Чан Вейси підвівся і підійшов до новоствореної емблеми, звідки звернувся до присутніх офіцерів із промовою, яку вони мали запам'ятати на все життя:
— Товариші, до майбутнього космічних сил пролягає важкий і тернистий шлях. За попередніми прогнозами фундаментальні дослідження з багатьох дисциплін триватимуть щонайменше п'ятдесят років, а впровадження ключових технологій для можливості польоту великомасштабних космічних кораблів займе ще сотню років. Також за найоптимістичнішими підрахунками від початку будівництва кораблів флоту до введення їх в експлуатацію мине ще сто п'ятдесят років. Отже, від заснування Космічних військ до набуття реальних бойових можливостей у нас три сотні років. Товариші, я гадаю, ви всі розумієте, до чого я веду: жоден із присутніх не матиме змоги полетіти у космос, ба більше — побачити бойові кораблі флоту на власні очі. Навіть вірогідну модель корабля побачити навряд комусь вдасться. Перше покоління офіцерів і членів екіпажів народиться лише за два століття, а ще за два з половиною Земний флот зустрінеться з іншопланетними загарбниками. На той час на борту кораблів перебуватимуть уже наші нащадки у десятому поколінні.
У приміщенні запала тривала тиша. Перед очима присутніх відкривався довгий шлях, кінець якого губився в густому тумані майбутнього. Вони не знали, де закінчиться історія, проте виразно бачили на обрії спалахи битв і криваві річки. Ніколи досі швидкоплинність людського життя так не краяла їм серця, як цієї миті, й вони ладні були віддати все, щоб їхні душі оминули бар'єри часу-простору і долучилися до своїх нащадків у десятому поколінні у вирі вогню та крові посеред крижаного холоду космосу, у справжньому місці для зустрічі душ усіх солдатів.
За давньою традицію, коли Мяо Фуцюань повертався до помешкання, він запрошував Чжана із Яном до себе на гостину, перехилити чарку й потеревенити, а жінка з Сичуані вже звично сервірувала численними наїдками щедрий стіл. Чаркуючи потроху, Чжан поділився планами: завтра вранці завітати до Будівельного банку, щоб зняти з рахунку трохи грошей.
— Ти що, не чув? — вигукнув Мяо. — Уже кількох людей затоптали на смерть у банках! Люди буквально лізуть до кас по головах.
— А у тебе з грошима як? — запитав у відповідь Чжан.
— Частину я встиг зняти, але решту заморозили. Справжнє беззаконня!
— Волосся, що випало з твоєї голови, все одно коштує більше, ніж усі наші заощадження, зібрані до купи, — зіронізував Чжан.
— Уряд повідомив, що коли соціальна напруга трохи вщухне, рахунки поступово розморожуватимуться. Спочатку буде поновлено доступ до незначного відсотка заощаджень, але згодом усе повернеться до норми, — втрутився Ян.
— Сподіваюся, так воно й буде, — відповів Чжан. — Поквапливе рішення уряду оголосити воєнний стан помилкове. Воно лише посилює паніку в суспільстві. Більшість людей тепер заклопотані лише власним добробутом, а хто мислить категоріями оборони Землі за 400 років?
— Корінь проблем зовсім не в цьому! — випалив Ян. — Я давно казав, що зависокий рівень заощаджень китайців — міна сповільненої дії. Чи я помиляюся? Економія на витратах плюс низький рівень державного соціального забезпечення, тож як наслідок усі заощадження на чорний день зберігаються лише в банках. Зрозуміло, що обмеження доступу до них викликає паніку.
— І якою, на твою думку, вона буде, ця економіка воєнного часу? — звернувся до нього Чжан.
— Зарано говорити про щось конкретне. Здається, що цілісної картини поки ніхто не бачить, адже нова економічна доктрина перебуває на стадії розробки. Проте щодо одного можна бути впевненим: попереду — тяжкі часи.
— Тяжкі часи, хе-хе. Людей нашого віку важко здивувати новими неприємностями. Гадаю, що все буде, як у 60-ті, — сказав Мяо.
— Дітей шкода, — мовив Чжан і осушив келих.
Цієї миті поява заставки екстреного випуску новин із гучним акомпанементом змусила трійцю одночасно повернутися до телевізора. Добре знайома мелодія змушувала людей залишати всі справи. Останнім часом екстрені випуски новин з'являлися на екранах частіше, ніж будь-коли. Троє літніх чоловіків добре пам'ятали, як часто подібні випуски звучали в етері радіостанцій і на телебаченні до 1980-х років, але впродовж наступного тривалого періоду спокою і процвітання вони зникли з програми.
Почався випуск новин:
Як стало відомо власному кореспондентові каналу в Секретаріаті ООН, Прес-секретар ООН на прес-конференції, яка нещодавно добігла кінця, повідомив: найближчим часом скликатиметься спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН для обговорення питань Ескапізму. Метою спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, у якій також братимуть участь постійні члени РОЗ, буде досягнення міжнародною спільнотою консенсусу з питань руху Ескапістів та розробки відповідних міжнародних законів.
Здійснімо короткий екскурс у історію виникнення та розвитку Ескапізму.
Ідеї Ескапізму зародилися на тлі Трисоляріанської кризи, й основні тези руху такі: позаяк подальший розвиток передових наукових ідей, галузей, проведення експериментів суттєво ускладнені внаслідок існування «замка» софонів, втрачає сенс розробка плану захисту Землі та всієї Сонячної системи під час війни, можливої через 450 років. З огляду на прогнози розвитку технологій упродовж наступних чотирьох століть, з урахуванням наявності «замка», більш реалістичним завданням здається побудова міжпланетних космічних кораблів, щоб незначна частина людства мала змогу відлетіти у міжзоряний космічний простір та уникнути винищення.
Існують три течії Ескапізму, що різняться між собою кінцевим пунктом призначення.
Перша — «Новий Світ», тобто пошуки серед зір нового місця, придатного для життя. Це найкращий варіант, проте його реалізація потребує опанування технологій надзвичайно швидкого переміщення, адже подорожі триватимуть надто довго. За умов накладення обмежень на розвиток науки в Добу кризи технології навряд сягнуть належного рівня, аби даний сценарій міг бути реалізований.
Друга — «Цивілізація на кораблях»: втікачі використовуватимуть космічний корабель як тимчасову домівку і зможуть вічно мандрувати безкраїми просторами Космосу. Цей варіант стикається з тими самими проблемами, що й «Новий світ», але акцент — на створенні технологій компактних саморегульованих та самоочисних екосистем. Побудова так званого «корабля поколінь» із замкнутою екосферою теж виходить далеко за межі сучасних технологічних можливостей людства.
Третя — «Тимчасовий притулок» — передбачає, що по тому, як трисоляріанська цивілізація колонізує Сонячну систему, втікачам до космічного простору можна спробувати встановити контакт із трисо-ляріанським суспільством. Установлення контакту може призвести до налагодження взаєморозуміння й розробки політики спільного проживання, що надасть людству змогу повернутися до Сонячної системи на правах молодшого партнера. Цей варіант вважається найреалістичнішим, проте він включає багато змінних, які суттєво послаблюють упевненість в успішній реалізації проекту.