Читать онлайн "Теорія розмежування складів злочинів" - Брич Лариса Павлівна - RuLit

Але запропоновані вченою правила, що характеризують стилістичний аспект вимог, сама Т.А. Лєснієвскі-Костарєва обґрунтовує специфікою кваліфікуючих та пом’якшуючих ознак, не конкретизуючи цієї специфіки. Аналіз же дає підстави вказувати, що вони обумовлені не сутнісними характеристиками цих ознак — не тим, що в кваліфікуючих ознаках втілений підвищений ступінь суспільної небезпеки злочину порівняно з тим, що містить основний склад, а у пом’якшуючих, навпаки, — нижчий. Висунуті дослідницею правила — складові стилістичного аспекту вимог законодавчої регламентації кваліфікуючих та пом’якшуючих ознак якраз спрямовані на забезпечення розмежування відповідних складів злочинів, хоч Т.А. Лєснієвскі-Костарєва про це не пише. Проте, вони стосуються лише одного з можливих проявів розмежування складів злочинів — формулювання в законі відповідних ознак, і не вичерпують усіх необхідних вимог, покликаних забезпечити розмежування складів злочинів, не враховують їх місця в системі ознак складу злочину. Крім того, Т.А. Лєснієвскі-Костарєва не розглядала проблему з точки зору співвідношення відповідних законодавчих моделей кримінально-караної поведінки.

У працях, присвячених тлумаченню кримінального закону[39] лише побіжно торкаються тлумачення нормативно-правових приписів під кутом зору розмежування складів злочинів.

Вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури з кримінального права і відповідних бібліографічних довідників[40] показує, що проблема розмежування складів злочинів була актуальною для кримінально-правової науки у всі часи. Проте, стосувалися наукові дослідження розмежування складів злочинів, як структурної частини кримінально-правової кваліфікації. Перелік робіт, котрі в цілому, чи їхні структурні частини присвячені дослідженню проблем розмежування складів злочинів в ході кримінально-правової кваліфікації містить більше, ніж 300 найменувань (він весь час поповнюється). Ознайомлення з цими джерелами дає можливість розділити їх на дві нерівні частини. Одна з них включає праці, у яких питання розмежування зачіпаються у зв’язку з аналізом загальних положень кримінально-правової кваліфікації, інша ж — стосується розмежування конкретних складів злочинів.

Отож, першу, кількісно меншу частину, складають роботи, присвячені проблемам теорії кримінально-правової кваліфікації, що містять структурні елементи, назва яких декларує, що в них досліджуються загальні питання розмежування складів злочинів. Сюди можна віднести праці Є.В.Благова[41], В.Н.Кудрявцева[42], В.І. Малихіна[43], Б.А. Мірєнского[44], В.Е. Новічкова[45], С.А. Тарарухіна[46], Є.В. Фесенка[47]. До цієї ж групи можна віднести також дослідження Л.В. Іногамової-Хегай[48], О.К. Маріна[49], В.О. Навроцького[50], С.Ф. Сауляк[51], A.Н. Трайніна[52], К.С. Хахуліної[53], В.Б. Шакіна[54]. Проте, слід зазначити, що у цих працях питання розмежування складів злочинів лише зачіпаються, багатьох проблем науковці торкаються лише побіжно. Ґрунтовному дослідженню фундаментальні основи теорії розмежування складів злочинів не піддавалися. З приводу багатьох проблем, що стосуються розмежування складів злочинів, у наведених працях не показана чітка й однозначна позиція їх авторів. Очевидно, що у наведених працях вчені не ставили собі за мету розв'язання теоретичних проблем у тій царині, що є сегментом наукових пошуків автора цієї праці. Тому висновки автора щодо позицій учених з приводу положень теорії розмежування складів злочинів часто ґрунтуються не на прямих твердженнях науковців, а на тих прикладах, які наводять автори у своїх працях, на певних непрямих їхніх подачах. Це обумовлює необхідність дослівного цитування для того, щоб з боку можна було оцінити, чи адекватною є інтерпретація автора цієї праці тих чи інших позицій, висловлених у науковій літературі.