Також обов’язково учням треба наголошувати, що в розвиток математики внесли і вносять великий вклад відомі усьому світові українські математики М.В. Остроградський, Г.Ф. Вороний, М.Ф. Кравчук і інші.
Громадянське виховання можна здійснювати і на кожному уроці, тільки б вистачало в учителя творчості, необхідної літератури а головне, щоб було бажання в учителя творити для досягнення поставленої мети.
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
ПРИ ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВУЗІ
О.В. Бич
м. Кривий Ріг, Криворізький державний педагогічний університет
Використання лекційно-практичної системи у вищій школі, з одного боку, і дефіцит аудиторного часу, з іншого, спонукало до розробки методичних засад організації самостійної роботи студентів при вивченні математичних дисциплін. При цьому у дослідженні виділимо два основні напрямки:
Аналіз можливостей лекційно-практичної системи вивчення математики в організації самостійної роботи студентів з метою професійної підготовки майбутніх вчителів математики, вдосконалення їх власної теоретичної підготовки та здобуття відповідних практичних навичок та вмінь.
Розробка оптимальних технологій організації самостійної роботи студентів, які забезпечили б високий рівень засвоєння програмного матеріалу.
Інваріантом вивчення програмного матеріалу за лекційно-практичною системою, як відомо, є така стратегія організації навчання: укрупнене викладання нового матеріалу, система самостійної роботи, підсумковий контроль. Але, як свідчить досвід роботи, проведення різних форм контролю (контрольних робіт, колоквіумів, екзаменів), більшість студентів І й ІІ курсів фізико-математичного факультету не володіють навичками самостійного опрацювання та закріплення матеріалу, що вивчається, тому продуктивність їхньої самостійної роботи виявляється досить низькою. Одну з причин цього факту ми вбачаємо у відсутності системи та систематичності самостійної роботи студентів при вивченні профільних дисциплін (алгебри і теорії чисел, геометрії математичного аналізу, математичної логіки, методики викладання математики тощо). З метою усунення зазначених недоліків пропонуємо викладачам при тематичному плануванні враховувати такі суттєві ознаки лекційно-практичної системи навчання:
1) наявність цілісної проблеми в тому фрагменті математичного матеріалу, що підлягає вивченню;
2) організація пізнання цієї проблеми як одного цілого, як системи з виділенням тих аспектів проблеми, що розглядаються в аудиторії, та питань, що виносяться на самостійне опрацювання;
3) повнота та завершеність дидактичного циклу, структура якого конкретизується в системі цілей, що послідовно відображатимуть призначення кожної ланки циклу.
Особливу увагу потрібно приділити організації систематичного поетапного контролю за самостійною роботою студентів.
Чітке виділення в кожному розділі програмного матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання (причому, цей компонент змісту навчання може бути варіативним у залежності від індивідуальних можливостей кожного студента або академічної групи), допоможе продумати зміст та форми контролю знань студентів протягом семестру, з якими доцільно студентів ознайомити на його початку. Оскільки при сучасному стані технічного забезпечення не всі студенти мають можливість бути користувачами мережі «Інтернет», кафедрам потрібно розробити навчально-методичну літературу, яка б полегшувала самостійну роботу студентів. Бажано, щоб навчально-методичні посібники для самостійного вивчення профільних дисциплін були розроблені до кожного розділу і містили достатню кількість варіантів для індивідуальної самостійної роботи студентів.
Так, самостійну роботу студентів з курсу алгебри на спеціальності «Фізика та інформатика» у першому семестрі пропонуємо організувати у такий спосіб. За навчальним планом у цьому семестрі вивчаються теми: «Комплексні числа», «Матриці та визначники», «Системи лінійних рівнянь». Тому з кожної теми студенти повинні виконати індивідуальну самостійну роботу, кожна з яких буде містити 10 практичних завдань. Теоретичне питання «Властивості визначників» виноситься на самостійне опрацювання. Результати цієї самостійної роботи відображатимуться в індивідуальних картках, які студенти будуть поступово заповнювати протягом семестру і які будуть враховані на екзамені. Картки можна скласти за такою схемою:
1. Тема для самостійного опрацювання.
2. Завдання (навчально-методична література, яку можна використати при самостійній роботі та номер варіанта індивідуальних завдань).
3. Форма контролю (захист розв’язку практичних завдань, колоквіум, тощо).
4. Проведення контролю (графік здачі, максимальна та фактичні оцінки студента).
Самостійну роботу студентів у І семестрі доцільно розбити на два модулі. Перший модуль «Комплексні числа», другий – «Елементи лінійної алгебри», до яких можна включити відповідно і аудиторні контрольні роботи. З метою підвищення ефективності роботи студентів протягом семестру пропонуємо такі критерії поточного контролю знань:
1. Системність та активність роботи студента у семестрі із даної дисципліни (сюди включити відвідування лекцій та практичних занять, рівень знань та активність на поточних заняттях).
2. Виконання модульних завдань, де враховувати виконання як індивідуальних завдань, так і оцінки з контрольних робі.
Загальна оцінка роботи студента з курсу алгебри у І семестрі буде складатися з двох чинників: кількість балів, отриманих протягом семестру за зазначеними критеріями і бали, отримані безпосередньо під час іспиту. Безумовно, треба запланувати години систематичних консультацій, під час яких викладач зможе надати потрібну допомогу студентові та оцінити його самостійну роботу. Організована у такий спосіб самостійна робота не буде носити фрагментарного характеру і забезпечить вироблення відповідних навичок та вмінь.
Як результат реалізації відомої психологічної тези: «Навчити не можна, можна лише навчитись», систематична самостійна робота студентів сприятиме переорієнтації процесу «навчання» на процес «учіння», що в більшому степені відповідатиме парадигмі вищої школи.
ПРО ОСНОВНІ МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ
КУРСУ ШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИКИ ТА МЕТОДИКИ
ЙОГО ВИКЛАДАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ВУЗІ
О.Е. Валльє 1, О.П. Свєтной 2
1м. Одеса, Одеський інститут удосконалення вчителів
2м. Одеса, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського
Процес навчання – це цілеспрямована послідовна взаємодія, в ході якої вирішуються задачі освіти, виховання та загального розвитку. Сучасна дидактика підкреслює, що задачі учбового процесу не можна звести лише до формування знань, умінь і навичок. Реформування загальної середньої освіти передбачає методологічну переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості навчаємого, індивідуально-диференційований підхід до навчання та контролю учбових досягнень навчаємих. Сьогодні перед вчителями поставлені завдання пов’язані з оновленням змісту навчання та його інформації, модернізації форм та методів навчання. Сьогодні, коли йдеться про високий рівень навчальних досягнень, то насамперед, маємо на увазі вміння в основному самостійно отримувати нові знання без яких неможливо працювати по-новому. Немає сенсу говорити, що саме освіта є тим фундаментом, на якому створюється та функціонує вся система підготовки майбутнього вчителя. В цьому контексті приоритетним безумовно є ланка середньої освіти. Саме тут свідомість учнів не тільки наповнюється різноманітною інформацією, але внаслідок діяння вчителя у свідомості учня формуються вміння оперувати інформацією, що повідомляється вчителем. Від якісних та кількісних властивостей таких вмінь залежать ефективність і продуктивність подальшого спеціального навчання, в тому числі і в ланці вищої освіти. Тобто вчитель повинен бути не тільки найефективнішим транслятором знань, але й психологом, який активно й цілеспрямовано впливає на характер функціонування свідомості та самосвідомості учнів. Для всіх спеціальностей інших професій, в процесі професіональної діяльності яких виникають елементи навчального та виховного процесів, останні не відіграють домінантної ролі, в той час як для вчителя, педагога навчання і виховання – єдина й головна задача. Саме тому, вчитель не тільки не має права зменшувати масиви своїх знань, умінь, але навпаки, зобов’язаний постійно підіймати планку професійної компетентності.