— Я прийшов, щоб отримати віру, — насилу пробелькотів він.
— Центр віри обслуговує лише військовослужбовців Космічних сил усіх країн. Будь ласка, покажіть вашу посвідку, — рівним голосом відповіла Кейко. Така стриманість дружини нагадала Гайнсу бездоганно вишколений персонал готелю «Токіо плаза».
Чоловік навпомацки витягнув із кишені посвідку:
— Я робітник цивільного контингенту обслуговування Космічних сил. Таке підходить?
Вивчивши посвідку Гайнс кивнув:
— Містере Вілсон, ви хочете пройти процедуру просто зараз?
— Було б чудово, — кивнув чоловік і дістав з нагрудної кишені акуратно складений папірець. — Я тут… ось тут я написав те, що ви називаєте символом віри. Це те, в що я хочу вірити.
Кейко взялася пояснювати, що згідно з резолюцією РОЗ «ментальна печатка» застосовується для записування в мозок добровольців лише узгоджених постулатів, саме тих, що висічені на обеліску перед входом. І жодних відхилень від цього тексту бути не може. Але Гайнс бажав дізнатися, в що саме важливо повірити звичайній людині. Він упевненим рухом зупинив дружину, взяв папірець із рук добровольця й розгорнув його:
Кетрін мене кохає. Вона ніколи не зраджувала й не зрадить мене!
Кейко щосили намагалася стримати сміх, але Гайнс виявися не таким толерантним — зім'яв аркуш і гнівно пожбурив його в сумне хмільне обличчя відвідувача:
— Забирайтеся звідси під три чорти!
Щойно невдаха Вілсон ретирувався, уявну межу біля Пам'ятника віри, що відокремлювала жвавий натовп туристів від входу Центру, наважився перетнути інший чоловік. Але потім він мовби завагався й затримався біля постамента, чим привернув до себе увагу Гайнса, який повернувся до дружини й упевнено заявив:
— Поглянь туди — він точно військовий.
— У нього вигляд людини, виснаженої фізично й духовно, — зауважила Кейко.
— Але він військовий, ось побачиш, — повторив Гайнс, розмірковуючи, чи не вийти назустріч нерішучому відвідувачеві, проте побачив, що той нарешті зважився й рушив до дверей. Цей чоловік із миловидим азійським обличчям здавався старшим за Гайнса, і від нього, як слушно зауважила Кейко, просто віяло сумом. Проте його меланхолія мала, мабуть, іншу природу, ніж у бідолашного пияка — здавалася легшою, але значно глибше усвідомленою — ніби супроводжувала його левову частку життя.
— Мене звуть У Юе, і я тут, щоби придбати вірування, — відрекомендувався відвідувач. Гайнс зауважив, що він сказав «вірування», а не «віру».
Кейко автоматично випалила заготовану фразу:
— Центр віри обслуговує лише військовослужбовців Космічних сил усіх країн. Будь ласка, покажіть вашу посвідку.
Не змінюючи пози, У Юе відрапортував:
— Шістнадцять років тому я прослужив у Космічних силах один місяць, а потім пішов у відставку.
— Один місяць? Але, даруйте за запитання, чому ви пішли у відставку? — спитав Гайнс.
— Я — занепадник. Ми з командуванням дійшли висновку, що я не гідний служби в Космічних силах, і якщо я піду — так буде ліпше для всіх.
— Занепадництво полонило багато умів. Мабуть, ви просто дуже відверта людина, якщо винесли на широкий загал свої побоювання та переконання. Ваші товариші по службі, можливо, значно більш зневірені, але приховують це, — підбадьорила його Кейко.
— Можливо. Але я всі ці роки без діла.
— Бо вийшли у відставку?
— Ні, зовсім не тому, — похитав головою У Юе. — Я виріс у родині вчених, і завдяки отриманій освіті завжди, навіть після вступу на військову службу, розглядав людство як єдине ціле. Я завжди вважав, що битися за все людство — найвища честь і найкраща доля для будь-якого солдата. І ось коли така можливість з'явилися, ми виявилися приреченими на болісну поразку без жодних шансів на перемогу.
Гайнс хотів був щось промовити, але його випередила Кейко:
— Дозвольте запитати: скільки вам років?
— П'ятдесят один.
— Якщо ви й повернетеся до лав Космічних сил зі святою вірою в перемогу, чи не запізно в такому віці будувати кар'єру з нуля?
Гайнс розумів: його дружині просто бракує рішучості, щоб відмовитися допомогти цьому чоловікові. Глибока меланхолія, що затопила його очі, могла здатися жінці привабливою. Але усвідомлення цього зовсім не турбувало Гайнса, бо він виразно бачив, що відвідувач зосереджений лише на собі й не цікавиться нічим іншим.
— Ви неправильно мене зрозуміли, — знову похитав головою У Юе. — Я не хочу увірувати в перемогу. Я хочу лише віднайти душевний спокій.
Гайнс розтулив рота, але Кейко знову жестом зупинила його.
— Я зустрів свою теперішню дружину, коли навчався у Військово-морській академії в Аннаполісі[53], — розповідав далі У Юе. — Вона дуже побожна. Християни цілком спокійні за своє майбутнє; я заздрю таким спокою і впевненості. Дружина каже, що Бог заздалегідь розпланував усе — минуле й майбутнє, а ми як діти Господні не можемо й не повинні навіть намагатися зрозуміти, як і чому все саме так влаштоване. Все, що від нас потрібно, — лише вірити, що такий світоустрій найрозумніший і найраці-ональніший у Всесвіті, та з волі Господа жити спокійно й щасливо в злагоді з собою і з Ним.
— Отже, ви хочете відшукати Господа й віру в нього? — запитав Гайнс.
У Юе кивнув.
— Я ось сформулював символ віри, будь ласка, погляньте, — попросив він, дістаючи з кишені папірець.
Кейко знову зупинила чоловіка, який уже був готовий щось різко відповісти, й запропонувала У Юе:
— То йдіть і віруйте, спробуйте виплекати цей вогник у душі. Навіщо вам відразу вдаватися до крайнощів з «ментальною печаткою»?
Колишній полковник Космічних сил вимучив гірку посмішку:
— Я виріс серед учених, отримав матеріалістичну освіту й за переконаннями — твердий атеїст. Невже ви вважаєте, що мені легко взяти й перетворитися на переконаного вірянина?
— Це абсолютно неможливо! — підтримав його Гайнс, відтискаючи дружину від співрозмовника, аби якомога швидше виправити ситуацію. — Ви повинні знати, що згідно з резолюцією ООН лише одне твердження в незмінному формулюванні можна використовувати для накладення «ментальної печатки». — З цими словами Гайнс підхопив велику, але тоненьку червону теку, відкрив її та продемонстрував У Юе. На чорному оксамиті горіли викарбу-вані золотом літери того самого надпису, який прикрашав Пам'ятник віри при вході до будівлі. — Це Книга віри, — пояснив Гайнс, дістаючи ще з десяток подібних тек різного кольору. — Це — та сама Книга, але різними мовами. Містере У, я зараз вам поясню, який жорсткий контроль запроваджено за кожною процедурою, пов'язаною з програмуванням свідомості. З огляду на безпеку й для запобігання будь-яким махінаціям символ віри не демонструється добровольцеві на екрані, а зачитується ним особисто ось із такої теки. Щоразу для точного підтвердження доброї волі людини, ми просимо відкрити теку, зачитати символ віри й натиснути кнопку «Старт» на панелі пристрою. Перш ніж система розпочне сеанс накладення «ментальної печатки»: тричі попросить підтвердження згоди на проведення операції. Перед кожним сеансом примірник Книги віри перевіряє спеціальна комісія з 10-ти членів, до якої входять представники та спеціально уповноважені члени Комісії з прав людини ООН і країн — постійних членів РОЗ. Ця сама комісія присутня й під час усієї процедури накладення «ментальної печатки». Тому, містере, ваше бажання ніяк не можна виконати, бо заміна чи перестановка бодай одного слова в символі віри буде злочином.
— Мені шкода, що потурбував даремно, — відповів У Юе, який вочевидь очікував подібної відповіді. Він повернувся й побрів до виходу, зовсім старий і розбитий з вигляду.
— Решта його життя буде вкрай тяжкою й безрадісною, — ледь чутно прошепотіла Кейко. Її голос був сповнений співчуття.
— Містере! — Гайнс гукнув У Юе, який уже встиг вийти за двері. Призахідне сонце вогнем палало на Пам'ятнику віри й скляному фасаді Штаб-квартири ООН, які вид-нілися за вікнами Центру віри. Гайнс примружився від яскравого світла, відбитого дзеркальними поверхнями, й сказав: — Вірите чи ні, але я майже зробив із собою те, що ви просите, але з протилежним знаком.
53
Прим. перекл. Військово-морська Академія США — військова академія, в якій готують офіцерський склад для ВМС і корпусу морської піхоти США. Академія розташована у м. Аннаполісі (штат Меріленд, США).