— Мене долають сумніви стосовно застосування цієї технології… Погляньте на себе, Обернені! — представник Росії звів руки догори. — Тейлор планував знищення людей, ви пропонуєте забрати в нас свободу волі й контролювати наші думки. Чого ж саме ви всі прагнете?!
Його слова викликали неабиякий резонанс.
Представник Великої Британії узяв слово:
— Я нагадую, що сьогодні ми лише обговорюємо пропозицію, але, на мою думку, уряд кожної країни погодиться спільними зусиллями заблокувати використання цієї технології в усьому світі. Годі вигадати щось мерзенніше за встановлення контролю й обмеження свободи мислення.
— А чому кожен з вас стає аж таким чутливим, коли йдеться про моделювання поведінки та вплив на мислен-нєвий процес? — запитав Гайнс. — У сучасному суспільстві це відбується фактично щодня й у різні способи — від формування вподобань за допомогою реклами до впливу на матрицю цінностей через культуру Голлівуду. Ви, як сказано в китайському прислів'ї, насміхаєтеся з тих, хто зробив сто кроків назад, хоча й самі пройшли в цьому напрямку п'ятдесят кроків.
— Докторе Гайнс, — різко заперечив представник США, — ви не просто пропонуєте зробити сто кроків назад, ви підводите все людство до порогу темряви. Це загроза порушення фундаментальних основ сучасного суспільства.
Далі взагалі зчинився галас, почалися затяті суперечки. Гайнс зрозумів, що в його інтересах — плідна дискусія, тому підвищив голос і вигукнув:
— А чому б не повчитися дечого в одного юнака?
Як він і очікував, запала тиша, й Голова РОЗ запитав:
— Про якого юнака йдеться?
— Гадаю, всі чули повчальну історію: внаслідок нещасного випадку в лісі хлопцеві причавило ногу деревом. Він гуляв на самоті, тож годі було чекати на допомогу, та й часу не лишалося, бо почалася кровотеча, й він міг просто зійти кров'ю. Але хлопець прийняв рішення, яке вас, поважні представники й делегати, мусило б присоро-мити: він мужньо відтяв собі ногу пилкою та автомобілем дістався лікарні, чим безумовно врятував собі життя.
Гайнс із задоволенням відзначив, що ніхто навіть не намагався його перебити, тому вів далі:
— Виклики, з якими нині стикається людство, мають лише два варіанти розв'язку — виживання або зникнення. Людські раса й цивілізація або житимуть, або загинуть. Як за такої постановки питання ви знайдете в собі сили, щоб відмовитися?!
Пролунали два удари дерев'яним молоточком, хоча обстановка того й не вимагала — в залі запала цілковита тиша. Присутні тільки тепер зауважили, що представник Німеччини, який головував у цій каденції, під час дискусії залишався незворушним і досі не висловив власного ставлення до обговорюваної проблеми.
Нарешті Голова спокійно мовив:
— Передовсім сподіваюся, що ви добре обміркуєте почуте й зважите всі «за» і «проти». Будівництво системи космічної оборони Землі потребує щораз більших інвестицій, і світова економіка в цей перехідний період переживає різкий спад. Передбачення щодо повернення життєвого рівня людства до значень, які спостерігалися сто років тому, от-от справдяться — це питання найближчого майбутнього. Водночас наукові дослідження, пов'язані з питаннями космічної оборони, внаслідок бар'єру софонів дедалі частіше стикаються з проблемами, тож технологічний прогрес сповільнюється. Усе це викличе в міжнародному співтоваристві нову хвилю занепадництва, яка цього разу може стати причиною остаточного краху системи оборони Сонячної системи.
Виступ Голови трохи вгамував пристрасті в залі, й після півхвилинної паузи, він продовжив:
— Щойно я почув про існування «ментальної печатки», мене, як і всіх присутніх, охопили відраза й страх, ніби я опинився віч-на-віч із отруйною змією. Але для вирішення цього питання спочатку необхідно повністю охолонути й серйозно зважити всі «за» і «проти» — це найраціональніший шлях. Навіть коли ти зустрів самого диявола, найкраща стратегія — зберігати спокій і тверезий розум. Під час цих слухань ми лише обговорюємо пропозицію, винесену на майбутнє голосування.
Гайнс побачив проблиск надії:
— Пане Голово, шановні делегати, позаяк запропонована мною модель не може бути проголосована, чи не доречніше нам усім зробити крок назад?
— Хоч би скільки кроків назад ми робили, ідея контролю думки ніколи не стане прийнятною, — заперечив представник Франції, але не так затято, як раніше.
— А якщо це матиме форму чогось середнього між контролем і свободою думки?
— «Ментальна печатка» — це, як не крути, однозначно контроль думок, — відрубав представник Японії.
— Зовсім не обов'язково. Процес контролю передбачає двох учасників — контролера та особу, яку контролюють. А якщо хтось добровільно ставить «ментальну печатку» на власну свідомість, чи можна це назвати повноцінним контролем?
У залі знову запанувала мертва тиша. Гайнс відчув, що наблизився до бажаного результату, тож перейшов до аргументів:
— Я пропоную створити повністю відкриту організацію, що займалася б накладанням «ментальної печатки» під наглядом громадськості. Опція буде єдина: увірувати в перемогу в прийдешній війні. Той, хто захоче здобути віру, зможе за власним бажанням відвідати таку установу в будь-який момент і скористатися нашим досягненням. Звичайно, як я вже зазначав, увесь процес відбуватиметься під суворим контролем призначених осіб.
Ця пропозиція викликала жваву дискусію, за результатами якої початкова ідея Гайнса обросла численними пересторогами й обмеженнями. Найважливішим доповненням була умова пошуку добровольців у лавах Космічних сил. Зрештою, армійський дух одностайності в думках і судженнях допомагає правильному сприйняттю. Загалом, слухання тривали понад вісім годин — найдовше за всі попередні. Але представники змогли дійти консенсусу та прийняти текст законопроекту, який мали винести на голосування під час наступного засідання, щоб до того часу представники постійних членів РОЗ змогли узгодити його з урядами своїх країн.
— Чи не потрібно нам обговорити назву цієї установи? — уточнив представник США.
— Як щодо Центру допомоги з віднайдення віри? — запропонував представник Великої Британії, викликавши вибух сміху серед аматорів англійського гумору.
— Приберіть цю «допомогу», залишіть просто Центр віри, — серйозно зауважив Гайнс.
Перед входом до Центру віри розмістили зменшену точну копію Статуї Свободи, але ніхто не розумів цього символізму. Можливо, то була спроба крапнути свободи в ідею контролю, що запроваджувався в стінах Центру, але най-примітнішою деталлю став перероблений чотиривірш на п'єдесталі:
Віддай мені зневірених, заблуканих в нестямі, Тих, хто жадає бачити той переможний світ, Душі загиблих і назавжди зраджених у храмі, Бо золотий їх звідси вабить віри цвіт[52].
Золотий символ віри, згаданий у віршах, на чорному гранітному обеліску, встановленому поряд зі статуєю, вигравірували багатьма мовами, й він отримав назву «Пам'ятник віри»:
У війні проти вторгнення Трисоляриса людство переможе.
Усі вороги, які насміляться вдертися в Сонячну систему, будуть знищені.
Цивілізація Землі житиме у Всесвіті ще багато десятків тисяч поколінь.
Центр віри відкрився три дні тому. Гайнс із Кейко особисто чекали на перших відвідувачів у величному фойє будівлі. Цю порівняно невеличку споруду звели неподалік від Штаб-квартири ООН, і вона швидко стала популярною серед туристів. Сила-силенна люду фотографувалася біля зменшеної копії Статуї Свободи і Пам'ятника віри, проте жодна жива душа так і не ступнула на поріг Центру; навпаки — можна було помітити, що всі тримаються подалі від входу, ніби він обведений магічним колом.
— У тебе немає відчуття, що ми стоїмо за прилавком сімейної крамниці, що от-от збанкрутує? — запитала Кейко.
— Люба, я впевнений: одного дня Центр стане місцем паломництва, — урочисто відповів Гайнс.
На третій день, опівдні, в Центрі віри нарешті з'явився першій відвідувач. Це був меланхолійний лисуватий чоловік середніх літ із невпевненими рухами й сильним перегаром.
52
Прим. автора. За мотивами сонета «Новий Колос» американської поетеси єврейського походження Емми Лазарус. Останні п'ять строф сонета вигравірувані на бронзовій дошці всередині п'єдесталу Статуї Свободи.