— Я налагоджу контакт із тобою?
— Якщо ти це зробиш, то поплатишся розголошенням факту свого існування.
— Так, а це не дрібниця в масштабі Всесвіту.
— Існує три варіанти розголошення: найповніший — надіслати точні координати в міжзоряному просторі; середній — вказати загальний напрямок; мінімальний — просто поінформувати про факт існування. Але навіть отримавши мінімум інформації, я можу почати шукати й знайти тебе. Якщо ти зміг, то чому мені не вдасться? Це лише питання часу й розвитку технологій.
— Але, приятелю, я можу на власний страх і ризик підтримувати з тобою постійний контакт. Якщо твоя цивілізація виявиться ворожою — що ж, мені не пощастило. Якщо ж ти налаштований доброзичливо, то ми й далі спілкуватимемося, аж поки не об'єднаємось у велику доброзичливу цивілізацію.
— Чудово, Да Ши, ось ми й підійшли до ключового моменту. Повернімося до аксіом космічної цивілізації: навіть якщо я доброзичлива цивілізація, чи можу я бути певен щодо твоїх добрих намірів на початку спілкування, тільки-но отримавши звістку від тебе?
— Звичайно, ні. Бо це порушуватиме першу аксіому.
— Отже, отримавши сигнал від тебе, що я маю робити?
— Визначитися, хто я: ворог чи друг. Якщо ворог — знищити, якщо друг — можна продовжувати спілкування.
Червона цятка сигарети Ло Цзі піднялися вище й почала переміщуватися. Мабуть, він підвівся й почав ходити туди-сюди.
— Це чудова пропозиція на Землі, але в масштабах Всесвіту вона не спрацює. Вводимо ще одне важливе поняття — ланцюги підозр.
— Щось украй дивне.
— Колись мені просто назвали цей термін, докладно не пояснивши, що він означає. З часом я зміг самотужки, лише за допомогою семантичного аналізу, зрозуміти, що воно таке.
— Сказали? Хто сказав?
— Давай про це пізніше. Повернемося до нашої проблеми: якщо ти думаєш, що я представник доброзичливої цивілізації, то тільки з цієї причини все одно не відчуватимеш себе в безпеці, тому що згідно з першою аксіомою доброзичлива цивілізація не може авансом вважати інші цивілізації такими само доброзичливцями. Отже, ти й досі не знаєш, що я думаю про тебе: налаштований ти миролюбно чи вороже. Йдемо далі: навіть якщо ти певен, що я знаю про твою доброзичливість, і я знаю, що ти мене вважаєш таким самим, однак я не знаю, що ти думаєш про те, що думаю я. Трохи заплутано, але зрозуміти можна. І зваж, ми дійшли тільки до третього рівня! Подібні логічні нашарування можуть тривати без кінця.
— Я розумію, про що ти.
— Ось це й називається ланцюгами підозр. Такі речі не помітні на Землі. Єдина для всіх людей будова тіла, подібність культур, взаємопов'язаність екосистем і близька відстань — усе це разом не дає змоги ланцюжку підозр розростися більш ніж на два рівні, перш ніж він розпадеться внаслідок налагодження спілкування. Але на просторах космосу ланцюжок підозр може розростатися дуже довго й закінчитися чимось на кшталт Темної Битви, перш ніж буде розірваний завдяки встановленню комунікації.
Да Ши затягнувся сигаретою, на мить вихопив із темряви своє замислене обличчя.
— Здається, Темна Битва може справді багато чого нас навчити.
— Саме так. І зваж, що п'ять кораблів Зорельотів Землі не були різними космічними цивілізаціями. Це були п'ять однакових цивілізацій, складених із представників одного людського виду, які не мали між собою відмінностей. І попри це, коли постало питання виживання, ланцюг підозр все одно з'явився. За умов встановлення контакту між реальними цивілізаціями Всесвіту біологічні відмінності між різними расами можуть досягати типу чи навіть класу[90], а культурні відмінності — ще більш незбагненні. І перебування на справді значній відстані спровокує генерування майже незнищенного ланцюга підозр.
— Тобто байдуже, буде контактер доброзичливцем чи ворогом, — результат виявиться незмінним?
— Так, і це найважливіша характеристика ланцюга підозр: він не має нічого спільного ані з соціальним устроєм, ані з моральними цінностями самої цивілізації. Потрапивши в тенета ланцюга підозр, кожна цивілізація перетворюється на просту точку на своєму кінці ланки, й незалежно від початкової доброзичливості чи ворожості на виході вони всі стануть однаковими.
— Але якщо ти набагато слабший, то не становиш для мене загрози. Тоді я можу продовжувати спілкування з тобою?
— Ні, й ось чому. Вводимо друге важливе поняття: технологічний вибух. Щодо цього я також не отримав детального пояснення, але дійти його суті самотужки виявилося легше, ніж із ланцюгами підозр. Людська цивілізація налічує п'ять тисячоліть, а життя на Землі існує вже мільярди років. Натомість розвиток сучасних технологій припав лише на короткий відтинок останнього трьохсотліття. У масштабі Всесвіту це не розвиток, а вибух! Можливість технологічного стрибка закладена в кожній цивілізації, й під дією відповідного внутрішнього або зовнішнього чинника стається вибух у розвитку! На Землі це зайняло триста років, але немає жодних підстав вважати, що людство — найшвидша в усьому Всесвіті цивілізація. Технологічний вибух деінде може статися за ще менший проміжок часу! Я слабший за тебе, але після отримання звістки про твоє існування між нами виникає ланцюг підозр. Упродовж наступних років у моїй цивілізації може статися технологічний вибух, і я набагато випереджу тебе в розвитку. Пам'ятай, що за віковою шкалою Всесвіту кілька сотень років — все одно що пальцем поворухнути. І цілком можливо, що моє знання про існування твоєї цивілізації виявиться тим тригером, який запустить процес технологічного вибуху вже в моїй цивілізації. Тому, навіть якщо виявиться, що моя цивілізація ще тільки в колисці чи на самому початку розвитку, я все одно становитиму велику небезпеку для твого існування.
Ши Цян кілька секунд дивився на далекий вогник сигарети Ло Цзі, потім перевів погляд на свій недопалок.
— Тоді я ліпше мовчатиму.
— Думаєш, спрацює?
Вони обидва зробили по затяжці, й вогники по черзі вихопили з темряви обличчя двох замислених богів цього так просто влаштованого Всесвіту.
— Ні, не спрацює, — відповів Ши Цян. — Якщо я сильніший за тебе, то раз я зміг тебе знайти, ти теж одного разу виявиш факт мого існування. А це призведе до експансивного зростання ланцюга підозр. Якщо ж ти слабший за мене, то в будь-який момент у тебе може статися технологічний вибух, і це знову ж таки повертає нас до попередньої ситуації. Резюмую: і розголосити факт свого існування, і дозволити вам розвиватися — однаково небезпечно для мене, бо це порушує першу аксіому.
— Да Ши, ти таки справді найбільш тверезо мислиш з-поміж усіх, з ким я мав справу.
— Я поки що встигаю за твоїми думками, але ж це тільки початок!
Тривалий час Ло Цзі мовчав, раз-по-раз прикладаючись до сигарети, яка освітлювала його обличчя.
— Ні, Да Ши, це не початок. Ми вже отримали всі відповіді.
— Відповіді? Ми ж нічого ще не з'ясували! Де обіцяна повна картина цивілізацій Всесвіту?
— По тому, як ти дізнаєшся про моє існування, налагодження контакту й мовчання тобі не допоможуть. Тобі залишиться єдине.
У тиші згасли обидва недопалки. Нічний вітерець розтанув без сліду, але встиг перемішати у темряві нічне небо й пустелю до липкої консистенції розігрітого асфальту.
Нарешті Ши Цян виплюнув у цю темряву:
— Чорт забирай!
— Екстраполюй свій висновок на сотні мільйонів цивілізацій серед сотень мільярдів зірок у Всесвіті — й отримуєш бажану повну картину, — відповів Ло Цзі.
— Якось… надто похмуро й лиховісно.
— Усесвіт насправді темне місце, — Ло Цзі витягнув руку вперед, ніби пробуючи довколишній оксамитовий морок на дотик. — Всесвіт — мов темний ліс, де кожна цивілізація — озброєний до зубів мисливець. Він крадькома, немов привид, скрадається лісовими хащами, відхиляє гілки, що трапляються на шляху. Він ретельно планує кожен наступний крок, аби не виказати своєї присутності хряскотом сушняку під ногами; навіть дихає через раз. Він мусить бути обачним, тому що в лісі повно інших мисливців, які так само скрадаються зовсім близько. І якщо він знаходить будь-яку іншу форму життя — ще одного мисливця, ангела чи диявола, рожевощоке немовля чи скоцюрбленого старого, фею чи напівбога, — йому залишається одне: першому відкрити вогонь. Усі інші в цьому лісі — провідники до пекла. Вічна загроза знищення для кожного необачного сміливця, який розголосив факт свого існування. Це і є повною картиною цивілізацій у Всесвіті, яка чудово пояснює парадокс Фермі.
90
Прим. автора. Сучасна таксономія поділяє всі живі істоти на домени, царства, типи, класи, ряди, надродини, родини, підродини, роди й види. Всі людські раси належать до одного й того самого виду — Homo sapiens. Якщо брати до уваги теоретичну можливість існування життя на основі силіцію, різниця між ін-шопланетними расами може сягати рівня царства.