— А хіба ми не маємо чотирьох століть попереду? Зважте потенційний прогрес за цей час.
— Але ж дослідження і, відповідно, розвиток фундаментальної фізики більше неможливі.
— Рівень упровадження вже вивчених теорій ледь-ледь сягає одного відсотка, — пояснив Чжан Бейхай. — На мою думку, найбільшою проблемою на сьогодні є підхід до проведення досліджень у технологічному секторі. Витрачається забагато часу та грошей на дослідження низькотехнологічного сектора. Візьмімо за приклад двигуни для польоту в космос: зараз не лише активно ведуться розробки ядерного ракетного двигуна, що працює завдяки енергії від поділу чи синтезу ядер. Не припиняються спроби розробки нового покоління хімічних двигунів! Маємо скерувати всі ресурси на розробку термоядерних ракетних двигунів і переходити до створення двигунів без робочого тіла. Доба реактивних двигунів залишиться в минулому. В інших галузях досліджень маємо ті самі проблеми. Створення замкненої системи життєзабезпечення — необхідна передумова будівництва міжзоряних космічних кораблів, і її розробка не залежить від можливостей дослідників у царині фундаментальної фізики. Але й тут обсяг проведеної до сьогодні роботи недостатній.
— Товариш Бейхай порушив принаймні одну важливу проблему, — сказав Чан Вейси. — Слід зважа-ти на те, що нині військові та наукові дослідницькі центри розпочали проведення власних досліджень, але рівень комунікації між ними — вкрай низький. На щастя, обидві сторони поінформовані про наявні проблеми й узгодили проведення спільної зустрічі військових і наукових кіл на міжнародному рівні. Військові спільно з Академією наук створили спеціальні агенції для налагодження й зміцнення контактів і обміну інформацією між учасниками та координації в сфері наукових досліджень для подальшої розробки стратегії війни в космосі. Наступним логічним кроком буде скерування значної групи військових експертів до наукових установ різного профілю й залучення багатьох науковців до розробки стратегії військових дій у космосі. Знову повторюю: ми не можемо просто сидіти й чекати на технологічні прориви. Маємо якнайшвидше розробити стратегію та просувати дослідження в необхідному напрямку. Далі я волів би обговорити ще одну взаємодію — між Космічними силами та Оберненими до стіни.
— Оберненими? — запитав хтось із подивом. — Вони втручатимуться в роботу Космічних сил?
— На сьогодні ще немає таких запитів. Лише Тейлор висловив бажання ознайомитися з Космічними силами. Проте ми маємо чітко усвідомлювати, що вони наділені великими повноваженнями, і якщо таке втручання відбудеться, воно може мати неочікувані наслідки для нашої роботи. Ми мусимо бути напоготові, щоб у критичній ситуації вчасно налагодити й збалансувати взаємодію проекту «Обернені до стіни» із загальними проектами оборони Землі.
По завершення зустрічі Чан Вейси залишився сам у конференц-залі й закурив. Струмінь диму в сонячному промені, що пробився крізь шибку, здався язиком полум'я. «Хоч би там як, принаймні старт відбувся», — подумав він.
Уперше в житті Ло Цзі на власні очі бачив здійснення мрії. Він гадав, що обіцянки Гараніна так і залишаться обіцянками: звичайно, він зміг би знайти приголомшливо красиве місце серед незайманої природи, проте нітрохи не схоже на фантазію Оберненого. Та коли Ло Цзі вийшов з гелікоптера — ніби потрапив у власний сон: засніжені вершини гір удалині; озеро з широкими луками й лісом по берегах, усі деталі картини, змальованої Гараніну. Особливо вражала справжня первісна чистота, якої він досі навіть не міг уявити. Здавалося, ожила чарівна казка: солодкий смак свіжого повітря, ніжне сонячне світло, пестливі промені, найлагідніші в світі. Та найдивовижні-шою виявилася невеличка вілла на березі озера. Кент, із яким приїхав Ло Цзі, розповів, що дім зведений у середині ХІХ століття, але з вигляду він здавався старішим. Невпинний біг часу стер вік будівлі й ідеально вписав її у краєвид.
— Не дивуйся ти так, люди інколи бачать уві сні місця, що існують насправді, — сказав Кент.
— Тут хтось мешкає? — спитав Ло Цзі.
— У радіусі п'яти кілометрів — нікого. Далі є кілька невеличких селищ.
Ло Цзі здогадувався, що вони десь у Північній Європі, але уточнювати не став.
Кент провів його до будинку. Перше, що побачив Ло Цзі в просторій, європейській з вигляду вітальні, був комин зі стосом полін із фруктових дерев, які наповнювали приміщення приємними пахощами.
— Власник маєтку передав тобі вітання й сказав, що він гордий від усвідомлення того, що тут житиме Обернений, — сказав Кент і додав, що тут, крім звичних благ цивілізації, є ще багато чого: стайня на десять коней, бо добиратися до засніжених гір найкраще верхи або пішки; тенісний корт і поле для гольфа; погрібець з винами; моторна яхта й кілька вітрильних човнів на озері. Старо-винний будинок начинили найсучаснішим обладнанням: у кожній кімнаті комп'ютер із доступом до швидкісного інтернету, супутникове телебачення, навіть цифровий кінозал. Майданчик для гелікоптерів, як зауважив Ло Цзі, збудували доволі давно.
— А ця людина не бідує.
— Питання не лише в грошах. Той пан бажає зберегти інкогніто, але якщо я назву його ім'я, ви його, швидше за все, пригадаєте… Доброчинець подарував цей маєток ООН, і він — значно більша цінність за дарунок Рокфеллера[30]. Тому від початку з'ясуймо всі деталі: земля й нерухомість є власністю ООН. Ви маєте право лише тут мешкати. Проте вам дістався значний спадок: коли власник виїжджав звідси, він переказав, що забрав свої особисті речі, а все інше, залишене в будинку, — ваше. Самі лишень картини коштують, напевно, чимало.
Кент повів Ло Цзі на екскурсію будинком. Ло Цзі відзначив тонкий смак колишнього власника, бо інтер'єр кожної кімнати викликав відчуття спокою, розслабленості. Більшість книг у бібліотеці виявилися старовинними латинськими виданнями. Картини на стінах здебільшого належали до різних течій модернізму, проте це не створювало жодного дисонансу з класичним інтер'єром. Особливо впадало в око, що серед полотен не виявилося пейзажів, і це знову ж таки свідчило про зрілість естетичних смаків: прикрашати пейзажами стіни в будинку, захованого в раю, — все одно, що з відра доливати воду в океан.
Повернувшись до вітальні, Ло Цзі вмостився у надзвичайно комфортне крісло-гойдалку навпроти комина. Простягнув руку до невеличкого столика поряд і взяв з нього якусь річ. Придивився уважніше й зрозумів, що тримає в руках рідкісну європейську люльку для паління, традиційну домашню забавку аристократів. Ло Цзі глянув на порожні полиці вздовж стіни й спробував уявити, що там стояло до того, як попередній власник спакував свої речі.
Тим часом Кент привів обслугу, що опікувалася будинком: економку, кухаря, водія, грума, шкіпера, аби познайомити з новим господарем. Коли вони пішли, Кент окремо відрекомендував Ло Цзі підполковника в цивільному, який відповідав за охорону об'єкта. Коли нарешті вони з Кентом залишилися наодинці, Ло Цзі спитав, де зараз Ши Цян.
— Він виконав завдання, забезпечив вашу охорону під час перельоту, тож, напевно, повернувся до Китаю.
— Я хочу, щоб він змінив підполковника на цій посаді. Ши Цян здається мені більш компетентним.
— Я дотримуюся тієї самої думки, але він зовсім не говорить англійською, тож виконувати обов'язки йому буде вкрай складно.
— То змініть охоронців на китайців, та й по всьому.
Кент пообіцяв зв'язатися з Ши Цяном і пішов. Ло Цзі також вийшов із вітальні на ідеально підстрижений газон, звідти побрів пірсом, що тягнувся аж до середини озера. Дістався його кінця, сперся об поруччя й довго вдивлявся у віддзеркалення засніжених гірських вершин у водяній гладіні. Навколо них тремтіло в сонячному промінні свіже повітря. Ло Цзі запитав у себе: «Що важить для тебе доля світу за чотири століття в такому сьогоденні?».
Та хай йому грець, тому планові «Обернених до стіни».
— Як цей виродок сюди потрапив? — спитав стиха учений біля терміналу.
30
Прим. перекл. Штаб-квартира ООН розташована на Мангеттені, між Першою Авеню та Східною річкою, на землі, придбаній 1946 року за 8,5 млн дол. і подарованій ООН Джоном Девінсоном Рокфеллером-молодшим.