Типи функціональних зв’язків норм права розглядав А.Ф. Черданцев[334], розуміючи під функціональними зв’язками ті, що випливають із «розподілу праці» між нормами права, коли взаємопов’язані норми регламентують різні сторони чи різні елементи одних і тих же суспільних відносин. Він розрізняв зв’язки: функціональні і структурні. Проте, наведені ним типи функціональних зв'язків норм права, що враховуються у тлумаченні, виділені не за одним критерієм класифікації, і, слід заакцентувати, що А.Ф. Черданцев описував зв’язки між такими об’єктами, як норми права, що є елементами системи права. Одним з концептуальних положень, які відстоюються у моїй праці, є визнання об’єктом розмежування складу злочину. А значить розглядатимуться зв’язки у системах, елементом якої є склад злочину. Відокремлювати функціональні зв’язки від структурних навряд чи обґрунтовано. Структурні зв’язки це ніщо інше, як порядок розташування елементів у системі, який, безумовно справляє вплив на властивості системи, й врешті решт, на ті зв’язки, які А.Ф. Черданцев виокремлює як функціональні.
У теорії кримінального права склади злочинів класифікують за кількома критеріями. Проблема ж класифікації зв’язків між ними, як елементами єдиної системи, у кримінально-правовій літературі розглядалась лише фрагментарно[335]. Зв’язки складів злочинів класифікувались за такими рівнями: 1) міжгалузеві зв’язки складу злочину, 2) зв’язки складу злочину з іншими приписами кримінального права (внутрігалузеві зв’язки); 3) зв’язки між складовими всередині самого складу злочину[336]. Погоджуючись з існуванням усіх наведених рівнів зв’язків складів злочинів, слід звернути увагу, що проблема не розглядалась через призму розмежування складів злочинів зі спільними ознаками та відмежування їх від складів інших правопорушень. Тим більше, не йшлося про виділення типів співвідношення складів злочинів зі спільними ознаками. Оскільки галузь кримінального законодавства включає підсистеми, зокрема, про які йшлося вище, то є підстави вести мову про існування зв’язків складу злочину у межах цих підсистем, принаймні ще одного рівня зв’язків розглядуваного об’єкта — це зв’язки між складами злочинів зі спільними ознаками. Цей рівень розташовується після рівня внутрігалузевих зв’язків складу злочину.
Незважаючи на аксіоматичність тези про системний характер права, в більшості випадків науковці розглядали проблему розмежування конкретних складів злочинів, не аналізуючи зв’язків між ними, не пропонуючи визначати тип співвідношення між складами злочинів, між якими шукали відмінність, а робили акцент лише на ознаці чи ознаках, за якою (якими), на їхню думку, відрізняються склади злочинів[337]. Такий підхід свідчить про те, що автори не клали в основу розмежування складів злочинів зі спільними ознаками тип співвідношення між ними. Проте, не можна стверджувати, що роль зв’язків між елементами в системі повністю була проігнорована в дослідженні розмежування складів злочинів чи дотичних проблем. Стосовно таких об’єктів, як кримінально-правові норми, О.К. Марін зауважував, що «характер взаємозв’язку між нормами і є тією класифікаційною підставою, яка дає можливість виділити різновиди надмірного регулювання в праві: колізію, конкретизацію, виняток та конкуренцію»[338].
Отже, тип співвідношення між складами злочинів зі спільними ознаками це, по-перше, зв’язок між такими об’єктами, як склади злочинів; по-друге, особливий зв’язок між певними складами злочинів зі спільними ознаками; по-третє, сутність, а значить особливість такого зв’язку законодавець може сформулювати, а адресати кримінального закону встановити, виходячи з логічного відношення між поняттями про кореспондуючі ознаки цих складів злочинів[339]; по-четверте, останнє визначає різні властивості цих ознак, зокрема їх функції, а через них функції відповідних законодавчих конструкцій (складів злочинів) у розмежуванні; по-п'яте, вид логічного відношення між поняттями про кореспондуючі ознаки відповідних складів злочинів детермінує відмінність у зв’язках між іншими властивостями цих ознак.
334
Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права: учебное пособие / А.Ф. Черданцев. — Свердловск: Свердловский юридический институт, 1972. — 190 с. — С. 121–137.
335
Иванчин АВ. Системный подход к констуированию состава преступления / А.В. Иванчин // Системность в уголовном праве: материалы II Российского Конгресса уголовного права (31 мая — 1 июня 2007 г.). — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. — С. 152–155.
337
Наприклад, Волженкин Б.В. Служебные преступления / Б.В. Волженкин. М.: ЮРИСТЪ, 2000. — 368 с. — С. 274–280; Куц В.М. Неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці (кримінально-правова характеристика та заходи протидії) / В.М. Куц, О.В. Кириченко. — К., Х.: Харків юридичний, 2006. — 212 с. — С. 65–73.
338
Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О.К. Марін. — К.: Атіка, 2003. — 224 с. — С. 82.
339
«Знання відношення між поняттями дає змогу не змішувати одні поняття з другими, вбачати у поняттях як спільне, так і відмінне, правильно користуватися поняттями у практиці мислення», — вважають у формальній логіці (Жеребкін В.Є. Логіка: підручник / В.Є. Жеребкін. — 7-ме вид., стер. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. — 255 с. — С. 36).