5) виробляє вихідні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів (сутність держави, форма держави, тип держави, функції держави, юридична рівність, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання та ін.). Суміжні загальні й абстрактні поняття, що відображають закономірності, становлять єдиний для всієї юриспруденції понятійно-категоріальний апарат. У такий спосіб теорія держави і права виконує методологічну, базову функцію щодо інших юридичних наук;
6) дає прогнози і рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави на основі глибоких узагальнень здобутків юридичної теорії і практики (вітчизняної і світової).
Теорія права і держави як навчальна дисципліна, що є фундаментальною, методологічною дисципліною в системі вищої юридичної освіти, має за мету підготувати юристів високої кваліфікації, сформувати у них гуманістичне правове мислення, здатність професійно забезпечувати реалізацію, охорону й захист прав і свобод людини, виявляти активність в утвердженні в Україні принципу верховенства права, у побудові демократичної соціальної держави.
Завдання вивчення теорії права і держави як юридичної дисципліни полягають в оволодінні її предметом, який становлять:
• загальні закономірності становлення, оформлення і функціонування праводержавних явищ і процесів;
• юридичний понятійно-категоріальний апарат;
• об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів в Україні і їх порівняльні аспекти в інших країнах світу.
Завданнями теорії права і держави як юридичної дисципліни є такі:
• розвинути абстрактне юридичне мислення майбутнього юриста завдяки засвоєнню загальновизначальних закономірностей становлення, формування і функціонування права і держави, які є предметом цієї науки;
• здобути узагальнені систематизовані знання про структурування і розвиток правових і державних явищ та процесів, методів їх пізнання;
• оволодіти понятійно-категоріальним апаратом і вміти вільно оперувати загальною юридичною термінологією, спиратися на неї у подальшому навчанні і практиці;
• сприймати право як універсальний регулятор суспільних відносин, за допомогою якого можна розв’язувати конфлікти, досягати компромісів, реалізовувати права і свободи людини, притягувати до відповідальності у разі їх порушення;
• орієнтуватися в національному законодавстві, знати основні кодекси, закони і підзаконні акти, їх структури, суб’єктів їх видання;
• знати основні процеси реалізації норм права, зокрема їх тлумачення і ефективність дії;
• набути навичок правильно використовувати права, виконувати обов’язки, додержуватися заборон;
• розвивати уміння тлумачити приписи законів та інших нормативно-правових актів та застосовувати їх до конкретних ситуацій тощо.
Змістом теорії права і держави є передусім традиційні теорії, які характеризуються високим рівнем загальності (теорія нормотворчості, теорія реалізації права та інші). Саме вони складають 10 частин цього підручника.
§ 2. Функції теорії права і держави
Функції теорії права і держави - основні напрями її теоретичного і практичного призначення в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.
Конкретна функція - це єдність змісту, форм і методів її здійснення, що характеризується певною самостійністю, однорідністю, повторюваністю.
Функції теорії права і держави та форми їж здійснення:
| Функції | Основні форми їх здійснення |
| Гносеологічна (пізнавальна, інформаційна) (від гр. “gnoseos” - знання + logos - вчення) - пізнання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, закономірностей їх розвитку | Отримання інформації про право і державу, розширення знань про праводержавні явища і процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, функцій, принципів тощо |
| Онтологічна (від грец. “ontos” - суще + logos - вчення) - виявлення сутності явищ і процесів правового і державного життя суспільства, об’єктивних умов їх існування | Узагальнення інформації про право і державу систематизація відомостей про здобутки юридичних наук щодо генезису, розвитку, структури, місця в соціально-національному і світовому порядку |
| Евристична (від грец. “heurisko” - знаходжу; евристика - мистецтво знаходження істини) - глибинне пізнання основних закономірностей розвитку права і держави, відкриття нових закономірностей, збагачення новими знаннями (“нарощення” знань) | Відтворення об’єкта пізнання таким, яким він існує об’єктивно (у внутрішніх суперечностях, закономірностях і випадковостях) |
| Аксіологічна (від грец. ахіа - цінність + logos - вчення) - оцінювання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності | Виявлення цінності права як міри справедливої свободи і рівності (його залежність від суспільства і значення в житті людей), правова оцінка чинного законодавства, діяльності держави |
| Прогностична (від грец. “progndsis” - передбачення, пророкування) наукове передбачення подальшого розвитку права і держави на основі адекватного відображення його об’єктивних закономірностей | Моделювання майбутньої держави, її правової системи і шляхів удосконалення кожного з ланцюгів їх структури (“погляд у майбутнє”) |
| Функції | Основні форми їх здійснення |
| Методологічна (від грец. “methodos”- шлях дослідження + logos - вчення) - створення універсальної юридичної мови (понятійно-категоріального апарату), яка забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права; виступає як світоглядна філософія, що виросла з розуміння державно-правових явищ | Формулювання закономірностей розвитку права і держави конкретизацією положень філософії; формування понятійного апарату, який є базовим для всіх юридичних наук; розроблення методів дослідження |
| Ідеологічна (від грец. "idea поняття, ідея + logos - вчення) - ідеологічний плюралізм, тобто вільний вибір ідейної основи тлумачення права і держави, що зазвичай визначається станом розвитку демократії і ступенем сприйняття загальнолюдських цінностей | Розроблення ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; формування правової свідомості, правової культури суб’єктів права |
| Прикладна (від грец. “organon”- знаряддя, інструмент) - проведення теоретичних узагальнень юридичної практики, внесення рекомендацій для практичного вирішення поточних завдань правового регулювання і державного будівництва, виявлення себе як певного інструмента перетворення праводержавного життя | Підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів та інша допомога юридичній прикладній діяльності, що свідчить про тісний зв’язок теорії і практики |