— Наступна техніка вже не така м'яка. Біля тебе стоїть попільничка; ні, вона пригвинчена, але ти можеш її відкрити. Добре. Отже, наступна техніка має назву «білі та чорні обличчя». Такий допит вимагає співпраці більшого числа людей, він трохи складніший. Спершу до справи беруться «погані копи»: їх щонайменше двоє. Вони люті, страшні й поводяться з тобою вкрай жорстоко, навіть доходить до фізичного насильства. Завданням такої поведінки є не лише викликати у тебе страх, але й змусити відчути, що ти всіма на світі покинутий, що марно очікувати допомоги. Весь світ — проти тебе й прагне будь-що тебе знищити. Й ось цієї миті з'являється він — «добрий коп», завжди сам, сповнений людяності й співчуття. Він зупиняє цих негідників і нагадує, що ти — людина, маєш невід'ємні права, та й хто дав право так чинити з цим бідолахою? «Погані» вибухають гнівом і посилають під три чорти цього базіку, який заважає працювати. «Добрий коп» впирається на тому, що не дозволить продовжувати це беззаконня! «Погані» сичать, мовляв, він слинявий тюхтій і йому нема чого робити в поліції. «Добрий» затуляє тебе своїм тілом і декларує, що зостається поборником твоїх прав та загалом справедливості в світі! «Погані» не поступаються й обіцяють, що «добрий» уже завтра щонайменше вилетить із поліції або взагалі опиниться на твоєму місці, та, вкрай роздратовані, йдуть геть. «Добрий коп» залишається з тобою наодинці та починає тебе заспокоювати, витирати кров і сльози, переконувати, що тобі нема чого боятися, поки він тут, і ти безумовно маєш право не давати свідчень проти себе. Тож ви стаєте ледь не найліпшими друзями, й коли він щось запитає, ти залюбки йому розповіси все, що знаєш… Цей метод найефективніший у роботі з представниками інтелігенції, проте, на відміну від попереднього, втрачає свою ефективність, якщо ти знаєш про нього. Звичайно, жоден метод не використовується без зв'язку з усіма іншими. Справжній допит — високе мистецтво й величезна робота, тому під час його проведення комбінуються всі можливі методи…
Ши Цян розповідав захоплено, постійно поривався розстібнути пасок безпеки й підвестися. На відміну від нього, Ло Цзі здавалося, що він впав у крижану ополонку, і його сковують відчай і страх. Помітивши це, Ши Цян зупинив свою промову.
— Добре, добре, не говоритимемо про допити. Хоча знання цих нюансів і можуть виявитися корисними у подальшому, бачу, ти не готовий сприйняти все й відразу. Але я збирався розповісти, як можна обдурювати людей, тож запам'ятай таку базову річ: справжньою ознакою хитромудрої людини є вміння не виказувати жодних ознак хитромудрості. Забудь усі кіношні штампи про розумних людей. Справжні мудрагелі не сидять у затінку, розмірковуючи над проблемами буття. Вони ніколи не демонструють напруження своїх мізків. З вигляду це цілком звичайні, навіть простакуваті люди. Дехто солодкавий, аж липкий, а ще хтось — безтурботний і здається несерйозним… Важливо переконати інших, що ти не вартий уваги, не станеш на заваді нічиїм планам, нічиї погляди не мають затримуватися на тобі. Чудово було б викликати в оточення відразу, зневагу, мов до віника в кутку. Вершиною майстерності є стан, коли тебе взагалі перестають помічати, не згадують про твоє існування аж поки не загинуть від твоєї руки.
— Я можу стати коли-небудь такою людиною, чи мені це необхідно? — Ло Цзі нарешті спромігся вставити запитання.
— Я вже казав, що знаю не більше за тебе, але маю передчуття: ти повинен, ти мусиш стати такою людиною, друже Ло! — збуджений Ши Цян схопив Ло Цзі за плече, мов залізними обценьками, і те стискання пронизало болем.
Ще деякий час вони сиділи мовчки, спостерігаючи, як дим здіймається до стелі та зникає за решіткою вентиляційної системи.
— До біса все. Час уже вкладатися, — Ши Цян розчавив недопалок у попільничці, струснув головою, посміхнувся: — Я поводився як ідіот, тож коли пригадуватимеш усе це, не смійся з мене.
Потрапивши до спальні, Ло Цзі скинув свій куленепробивний піджак і заходився вмощуватись у спальному мішку. Ши Цян допоміг йому надійно зафіксувати мішок на ліжку й поставив маленьку пляшечку на столик поруч.
— Снодійне. Ковтаю, коли не можу заснути. Взагалі-то я просив випивки, але вони сказали, що на борту її немає.
Ши Цян ще раз нагадав Ло Цзі, аби щоразу, встаючи, він заздалегідь інформував про свої наміри командира екіпажу.
— Офіцере Ши, — гукнув Ло Цзі.
Ши Цян, який вже стояв на порозі, озирнувся:
— Я давно не в лавах поліції. Та й поліція не має стосунку до цього. Мене всі кличуть Да Ши.
— Добре, Да Ши. Коли ми розмовляли, я зауважив твою реакцію на мою згадку про дівчину. Ти не міг второпати, про кого я кажу. Це свідчить, що вона і її смерть зовсім не стосуються цих подій.
— Ти один із найврівноваженіших людей, яких я зустрічав у своєму житті.
— Моя незворушність породжена цинізмом. У світі не так багато речей, які можуть спонукати мене до вияву почуттів.
— Хоч би там як, але я ще не зустрічав людини, котра змогла б залишатися такою безтурботною у подібній ситуації. Не переймайся тим, що я тобі заливав сьогодні у вуха. Я просто люблю потеревенити про всяке-різне.
— Ти просто намагаєшся тримати мою увагу сфокусованою, щоб успішно завершити власну місію.
— Якщо я спонукав тебе до певних неприємних роздумів, мені шкода.
— І що мені тепер про все це думати, як гадаєш?
— З мого досвіду: зайве мудрування лише зашкодить. Тож найліпше буде просто влягтися спати.
Ши Цян пішов, зачинив двері, й у кімнаті відразу запанувала темрява, підсвічена лише маленькою червоною лампочкою в головах. Гул двигунів літака, що проникав крізь усі перепони, заповнив тісний відсік. Він лунав неначе звідусіль, ним повнилося все безкрає нічне небо, яке відділяв від Ло Цзі лише тонкий корпус літака.
Згодом Ло Цзі переконався, що це не плід його уяви: звук і справді чувся немовби здаля. Він розстібнув спальний мішок, устав з ліжка й підняв захисну шторку найближчого ілюмінатора. Місячне сяйво проникало крізь море хмар, літак ніби завис у сріблястому безмежжі. Ло Цзі помітив, що в світлі Місяця виблискують не лише хмари, а й ще чотири прямі лінії, дуже виразні на сріблястому тлі. Вони рухалися зі швидкістю літака і залишали помітні сліди в морі з хмар, немов чотири срібні мечі, що летіли над безоднею. Ло Цзі пошукав поглядом початку цих ліній і зрозумів, що їх залишають чотири об'єкти з різким металевим полиском. Четвірка винищувачів. Не складно здогадатися, що з іншого боку літак супроводжує такий самий конвой.
Ло Цзі опустив шторку й заліз у спальний мішок. Заплющив очі, спробував відкинути геть усі думки. Не хотів спати, проте бажав позбутися марень.
Збори керівництва Космічних сил тривали до пізньої ночі. Чжан Бейхай рішуче відсунув записник і документи, що лежали перед ним на столі, підвівся, обвів поглядом стомлені обличчя присутніх офіцерів і повернувся до Чана Вейси.
— Командире, перш ніж зачитати мій рапорт, я волів би спершу обговорити свої враження. Мені здається, що військове командування не приділяє належної уваги політичному й ідеологічному вихованню особового складу. Наприклад, на цих зборах представників шести новоство-рених департаментів доповідач від департаменту політики виступає останнім.
— Я поділяю твою думку, — кивнув Чан Вейси. — Новопризначені політичні військові комісари ще не при-були, тож весь тягар лягає на нас із тобою. Тепер, коли почалася справжня робота, ні на що не вистачає часу. Тож головні ідеологічні завдання розподілимо між новоприбулими товаришами.
— Командире, я вважаю ситуацію, що склалася, дуже загрозливою, — ці слова змусили кількох офіцерів зосередитися на виступі. Чжан Бейхай вів далі: — Мої слова можуть видатися надто різкими, тож, Командире, заздалегідь прошу вибачення. Але це останній виступ, і збори тривали довго — усі стомилися, погано метикують і ніхто вже не слухає доповідача, — кілька офіцерів посміхнулися, проте більшість і далі куняла. — Що важливо: я по-справжньому стурбований. Насувається війна, ворог і нерівність сил у цьому протистоянні безпрецедентні в історії людства. Я чимало часу провів у роздумах і дійшов висновку, що найбільшою загрозою для космічних сил є занепадницькі настрої. Найімовірніше, поширення таких думок не лише підриватиме боєздатність війська, але й може призвести до цілковитої руйнації Космічних сил.