивілізацій Чумацького Шляху й усього Всесвіту, базуючись на цих двох аксіомах. Наука за всієї своєї складності спирається на банальні істини.
— Ну то опиши картину. Зможеш?
— Спочатку давай поговоримо про Темну Битву. Ти погодишся з твердженням, що Зорельоти Землі були окремою космічною цивілізацією?
— Ні, їм бракувало ресурсів: палива, запчастин. У Всесвіті всього повно-повнісінько, але він завеликий.
— Ти помиляєшся — Всесвіт великий, але життя більше за нього! Це стверджує друга аксіома. Загальна кількість речовини Всесвіту залишається сталою, але життя зростає по експоненті! Експонента — математичний диявол. Якщо в океані є бактерія, яку навіть не можна побачити неозброєним оком, то вона розмножуватиметься методом бінарного поділу щопівгодини, і маючи довкола достатньо поживних речовин, її нащадки можуть за кілька днів заповнити всі океани Землі. Нехай тебе не обманює історія людства чи Трисоляриса щодо всього життя Всесвіту — цивілізації перебувають ще на зародковому етапі. Але щойно цивілізація у своєму розвитку переступає певний технологічний поріг — вона починає розселятися Всесвітом із моторошною швидкістю. Наприклад, за наявних людських технологій переміщення в просторі земна цивілізація через один мільйон років може колонізувати весь Чумацький Шлях. А один мільйон років — це ніщо в масштабі Всесвіту.
— То ти хочеш сказати, що в далекій перспективі цілий Всесвіт, як і Зорельоти Землі, потрапить… як там вони казали, в безвихідь, у глухий кут?
— Нема чого чекати, Всесвіт уже в глухому куті! Як казав Гайнс, якась цивілізація могла зародитися у Всесвіті мільярди років тому, й уже на сьогодні він може бути щільно заселений. І ніхто не знає, скільки вільного місця й не використаних ресурсів залишилося в нашій галактиці чи у Всесвіті загалом[89].
— Але це не може бути правдою! Всесвіт здається неживим. За винятком Трисоляриса, ми більше не маємо підтверджень існування інших форм життя!
— Ось про це ми далі й поговоримо. Дай-но мені сигарету. — Ло Цзі довго снував рукою в темряві, перш ніж зумів узяти сигарету в Да Ши. Коли він знову заговорив, Ши Цян зрозумів, що співрозмовник відійшов на три-чотири метри вбік. — Маємо трохи розійтися, щоб змоделювати космічний простір між нами, — сказав Ло Цзі й повернув фільтр, запалюючи сигарету.
Ши Цян запалив свою; в темряві на незначній відстані один від одного засяяли два невеличкі Марси.
— Гаразд, — вів далі Ло Цзі. — Щоб наочно проілюструвати проблему, нам потрібно побудувати модель най-компактнішої цивілізації у Всесвіті. Наші з тобою вогники перетворяться на планети двох цивілізацій і, крім них, не буде більше нічого. Зможеш це уявити?
— У такій темряві — запросто.
— Назвемо їх просто: твоя і моя цивілізації. Світи далеко один від одного, нехай їх відділяє відстань сто світлових років. Ти дізнався про моє існування, але без жодних подробиць. Я ж взагалі й гадки не маю про тебе.
— Гаразд.
— Тепер дамо визначення двом типам відносин: «доброзичливі» й «ворожі». Ці терміни від початку не наукові, тож нам необхідно чітко визначити їх суть. Отже, доброзичливістю вважатиметься відмова від нападу й винищення інших цивілізацій. Відповідно ворожістю — протилежна модель поведінки.
— Невисокі в тебе критерії доброзичливості.
— Отже, тобі відомо про існування моєї цивілізації у Всесвіті. Що ти робитимеш? Нагадую про необхідність мати на оці аксіоми існування цивілізацій, так само як і зважати на масштаби відстаней і розділення космічним простором.
89
Прим. автора. Цивілізації альтернативної біохімії можуть потребувати різних ресурсів для існування. Тому розподіл ресурсів Усесвіту між цивілізаціями можна розділити на безліч рівнів, паралельних один одному. Усе розмаїття фізичної активності — від форм життя на основі карбону та силіцію до існування зір і електромагнітного випромінювання — охоплює використання більшості видів матерії, що існують у Всесвіті. Більшість видів ресурсів споживається порівнево, але існують і випадки перетину потреб різних форм життя.