Необхідність установлення загальносвітових правових правил викликана розширенням міжнародних зв’язків, глобальним характером науково-технічної революції, зростанням ролі і значення нових інформаційних технологій.
Світовий правопорядок — це результат узгодження інтересів держав і народів. Основою становлення і розвитку світового правопорядку виступає саме право, його загальнолюдські сутнісні якості.
Кожна держава є самостійним суверенним утворенням і будує свої взаємовідносини з іншими учасниками на принципах невтручання у внутрішні справи, територіальної цілісності держав, рівноправності і самовизначення народів. Тому основним джерелом міжнародного права є міжнародні договори, у яких досягається баланс інтересів різних держав.
Світовий правопорядок — це умова і гарантія успішного міжнародного співробітництва у різних сферах. Особливо важливим є міжнародне співробітництво у сфері глобальних проблем людства. Глобальними вважаються проблеми, що охоплюють населення всієї земної кулі і не можуть бути вирішені окремою державою. Ці проблеми зачіпають інтереси всього людства, мають загальнопланетарний характер. Нерозв’язаність їх створює загрозу для майбутнього людства, перешкоджає прогресу суспільства. Вони можуть бути вирішені тільки завдяки зусиллям усієї світової спільноти.
До глобальних проблем людства належить: запобігання світовій ядерній катастрофі; забезпечення взаємовигідного міжнародного співробітництва в економічній, політичній, екологічній, культурній і іншій галузях; подолання розриву в рівні економічного росту між різними державами; ліквідація енергетичної, сировинної, продовольчої, демографічної кризи, дотримання вимог екології, створення умов виживання, нормального існування; використання досягнень науково- технічного прогресу на благо людства; міжнародне співробітництво в боротьбі з міжнародною злочинністю та тероризмом.
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Які складові елементи визначають структуру правової системи?
2. Назвіть основні особливості романо-германської правової системи.
3. Чим англосаксонська правова система відрізняється від романо- германської?
4. У чому специфіка релігійно-традиційних і звичаєвих правових систем?
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна література
1. Венгеров А. Б. Теория государства и права. — М., 2000.
2. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 2000.
3. Комаров С. А. Теория государства и права. — М., 1999.
4. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. — К.: Вентурі, 1996.
5. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. — М., 1998.
6. Общая теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева. — М., 2000.
7. Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Харьков, 2000.
8. Сурилов А. В. Теория государства и права. — К.; Одесса, 1989.
9. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Мату- зова, А. В. Малько. — М., 2001.
10. Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. — М., 1998.
11. Юридична енциклопедія. — К., 2001.
Додаткова література
12. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности. — М., 1988.
13. Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М., 1999.
14. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. — К., 1993.
15. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность. — Красноярск, 1985.
16. Бережнов А. Г. Права личности: некоторые вопросы теории. — М., 1991.
17. Бобровник С. В., Богінич О. Л. Систематизація законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. — К., 1994.
18. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. — М., 1978.
19. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России. — М., 1997.
20. Волинка К. Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України. — К.: РННУ “Дініт”, 1998.
21. Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм права. — М., 1976.
22. Всеобщая декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине. — Луганск, 1999.
23. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку. — М., 1997.
24. Головченко В. В. Правореалізація як функція судової влади // Правова держава. — К., 1996. — Вип. 7.