Гіпотетично, реальна сукупність можлива завжди: як щодо тих складів злочинів, що не мають спільних ознак, так і щодо тих складів злочинів, що такі ознаки мають, навіть у тих випадках, коли розмежувальними ознаками суміжних складів злочинів є ознаки спеціального суб’єкта. Наприклад, державна зрада і шпигунство. Адже, на момент вчинення державної зради особа могла бути громадянином України. А на момент вчинення шпигунства — вже ні. Встановлення факту сукупності тягне застосування усіх норм, що передбачають вчинене діяння. У наведеному й полягає практичне значення того, щоб досліджувати вказану проблему.
Ця проблема, як така, що лежить в основі визначення необхідності розмежовувати склади злочинів: суміжні між собою; чи передбачені конкуруючими нормами один з одним; чи сукупність одиничних простих зі складеним складом злочину, у кримінально-правовій літературі не розглядалася.
Ситуацій, коли завдяки особливостям конструкції складу злочину потрібно вирішувати питання про дійсну чи лише видиму спільність ознак, можна виділити кілька типів. Один з них — використання у формулюванні складу злочину дієприкметника «поєднаний», його синоніма «пов’язаний» або однокореневих з ними слів, що належать до інших частин мови.
Проблема впливу на кваліфікацію вчиненого конструкції складу злочину, побудованої на поєднанні діянь, що вимагає вирішити питання про кваліфікацію відповідного діяння за статтею Особливої частини КК, що передбачає одиничний складений склад злочину, чи за кількома статтями, як сукупність злочинів, як типова, у вітчизняній кримінально-правовій літературі не досліджувалась. Розглядались лише питання кваліфікації окремих злочинів, юридичні склади яких мають розглядувану конструкцію[245]. Але відповідні ситуації не систематизувались.
Стосовно кваліфікації злочину, поєднаного з вчиненням іншого злочину, в тих випадках, коли його юридичний склад передбачає таке поєднання, у російській кримінально-правовій літературі простежуються два підходи. Перша група авторів обґрунтовує недоцільність кваліфікації вчиненого у таких ситуаціях за сукупністю злочинів. Таку позицію відстоюють Л.В. Іногамова-Хегай[246], А.І. Рарог[247], Є.В. Благов[248], А.В. Корнєєва[249], В.Н. Вінокуров[250]. Мотивується це тим, що конструкція складу злочину, до якої включена вказівка на поєднання одного злочину з іншим, уже є врахованою законодавцем ідеальною або реальною сукупністю в конструкції єдиного складеного складу злочину[251]. А також тим, що законодавче поняття сукупності злочинів, сформульоване у ст. 17 КК РФ в редакції Закону від 8 грудня 2004 р., виключає можливість кваліфікації за сукупністю злочинів у ситуації вчинення злочину, поєднаного з іншим злочином у випадках, коли ця обставина відіграє роль кваліфікуючої ознаки[252].
Виходячи із наведеної мотивації, названі автори не погоджуються із рекомендаціями Пленуму Верховного Суду РФ щодо необхідності кваліфікувати вбивство, поєднане з іншими злочинами, за сукупністю злочинів, що містяться в постановах «Про судову практику в справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)» та «Про судову практику в справах про злочини, передбачені ст. 131 і 132 КК РФ».
Друга група авторів вважає правильною кваліфікацію за сукупністю злочинів вчинених діянь, юридичний склад одного з яких містить вказівку на «поєднання» його з іншим злочином, а друге з яких є тим іншим злочином. Пояснюючи такий підхід щодо вбивств, поєднаних з іншими злочинами, Н.М. Салєва обґрунтовувала свою позицію тим, що такі «поєднані» злочини не повинні розглядатись як складені, оскільки поняття «поєднання» означає взаємозв'язок, наприклад, вбивства та інших злочинів як самостійних явищ, що не підпорядковані одне одному та не співвідносяться як ціле та частина[253].
Суперечливий підхід продемонстрований Н.Ф. Кузнєцовою, яка розглядала деякі аспекти цієї проблеми в межах теми «Кваліфікація складених складів злочинів». Використання терміну «поєднаний» вона відносила до одного із трьох прийомів законодавчої техніки для формулювання складених складів злочинів[254]. Водночас, незважаючи на чіткі приписи щодо поняття сукупності у ч. 1 ст. 17 КК РФ, цей науковець, аналізуючи проблему кваліфікації умисного вбивства, поєднаного з терористичним актом, бандитизмом, розбоєм, викраденням людини та іншими діяннями, передбаченими в ч. 2 ст. 105 КК РФ, пропонувала кваліфікувати вчинення цих злочинів за сукупністю відповідних статей, а норму, закріплену в ч. 1 ст. 17 КК РФ, називаючи її законодавчою кваліфікаційною помилкою, не виконувати. Ця вчена, висловлюючи підтримку позиції Б.В. Волженкіна, Г.Н. Борзенкова, В.Ф. Побєгайла, В.В. Пітєцкого, Т.А Плаксіна, Т.Г. Черненка, П.С. Яні, пропонувала законодавцю відмовитися від конструювання кваліфікованих видів вбивства через ознаку поєднання з іншими, однаковими за тяжкістю злочинами, що мають при цьому інші об’єкти посягання. Вона також вважала, що в ході подальшого вдосконалення КК РФ потрібно скорочувати кількість складних складених складів злочинів, переходячи на конструювання одиничних простих складів і кваліфікації їх за правилами сукупності злочинів[255].
245
Дідківська Н.А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення: деякі питання співвідношення з іншими злочинами / Н.А. Дідківська // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: матеріали міжнар. наук. — практ. конф. Частина 1. (8–9 квітня 2005 р., Львів). — Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2005. — С. 238–243. — С. 240; Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів / Т.І. Созанський. — Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. — 240 с. — С. 154–158.
246
Иногамова-Хегай Л.В. Совокупность преступлений: проблемы квалификации / Л.В. Иногамова-Хегай / / Уголовное право: стратегия развития ХХ веке: материалы второй междунар. научно-практ. конф. (27–28 января 2005 г., Москва). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. — С. 112–118; Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм уголовного права / Л.В. Иногамова-Хегай. — М.: Щит-М, 1999. — 288 с. — С. 148–161.
247
Рарог А.И. Роль науки в развитии уголовного права / А.И. Рарог // Уголовное право: стратегия развития ХХ веке: материалы второй междунар. научно-практ. конф. (27–28 января 2005 г., Москва). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. — С. 3–7. — С. 6.
248
Благов Е.В. Квалификация и наказание при совершении нескольких преступлений / Е.В. Благов. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2006. — 208 с. — С. 43–44.
249
Корнеева А.В. Теоретические основы квалификации преступлений: учебное пособие / А.В. Корнеева; под ред. А.И. Рарога. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. — 176 с. — С. 131.
250
Винокуров В.Н. Объект преступления: теория, законодательство, практика / В.Н. Винокуров. — М.: Юрлитинформ, 2010. — 224 с. — С. 102–104.
251
Иногамова-Хегай Л.В. Совокупность преступлений: проблемы квалификации / Л.В. Иногамова-Хегай //Уголовное право: стратегия развития ХХ веке: материалы второй междунар. научно-практ. конф. (27–28 января 2005 г., Москва). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. — С. 112–118.
252
Рарог А.И. Роль науки в развитии уголовного права / А.И. Рарог // Уголовное право: стратегия развития ХХ веке: материалы второй междунар. научно-практ. конф. (27–28 января 2005 г., Москва). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. — С. 3–7. — С. 6.
253
Салева Н.Н. Убийство, сопряженное с иными преступлениями: проблемы квалификации и уголовной отвественности: дисс… канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.Н. Салева. — Омск, 2006. — С. 8, 66–88.
254
Кузнецова Н.Ф. Проблемы квалификации преступлений. Лекции по спецкурсу «Основы квалификации преступлений» / Н.Ф. Кузнецова. — М.: Городец, 2007. — 336 с. — С. 280–281.