— Справді, якщо до лав Об'єднаного флоту Сонячної системи затесалися декілька людей, які свято вірять у нашу перемогу, — це не так уже й погано. Принаймні, від цього шкоди не буде. Це приватна справа, й нам зовсім не потрібно знати, хто ці люди. Хоча я й не бачу жодного сенсу в цій ментальній печатці, бо нині вже не лишилося людей, які не вірять у нашу перемогу. Вона очевидна, — зазначив інший представник.
Кейко Ямасугі саркастично посміхнулася. Та посмішка здавалася надто відстороненою від сьогодення: жоден із присутніх за життя не бачив подібного виразу на людському обличчі. Це радше нагадувало полотно стародавнього майстра: випадковий зблиск місячного світла на лусці змії, що ховається у високій траві.
— Які ж ви наївні, сучасники, — мовила Кейко.
— Які наївні, — тихою луною озвався Гайнс і ще нижче похилив голову.
Кейко Ямасугі повернулася до чоловіка:
— Гайнсе, ти ж почав приховувати думки від мене ще задовго до того, як став Оберненим.
— Я боявся, що ти зневажатимеш мене, — відповів Гайнс, не піднімаючи голови.
— Скільки разів у нашому будинку й бамбуковому гаю, загублених у тиші нічного Кіото, ми мовчки дивилися одне одному в очі? У твоїх очах я читала безмірну самотність Оберненого, бачила нестримне бажання виговоритися. Скільки разів ти був за крок від того, щоб розказати мені все? Чи сам пам'ятаєш, як часто ти бажав сховати обличчя у моїх долонях і зі слізьми розповісти всю правду, зняти з душі тягар, отримати бажане полегшення. Але щоразу на заваді ставало покликання Оберненого й обов'язок перед людством. Обман, задурювання голови навіть найдорожчій людині були частиною твоїх зобов'язань. Отже, мені не лишалося нічого іншого, як вдивлятися в твої очі в надії відшукати бодай найменший слід, натяк на справжній хід твоїх думок. Ти й гадки не маєш, скільки безсонних ночей я провела в нашому ліжку, коли ти міцно спав, а я чекала, щоб ти заговорив уві сні… Ще частіше я уважно спостерігала за тобою, вивчала кожен крок, ловила кожен погляд. Під час твоєї першої гіберна-ції я знову й знову згадувала кожну деталь, але не тому, що тебе не було поряд, а щоб мати можливість розгадати твої справжні задуми. Довго мені це не вдавалося. Я знала, що на публіці ти носиш маску, але й те, що під нею, залишалося для мене загадкою. Рік за роком я билася об цю стіну, аж поки ти, пробуджений з гібернації, не прийшов до мене в голографічній хмарі нейронної мережі мозку. Я знову побачила твої очі й усе зрозуміла. За вісім років твоєї гібернації, я помудрішала, набралася досвіду, а ти залишився тим самим. І тоді я збагнула все.
Саме з того моменту я знаю справжнього тебе: глибоко закоріненого зневіреного, переконаного ескапіста. Таким ти був ще задовго до обрання Оберненим, таким залишився й після призначення. Єдиною справжньою метою для тебе стала організація Виходу людства. Порівняно з іншими Оберненими, твій геній полягає не в обмані задля приховування реального стратегічного задуму, а радше в приховуванні твоїх щирих поглядів і думок.
Але я тоді ще не збагнула, яким чином завдяки дослід женню людського мозку й процесу мислення ти планував досягнути своєї мети. Навіть після появи ментальної печатки ще не могла цього збагнути. Аж поки, лягаючи в гібернацію, не пригадала їхні очі — очі добровольців, які зголосилися накласти на свій розум ментальну печатку… Це був вираз твоїх очей. І так я змогла розшифрувати той твій погляд, що ятрив мені розум, але залишався загадкою. Я збагнула твій справжній стратегічний задум, але запізно — мене заморозили, щоби розбудити в майбутньому.
Представник Північноамериканського флоту зауважив:
— Пані Кейко Ямасугі, не думаю, що ви повідомили нам щось аж надто цікаве. Нам усім добре відома історія проекту з накладення ментальної печатки: на першому етапі пройти процедуру зголосилися приблизно п'ятдесят тисяч добровольців. Усе відбувалося під найпильні-шим контролем та з дотриманням усіх вимог регламенту.
— Так воно й було, — погодилася Кейко, — та легко контролювати можна лише зміст символу віри. Процедуру з технічної точки зору контролювати значно складніше.
— Але згідно з документами, які зберіглися з тих часів, технічний нагляд за нейронними сканерами також був досить суворим, і перед введенням у експлуатацію проводилися численні випробування, — заперечив Голова.
Кейко лише ледь похитала головою:
— Нейронний сканер — надзвичайно складне обладнання, і будь-яка процедура нагляду має сліпі зони. А як побачити зміну плюса на мінус у сотнях мільйонів рядків програмного коду? Цей факт оминули увагою навіть со-фони.
— На мінус?
— Коли ми відкрили модель взаємодії нейронів, за якої кожне твердження сприймається як істинне, Гайнс змоделював таку саму взаємодією, але з протилежним знаком, що формує сприйняття твердження як хибного.
Саме цього він і потребував для досягнення своєї справжньої мети, бо приховав своє відкриття від усіх включно зі мною. Це було зовсім не складно, тому що обидві моделі взаємодії подібні, й різниця полягає лише в напрямі передавання певного ключового сигналу між нейронами. Тимчасом як у математичній моделі ментальної печатки ці варіанти різнилися лише одним знаком — плюс чи мінус: твердження з позитивним знаком сприйматиметься як істинне, із негативним — як помилкове. Гайнс потай вніс зміни до програмного коду всіх п'яти ментальних сканерів, замінив лише один знак із плюса на мінус.
У конференц-залі запала мертва тиша, подібна до тієї, що панувала тут два століття тому, коли під час засідання РОЗ із обговорення проекту вибухів на Меркурії Рей Діас продемонстрував світові «запобіжник мерця» на своїй руці та заявив, що вибуховий пристрій схований десь у будівлі.
— Докторе Гайнс, що ви накоїли? — Голова в гніві повернувся до колишнього Оберненого.
Гайнс нарешті підняв голову, й присутні побачили, що його зблідле обличчя набуває нормального кольору. Голос у нього був такий само спокійний і впевнений:
— Я визнаю, що недооцінив силу людства. Ви досягли фантастичного рівня прогресу. Вірите чи ні, але я також схиляюся до думки, що людство переможе в майбутній війні. І ця моя впевненість майже така міцна, як і ментальна печатка. Зневіра й ескапізм двох минулих століть справді видаються кумедними. Але, пане Голово, я хочу сказати світові: неможливо примусити мене покаятися в тому, що я зробив.
— Ви не жалкуєте за вчиненим? — вигукнув представник Азійського флоту.
Гайнс підняв до нього погляд:
— Тут питання не в тому, чи є мені в чому каятися. Питання в принциповій можливості цього. Я скористався ментальною печаткою й закарбував у собі твердження: «Все, що я зробив як Обернений, було правильним».
Усі здивовано перезирнулися; навіть Кейко розгублено глянула на чоловіка.
Гайнс із посмішкою повернувся до неї:
— Так, люба, якщо ти, звісно, дозволиш так себе називати. Тільки завдяки цьому в мене стало б духу для реалізації задуму. Так, тепер я вважаю, що чинив і чинитиму цілком правильно. І я абсолютно в цьому переконаний, хоч би що відбувалося довкола. Я використав ментальну печатку, аби стати Богом, а Бог ні в чому не кається.
— І коли в не надто віддаленому майбутньому трисоляріанські загарбники зазнають поразки від значно могутнішої людської цивілізації, ви все одно залишитеся вірним своїм переконанням? — запитав Голова, й у його очах читалося більше цікавості, ніж подиву.
— Я досі вважаю, що вчинив правильно й усі мої дії в проекті «Обернені до стіни» цілком виправдані. Звичайно, за незаперечних фактів моєї неправоти доведеться пройти через пекло. — Він повернувся до Кейко Ямасу-гі: — Люба, тобі ж відомо, що одного разу я вже витримав ці тортури — коли вважав, що вода отруйна.