Хоч як це дивно, Ло Цзі цілковито присвятив себе проектові. Спочатку ООН і ОКФ планували просто використати його авторитет для мобілізації необхідних ресурсів, але Ло Цзі сповна віддавався справі й жваво цікавився всіма деталями проекту, проводив безсонні ночі пліч-о-пліч із вченими й інженерами технічної групи. Багато новацій і вдосконалень первісного плану ініціював саме він. Наприклад, запропонував встановлювати невеличкі іонні двигуни на кожній бомбі для забезпечення певної маневреності на орбіті, що дасть можливість регулювати щільність хмари пилу в різних ділянках космосу в разі такої потреби. Він також припустив, що це незначне вдосконалення створить можливості використання бомб для безпосередньої атаки супротивника й перетворення їх на своєрідні космічні міни. За його задумом, навіть якщо вже точно відомо, що зоряно-водневі бомби не здатні знищити Краплини, в далекій перспективі ними можна спробувати підірвати кораблі основного флоту трисоляріан, бо на сьогодні немає доказів, що й вони збудовані з використанням матеріалів і технологій сильної ядерної взаємодії. Тож Ло Цзі особисто визначав розташування кожної бомби, знаходив їй найвигідніше місце в безкраї Сонячної системи. І хоча з точки зору сучасних технологій багато його ідей здавалися наївними й заснованими на застарілих знаннях ХХІ століття, зважаючи на його авторитет і повноваження, більшість із них були реалізовані.
Ло Цзі розумів, що для нього проект «Сніг» перетворився лише на втечу від власних думок. Найкращий спосіб утекти від реальності — з головою пірнути в роботу. Проте що далі він працював над проектом, то більше людей розчаровувалися в ньому. Усім було відомо, що він так палко присвятив себе цьому беззмістовному проектові, лише аби якомога швидше побачити кохану з дитиною. Жодної спроби виробити бодай якийсь план порятунку, що на нього так чекав світ, не було. Даремно Ло Цзі не раз намагався через ЗМІ донести думку, що не маючи в розпорядженні передавача, який за потужністю не поступається зірці, він не може нічого вдіяти.
Проект «Сніг» зупинили за півтора року від початку його реалізації, й до того моменту біля Нептуна вдалося добути лише 1,5 мільйона тонн маслянистої плівки, що разом із 600 тисячами тонн, зібраними раніше для «Туманної парасольки», було замало для реалізації проекту. Зрештою, на відстані двох астрономічних одиниць від Сонця розмістили 1614 зоряно-водневих бомб загорнутих у мембранний матеріал, просякнутий маслянистою рідиною, — менше однієї п'ятої запланованого. Навіть якщо підірвати всі ці бомби одночасно, вони все одно не змогли б утворити суцільну хмару пилу. Натомість довкола Сонця виникло б лише декілька окремих запорошених зон, тож ефективність системи раннього попередження про наближення ворога могла виявитися набагато нижчою.
У ці часи надія швидко з'являлася й миттєво згасала. За півтора року тривожних очікувань і сподівань людство втратило довіру до Оберненого Ло Цзі.
Під час чергової конференції Міжнародного астрономічного союзу (востаннє конференція цієї організації привертала увагу всієї світової спільноти 2006 року, коли Плутон був позбавлений статусу планети) багато астрономів і астрофізиків обстоювали позицію, що руйнування зорі в системі 187J3X1 — лише збіг обставин. Позаяк Ло Цзі за освітою астроном, імовірно, він помітив певні передумови її руйнування ще у ХХІ столітті й скористався цим із власною метою. Хоча залишалося ще багато нез'я-сованих питань, чимало людей охоче повірили в такий варіант розвитку подій, і це не могло не призвести до суттєвого падіння авторитету Ло Цзі. Сприйняття його громадськістю поступово змінювалося: від статусу месії до звичайної людини й зрештою — до найбільшого маніпулятора й містифікатора в історії. Ло Цзі ще залишався Оберненим, бо дію Акта ООН вдруге не призупиняли, проте реально впливати на ситуацію у світі він жодним чином не міг.
Рік 208-й Епохи кризи
Восени, холодного й похмурого дощового дня мешканці Нового життя-5 на загальних зборах ухвалили рішення вигнати Ло Цзі з поселення у зв'язку з негативним впливом, який він справляв на повсякденне життя громади. Під час роботи в проекті «Сніг» Ло Цзі часто їздив кудись на різні зустрічі, проте більшість часу працював удома, залишаючись на зв'язку з установами, які брали участь у проекті. Після відновлення статусу Оберненого Ло Цзі в містечку фактично запровадили воєнний стан із усіма обмеженнями, від яких постраждав розміряний ритм буденного життя й роботи його мешканців. Пізніше, на хвилі загального розчарування в могутності Ло Цзі, обмеження трохи послабили, але це не принесло очікуваного полегшення, навіть навпаки — час від часу наїжджали люди з підземного міста, збиралися біля будинку Ло Цзі й сипали прокляттями та кпинили з нього. Найзухваліші навіть кидали каміння у вікна, й це викликало захват у репортерів, які полювали на сенсаційні кадри для випусків новин. Інколи журналістів було чи не більше за протестувальників. Але справжньою причиною вигнання Ло Цзі стало цілковите розчарування в ньому громади пробуджених.
Збори закінчилися вже пізно ввечері, й голова поселення вирішила не чекати ранку, щоб побачитися з Ло Цзі й повідомити йому про рішення зборів. Безрезультатно подзвонивши кілька разів, вона штовхнула двері, які виявилися не замкненими, й ледь не задихнулася від затхлого повітря, просякнутого потом, алкоголем і тютюновим димом. Вона побачила, що всі стіни вкриті інформаційними панелями, як у підземному місті: достатньо було торкнутися пальцем, щоб активувати будь-яку з них. Увімкнуті панелі додавали помешканню хаосу: на більшість із них були виведені складні графіки, криві й масиви даних. А на найбільшому екрані відображалася сфера, що висіла в космічному просторі: зоряно-воднева бомба, обгорнута матерією, просоченою маслянистою плівкою. Сама плівка була прозорою і відкривала світові начиння — смертоносну бомбу. На думку голови общини, сфера була схожа на скляні марбли, якими так полюбляли гратися діти їхньої епохи. Вона повільно оберталася, відбиваючи своєю гладенькою поверхнею сонячне проміння. На одному з полюсів сфери випинався наріст — іонний двигун, який міг використовуватися для корекції положення бомби в просторі.
Багато екранів яскраво світилися, перетворюючи кімнату на велику химерну казкову скриньку. Світло тут не вмикалося, й усе в приміщенні освітлювалося тільки миготливими зображеннями на стінах, тому складно було відрізнити реальні речі від трансльованих кадрів. По тому, як очі жінки звикли до півмороку, вона побачила, що кімната більше нагадує лігвисько наркомана, ніж житло Оберненого: вся підлога вкрита шаром недопалків і заставлена пляшками впереміш із купами брудного одягу, вкритого сажею, ніби зі сміттєзвалища. Зрештою їй вдалося відшукати Ло Цзі — той скрутився в кутку на купі ганчір'я і через блимання моніторів нагадував темну мертву гілку. Голова общини спочатку подумала, що Обернений спить, але потім зрозуміла, що він не відриває розфокусованого погляду від сміття на підлозі. Червоні очі на зблідлому обличчі, тіло, здається, готове розсипатися від власної ваги. Почувши вітання, він повернувся обличчям до жінки й повільно кивнув у відповідь. Так вона переконалася, що Ло Цзі ще на цьому світі. Але два століття страждань і тягар, що наліг на його душу й тіло, розчавили його остаточно.