Способами визначення місця того, чи іншого явища у сфері його існування є порівняння відповідних об’єктів, та визначення їхніх зв’язків з іншими об’єктами — елементами тієї ж системи. Порівняння — це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам[109]. Порівняння завжди повинно носити характер зіставлення відповідних, кореспондуючих умов, особливостей та ознак. Існують відповідні правила порівняння, основні з них два: перше — порівнювати варто тільки однорідні предмети і явища; друге — порівнювати предмети і явища можна за такими ознаками, які дійсно мають приблизно однаково важливе і суттєве значення[110].
Загалом, в такій же сутності зміст відповідного поняття виявляється й стосовно розмежування складів злочинів, яке на всіх рівнях його існування (конструювання складу злочину і системи складів злочинів зі спільними ознаками; тлумачення кримінального закону; застосування кримінального закону) покликане забезпечити досягнення кінцевої мети кримінально-правової кваліфікації — вибору конкретної кримінально-правової норми чи норм, що передбачають вчинений злочин.
Corpus delicti міститься в тексті кримінального закону певної держави, який і є сферою існування законодавчих моделей кримінально-караної (злочинної) поведінки. Загальновідомо, що перелік таких моделей є вичерпним для закону і права кожної держави (правової, звісно). Кримінальна протиправність є однією з обов’язкових ознак злочину. Правило nullum crimen sine lege вважається одним з проявів принципу законності кримінального права[111]. Кожен конкретний склад злочину перебуває у зв’язках та взаємозалежності з іншими складами злочинів. Тому є всі підстави в межах такого системного утворення, як кримінальний закон, виокремити систему всіх законодавчих моделей кримінально-караної поведінки. В межах системи всіх законодавчих моделей кримінально-караної поведінки існує множина систем складів злочинів зі спільними ознаками. Ці системи можуть пересікатися оскільки один і той самий склад злочину може мати кілька груп спільних ознак з різними складами злочинів. Це показано на рис. 1:
Рис. 1. Множина систем складів злочинів зі спільними ознаками у системі кримінального закону.
А можуть не пересікатися. Це показано на рис. 2.
Рис. 2. Множина систем складів злочинів зі спільними ознаками у системі кримінального закону.
Наявність систем складів злочинів зі спільними ознаками у системі всіх законодавчих моделей кримінально-караної поведінки об’єктивно обумовлена багатьма причинами: необхідністю диференціації кримінальної відповідальності, правилами законодавчої техніки щодо формування такого системного об’єкта, як кримінальний закон, зокрема, тим, що однакові явища реальної дійсності повинні бути відображені однаковими поняттями тощо.
109
Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. — К.: Знання-Прес, 2003. — С. 67.
110
Шикун А.Ф. Методология, методы и психология научного исследования / А.Ф. Шикун, Х.И. Лейбович. — Тверь, 1995. — С. 10.
111
Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ-Харків: Юрінком Інтер — Право, 2001. — 416 с. — С. 79; Хилюк С.В. Окремі аспекти правила nullum crimen sine lege як складової принципу законності у практиці Європейського Суду з прав людини / С.В. Хилюк // Забезпечення органами внутрішніх справ європейських стандартів прав людини у своїй діяльності: тези науково-практичного семінару (7 грудня 2012 р., Львів). — Львів: ЛьвДУВС, 2012. — 260 с. — С. 131–134.