Відношення підпорядкування (рід — вид — індивід) характерне для понять про склади злочинів зі спільними ознаками, яке є передумовою конкуренції загальної і спеціальної норм, в тому числі, багатоступеневої.
Також відношення підпорядкування характерне для понять про формальний та матеріальний склади злочину. Це дає підстави для висновку, що між такими складами злочинів існує тип співвідношення, що потенціює конкуренцію загальної і спеціальної норм. Це є ще одним аргументом, щоб погодитися з О.К. Маріним в тому, що «про конкуренцію частини і цілого мова може йти лише за наявності так званих складених злочинів (складів злочинів)»[346].
Згідно з положеннями, визнаними у формальній логіці, відношення підпорядкування, що існує лише між порівнюваними сумісними поняттями, це відношення за обсягами цих понять[347]. Воно характеризується тим, що обсяг одного поняття цілком включається (входить) в обсяг іншого поняття, але не вичерпує його[348]. У кримінально-правовій літературі усталеним же є розуміння характеру взаємозв’язку між нормами, що конкурують, як частина і ціле, як підпорядкування за змістом[349], що суперечить положенням формальної логіки.
Є підстави стверджувати, що такий вид логічного відношення несумісних понять, як супідрядність (координація), характеризує відношення між складом злочину, котрий є частиною, так званого, складеного складу злочину, з іншими його частинами. Логічне відношення координації властиве лише щодо несумісних понять. Тому потребує обґрунтування теза про несумісність понять про розглядувані склади злочинів. Наприклад, несумісність умисного тяжкого тілесного ушкодження і вбивства через необережність, які є складовими юридичної конструкції, закріпленої у ч. 2 ст. 121 КК України «Умисне тяжке тілесне ушкодження» визначають різні наслідки, відповідно: тяжке тілесне ушкодження і смерть людини. Адже, одне й те саме явище реальної дійсності не може бути визнане водночас і смертю людини, і тяжким тілесним ушкодженням.
Відношення перехрещення між поняттями про склади злочинів зі спільними ознаками детермінує потенційну конкуренцію норм, що передбачають ці склади злочинів, як кількох спеціальних.
Співвідношення складів злочинів є явищем статичним. Воно виявляється уже в тексті закону. На відміну від співвідношення кримінально-правових правових норм, зокрема, конкуренція між якими виявляється на етапі застосування закону.
У кримінально-правовій літературі послуговуються різною термінологією для того, щоб об'єднати виділені за наявністю спільних ознак групи кримінально-правових феноменів: злочинів, складів злочинів, кримінально-правових норм. Тому потрібно з’ясувати, як співвідносяться поняття, що відображують такі об’єднання, з поняттям «типи співвідношення складів злочинів зі спільними ознаками».
Так, виявлено поодиноке застосування терміну «конвенгертні (зовнішньо схожі) злочини»[350] (правильне написання цього іншомовного слова: «конвергентні» — Л.Б.). До одного кола конвергентних злочинів В.О. Останін включив передбачені статтями 192, 212, 222 КК України. З одного боку, для виділення окремої групи злочинів, оскільки вони, як явища реальної дійсності, справді можуть бути не пов’язані один з одним в часі, просторі і за колом осіб, використання такого об'єднуючого терміна, на перший погляд, заперечень не викликає. З другого боку, подібними один з одним не пов'язані в часі, просторі і за колом осіб злочини можуть бути лише за ознаками їх складів. Тому застосування розглядуваного терміна для позначення певного типу співвідношення між складами злочинів є недоречним з огляду на те, що згідно з лінгвістичним значенням слово «конвергенція» означає: «збіг ознак, властивостей у явищах, між собою не пов’язаних, незалежних»[351]. Склади злочинів же як елементи однієї системи в жодному разі не є явищами, не пов'язаними один з одним, та не залежними.
У теорії кримінального права існує точка зору, що характер суспільної небезпеки злочинного діяння є одним з об'єднуючих критеріїв виокремлення певного кола суміжних складів злочинів. Зокрема, так вважає Н.Ф. Кузнєцова[352] та услід за нею деякі інші автори. Перш за все, варто зауважити некоректність застосування поняття «характер суспільної небезпеки» до законодавчої конструкції — склад злочину. Однаковий характер суспільної небезпеки мають ті злочини, що посягають на тотожні об’єкти або ж об’єкти, котрі знаходяться в одній площині. Щодо таких злочинів у теорії кримінального права застосовувалось поняття «однорідні злочини». Посилаючись на позицію судової практики, М.І. Бажанов однорідними злочинами визнавав такі злочинні дії, котрі мають тотожні або схожі безпосередні об’єкти і вчинені з однією й тією ж формою вини[353]. Найпоширенішою у теорії кримінального права дослідники вважають думку «про те, що для визнання злочинів однорідними має значення і схожість об’єкта злочину, і схожість вини і мотиву злочину»[354]. Отже, для поняття однорідних злочинів властивою є така ознака, як характер суспільної небезпеки. Маючи однакові за змістом ознаки складу злочину: об’єкт і ті ознаки, які вказують на нього, склади однорідних злочинів належать до категорії складів зі спільними ознаками, що уподібнює їх із суміжними складами злочинів. Тому є потреба встановити співвідношення цих понять та межі їх застосування.
346
Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О.К. Марін. — К.: Атіка, 2003. — 224 с. — С. 136–137.
347
Гетманова А.Д. Логика: для педагогических учебных заведений. — М.: Новая школа, 1995. — 416 с. — С. 31; Ивин А.А. Логика: для юристов: учеб. пособие / A.А. Ивин. — М.: Гардарики, 2005. — 288 с. — С. 40; Жеребкін В.Є. Логіка: підручник / В.Є. Жеребкін. — 7-ме вид., стер. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. — 255 с. — С. 34; Кириллов В.И. Логика: учебник для юрид. вузов и фак. ун-тов / В.И. Кириллов, А.А. Старченко. — 2-е изд., испр., и доп. — М.: Высш. Шк., 1987. — 271 с. — С. 37.
348
Гетманова А.Д. Логика: для педагогических учебных заведений. — М.: Новая школа, 1995. — 416 с. — С. 31.
349
Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм уголовного права / Л.В. Иногамова-Хегай. — Москва: Изд-во «Щит-М», 1999. — 288 с. — С. 39; Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. — М.: ЮРИСТЪ. — 1999. — 304 с. — С. 225; Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О.К. Марін. — К.: Атіка, 2003. — 224 с. — С. 127–140; Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / B. О. Навроцький. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с. — С. 414.
350
Останін В.О. Кваліфікація ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / В.О. Останін. — К.: Одеська національна юридична академія, 2004. — 20 с. — С. 15.
351
Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. редактор В.Т. Бусел. — Київ-Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. — 1440 с. — С. 447.
352
Курс Уголовного права. Особенная часть: учебник для вузов: в 5 т. / под ред. доктора юридических наук, профессора Г.Н. Борзенкова и кандидата юридических наук, профессора В.С. Комиссарова. — М.: ИКД Зерцало-М, 2002. — Том 3. — 468 с. — С. 48.
353
Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М.И. Бажанов. — Харьков: Право, 2000. — 128 с. — С. 54–55.
354
Устрицька Н.І. Кваліфікація повторності злочинів: монографія / Н.І. Устрицька. — Львів: Львівський ждержавний університет внутрішніх справ, 2013. — 216 с. — С. 104.