Яків ніколи не шукав Яреминого товариства. Брати спілкувалися нечасто — у дитинстві через велику різницю у віці, а дорослими обидва усвідомили, що відрізняються не тільки роками та зовнішністю.
Обійнялися.
— Ого! Ну й бородисько у тебе, — гукнув ретельно виголений Яків. — Справжня коса! На північний манер заплів?
— Так зручніше, — пробасив сіроманець.
— Чув, що мама тебе оженити вирішила.
— Дізнався про її плани кілька хвилин тому, — скривився Ярема. — Схоже, мені не викрутитися.
— Не викрутишся, брате, — погодився Яків. — Воля покійного батька свята! Мама, напевно, вже не тільки дівчат знайшла, а й домовилися про суми посагу, віни та привінку... Якщо буде за що давати привінок, авжеж.
Посаг нареченої молода родина витрачала на спільне господарство, віну нареченого давали дружині на випадок смерті чоловіка, а привінком звався додаток за збережену до весілля цноту нареченої.
— Дякую, братику, підбадьорив, — похнюпився Ярема.
— Кажу як є, — розсміявся старший. — На додачу дам невелику пораду: обирай дружину, як у мене — тиху та слухняну. Аби наказів слухалася і не вередувала.
— Наче про кобилу говориш.
— Різниця невелика, — підморгнув Яків.
Якби тут стояла Катря Бойко, він уже мав би на одне вухо менше, подумав Ярема.
— Як справи у Північному альянсі, пане аташе? Варяги очуняли після поразки?
— Живуть потроху. Зализали рани, сплачують контрибуції, — Ярема кілька секунд вагався та продовжив: — І готуються до нової війни, зробивши висновки з попередньої. Ті острови добряче покропило кров'ю Альянсу. Тепер це справа їхньої честі.
— Мир — то лише підготовка до нової війни, — процитував Яків. — Сподобалися північні мандри?
— Краї прекрасні, — кивнув Ярема. — І Швеція, і Норвегія, і Фінляндія... Не можу обрати, яка сподобалася найбільше. Суворі краєвиди, пиво непогане, чудова рибна кухня. Є там щось близьке моєму серцю, але все одно чужина. Тому тішуся, що я вдома.
— Допоки Орден не відправить на роги до іншого чорта, — докинув Яків.
Чи нотка зневаги почулася йому?
— Вовча стежка, — стенув плечима Ярема. — А ти як ся маєш? Як дружина, як мала?
— Усе добре. Мала росте, Марічка чекає на другу дитину.
— Вітаю, братику.
— Не з тим вітаєш, — усміхнувся Яків, кілька секунд насолоджувався нерозумінням на обличчі Яреми, нарешті продовжив: — Я йду в гетьмани.
Характерник присвиснув.
— Справді, цьогоріч вибори... Бачу, ви змовилися ошелешити мене новинами, коли я ще й із дороги не виспався. Де ж твоя охорона, пане великий цабе?
— Скоро я без неї і кроку не ступлю, але то станеться після привселюдного оголошення, що відбудеться за тиждень. Насолоджуюся останніми днями спокійного життя, — Яків витяг з-за ременя оздоблений золотом декоративний пірнач і замислено покрутив його в руці — Маю підтримку майже всіх правобережних полків. За булаву зі мною позмагається Борислав Нічога. Чув про такого?
— Герой Стокгольму? Всі про нього чули.
Яків поплескав пірначем по долоні. Начищене червоне золото бризкало сонячними зайчиками.
— Сильний супротивник. Лівобережжя за нього, — продовжив старший брат. — Доля булави залежить від чорнорадників із серединних полків. Особливо Наддніпрянщини.
— Звучить непросто, — Ярема подумав, що його бойовий пірнач виглядає вбого поряд із ювелірним витвором Якова. — Зичу тобі перемоги! Ти довго йшов до цієї мети.
— Власне, брате, ти можеш допомогти у її досягненні.
Яків замовк і дав йому кілька секунд обдумати сказане.
— Про що мова?
— Декілька людей — декілька голосів. Потрібні відомості про цих людей, аби здобути їхні голоси. Розумієш?
Тепер ясно, навіщо він підійшов.
— До чого тут я?
— Не прикидайся дурником, Яремо, — роздратовано махнув рукою Яків. — Ти все чудово розумієш. Твої побратими з інших куренів можуть допомогти. Тобі це неважко, а я отримаю булаву.
— Ти просиш компромати на людей із Чорної ради, аби шантажем змусити їх голосувати за тебе, — похмуро сказав характерник.
— Це доволі брутальне формулювання, але суть ти вхопив.
— Ні, братику, — Ярема відвів погляд. — Не допоможу.
Перед відмовою він навіть не сумнівався.
— Ти сприйняв усе занадто похмуро, — брат махнув золотим пірначиком. — Жодних компроматів, жодних погроз! Лише кілька задушевних розмов...
— Орден поза політикою, — перебив Ярема.
— Орден не може бути поза політикою, чорт забирай! — Яків тупнув ногою. — Громадяни держави не можуть бути поза політикою! Залиш ці безпорадні відмовки для простого люду!