— І що ж воно таке?
— Ненависть.
Тейлору забракло слів.
— З одного боку, через нового спільного ворога наша ненависть до Заходу трохи вщухла; з іншого — плани знищення всього людства трисоляріанами призведуть до загибелі й ненависного нам Заходу. Тож загинути всім разом буде для нас омріяною насолодою, й ми не відчуваємо ненависті до трисоляріан, — старий розвів руками. — Бачите, ненависть — скарб цінніший за золото чи діаманти, найбільш убивча зброя в світі, але зараз і вона сходить нанівець, ніхто не в змозі її відродити. Саме тому організації лишилося існувати недовго, як і мені.
Тейлор досі не міг дібрати потрібних слів.
— А щодо Селдона, то його план навряд мав успіх.
Тейлор зітхнув і знову опустився на ліжко:
— То ви таки прочитали закінчення циклу?
Брови старого здивовано піднялися:
— Ні, не читав, це просто моє припущення. То що, в книзі план Селдона справді виявився невдалим? Якщо так, автор справді великий письменник. Я гадав, що автор, швидше за все, обере щасливий кінець, хай допоможе йому Аллах.
— Азімов помер багато років тому.
— Нехай він знайде свій рай, яким його собі уявляв… На жаль, мудрі люди помирають молодими…
Більшу частину зворотного шляху Тейлору не зав'язували очей, і він мав змогу роздивитися круті й безплідні гори Афганістану. Хлопчина-супровідник, який вів за вуздечку мула, нітрохи його не остерігався, навіть повісив свій автомат біля сідла Тейлора.
— Ти вбив кого-небудь цим автоматом? — запитав Тейлор.
Юнак не зрозумів запитання, але неозброєний дорослий подорожній, який їхав поряд верхи, відповів:
— Ні. Вже досить довго не було ніяких бойових дій.
Хлопчина й далі запитально витріщався на Тейлора. Борода на його напівдитячому обличчі ще не росла, а ясні очі були такі самі блакитні, як і небо Західної Азії.
Мамо, я стану світлячком!
Під час четвертих слухань РОЗ щодо плану «Обернені до стіни» Тейлор презентував зміни до свого плану «Рій москітів». Доповідач, який нещодавно повернувся з далеких мандрів, мав стомлений вигляд.
— Я хочу, щоб кожен винищувач «рою» був обладнаний системою дубльованого керування: автоматичною і ручною. Перехід на автоматичну систему керування має забезпечити можливість мені самому безпосередньо керувати всіма винищувачами відразу.
— Я бачу, що ви не полишаєте надії самостійно командувати армадою, — іронічно зауважив Гайнс.
— Я хочу мати змогу віддати наказ про створення формації, відплисти до театру військових дій, а потім скомандувати «рою москітів» розсипатись і вишикуватися в бойовий порядок. Коли ворожий флот опиниться в зоні досяжності, планую віддати наказ кожному винищувачу відшукати ціль для атаки в автоматичному режимі. Гадаю, навіть якщо взяти до уваги обмеження досліджень у царині фундаментальних дисциплін, таку технологію зможуть розробити лише за два чи три століття.
— Тож ви плануєте скористатися гібернацією до часу Битви Судного дня й особисто керувати «роєм» під час атаки на трисоляріанський флот?
— Я маю вибір? Вам усім відомо, що я відвідав Японію, Китай і навіть Афганістан.
— І там із кимось бачилися, — втрутився представник США.
— Так, я з ним зустрівся, але… — Тейлор пригнічено зітхнув. — Я продовжу роботу над створенням загону пілотів для «рою москітів», але якщо мене спіткає невдача, не залишиться нічого іншого, як самому повести весь рій в останню атаку.
Ніхто не промовив жодного слова. Коли розмова доходить до Битви Судного дня, люди воліють мовчати.
— У мене є ще одне доповнення до плану «Рій москітів», — вів далі Тейлор. — Я повинен мати можливість самостійно, за власним планом проводити дослідження окремих небесних тіл у Сонячній системі. Скажімо, таких як Європа, Церера й комети з Головного поясу астероїдів.
— Яке відношення це має до плану керування формацією винищувачів? — запитав хтось із присутніх.
— Я мушу відповідати? — Тейлор глянув на Голову РОЗ. Знову запала тиша. Обернений не зобов'язаний пояснювати свої дії.
— І останнє: РОЗ і всі країни земної кулі мають припинити переслідування ОЗТ.
Рей Діас скочив зі свого місця:
— Містере Тейлор, навіть якщо ви заявите, що це частина вашого плану, я виступаю категорично проти вашої ганебної пропозиції!
— Це не частина мого плану, — похитав головою Тейлор. — Це не має жодного відношення до плану! Причина, з якої озвучую таку пропозицію, очевидна: якщо й далі з таким завзяттям іти в наступ на ОЗТ, можна впродовж двох-трьох років цілковито винищити всіх членів організації. Це призведе до зникнення єдиного прямого каналу зв'язку між Землею і Трисолярисом, а також до втрати найважливішого джерела інформації про ворога для нашої розвідки. Наслідки не складно передбачити, чи не так?
— Я погоджуюся з цим, — сказав Гайнс. — Але пропозицію має вносити не Обернений. Люди розглядають нас як єдине ціле, тож маємо дбати про власну репутацію.
Подальші слухання перейшли в широку дискусію, проте нарешті вдалося ухвалити рішення: обговорити три пропозиції та доповнення Тейлора під час наступних слухань РОЗ.
Тейлор сидів на своєму місці, аж поки не усвідомив, що він єдиний, хто залишився в залі засідань. Постійні перельоти, в яких він провів увесь час перед засіданням, вкрай виснажили його, він час від часу впадав у дивний стан напівсну, майже не контролюючи власні думки. Ось і тепер, оглядаючи спорожнілу залу, Тейлор усвідомив небезпеку, не враховану раніше, — йому конче необхідно звернутися до лікаря чи психотерапевта, а також до експертів, які займаються вивченням проблем сну.
Необхідно терміново припинити розмовляти уві сні.
Ло Цзі й Чжуан Янь підійшли до головного входу в Лувр за дві години до півночі. Кент запропонував організувати екскурсію вночі, щоби простіше вирішувалося питання охорони й не доводилось вдаватися до кардинальних заходів безпеки. Першим, що вони побачили, була відома скляна піраміда, захищена від гомінкого нічного Парижа U-подібною будівлею палацу. Хвилі місячного сяйва по-сріблили її контури, посилюючи враження цілковитого вмиротворення.
— Докторе Ло, у вас не складається враження, що вона прилетіла звідкілясь із далеких глибин Космосу? — запитала Чжуан Янь, вказуючи на піраміду.
— В усіх складається таке враження. І зауваж: піраміда має лише три грані, — Ло Цзі вже шкодував про ці слова, бо зараз аж ніяк не хотів навіть натякати на трисоляріан.
— На перший погляд, вона ніби чужа й недоречна, але що довше придивляєшся до неї, то більше здається споконвічною частиною цього міста.
«Як і злиття двох неспівставних світів», — подумав Ло Цзі, але змовчав.
Раптом на повну потужність увімкнулося все підсвічування піраміди; золотаві барви змішалися зі сріблястим місячним сяйвом. Водночас запрацювали фонтани в довколишніх басейнах, викидаючи високо в небо струмені води, що відразу забарвлювалися, міксуючи природне срібло й штучне золото. Чжуан Янь глянула на Ло Цзі з острахом, бо задля них увесь Лувр вночі пробудили до життя. Під дзюрчання струменів вони ввійшли в хол під пірамідою й потрапили в сам палац.
Першою на їхньому шляху була найбільша виставкова зала Лувру завдовжки двісті метрів. Тьмяно освітлена й порожня о цій порі, вона розносила відлуння кроків у застиглому повітрі. Ло Цзі невдовзі усвідомив, що чує лише власні кроки, — Чжуан Янь ступала безгучно, легко, немов кіт чи дитина, що ввійшла до казкового палацу та боїться розбудити чари, що сплять усередині. Ло Цзі сповільнив крок і трохи відстав від Чжуан Янь: його не цікавили тутешні мистецькі шедеври, він прагнув насолодитися її силуетом на тлі статуй античних богів, зображень янголів і Діви Марії на класичних полотнах. Ця чарівна східна дівчина чимось була подібна до скляної піраміди на подвір'ї музею, швидко вростаючи в його тіло, об'єднуючись із цим священним світом мистецтва, аж до неможливості окремого існування її та музею. Ло Цзі впав у стан катарсису й утратив лік часу.
За деякий час Чжуан Янь згадала про його існування та з посмішкою обернулася до нього. Його серце забриніло від щастя; він відчув, що ця посмішка має таку саму вбивчу силу, що й блискавка, кинута богами у світ смертних з Олімпу, зображеного на відомій картині.