3. Весело живуть, хоча часто й з гармидером, робітник чех Франтішек з Меланею, бо немає в них нагарбаного людського добра. Що самі зароблять — те й їхнє.
Отже, про яке там кохання можна говорити у богачів, — ніби підказує читачеві думку автор (Петро Козланюк). Справжнє кохання може бути лише серед людей трудящих. А справжнє кохання там, де закохані мають спільні ідеали, спільну революційну мету, боротьбі за яку віддають себе цілком» .
Концепція спільної союзної літератури та єдиної культури вносить ще й інші корективи до тлумачення цих термінів. Традиційне співвідношення в системі координат кохання — любов порушується, набуваючи загального та двозначного звучання. Показові у цьому контексті анотації до книги Дмитра Прилюка «Кохання не залишу» українською та російською мовами.
Українська анотація звучить таким чином: «Книга оповідей, ліричних новел «Кохання не залишу»… присвячена вічній темі — темі кохання. Любові передусім до жінки, любові жіночій, любові до праці, творчості, любові до людей». Як бачимо, глибоке і почуттєве поняття кохання присутнє, але парадоксально поєднано з поняттям любов, про яке йшлося раніше. Зрозуміло, це наближає українське мовне означення до російського — де цілковито нівелюється відмінність: «Книга повествований, лирических новелл «Любови не оставлю»… посвяшена вечной теме — теме любви. Любви прежде всего к женщине, любви женской, любви к труду, творчеству, любви к людям».
Щоправда, маємо й інші відмінні приклади.
У відомій повісті Михайла Стельмаха «Дума про тебе» та її драматичній версії «Дума про любов» також часто бачимо хаотично розкидані по твору поняття, які принципово не різняться за змістовним контекстом. Наприклад, у фрагменті діалогу читаємо: «Яриночко, цей невіглас, навіть закладаючи міну, брехав нам про кохання і любов». Проте в його поетичних творах час від часу трапляється характерне для українського етнопсихологічного ряду сприйняття кохання, безпосередньо та органічно вмонтованого в красу довкілля. У збірці «Поміж бродами дівча йде» знаходимо такі рядки:
Або:
Заслуговує на увагу низка цікавих творів українських митців радянського періоду, які продовжують національну традицію домінанти неповторності та загадковості у зображенні й осмисленні феномену кохання. Серед таких згадаємо Ярослава Гримайла — автора глибоко почуттєвих ліричних творів, за які партійні критики звинуватили його у відході від традиції соцреалізму і неадекватності висвітлення ролі комсомолу. У «Формулі кохання» (1964 р.) він пише: «А якби була формула справжнього кохання, який би вона мала вигляд?…Відданість матері плюс ласкавість сестри, плюс щирість друга, плюс звабність любимої, плюс мрія про все найдорожче. Оце вже дорівнює справжньому коханню!».
У повісті «Христя Шовкунова», описуючи почуття героїв, Ярослав Гримайло продовжує традицію розрізнення поняття кохання як ключового в інтимному світі українства: «Кохання не в тому коротко плинному вибухові шаленої пристрасті, - говорить головний герой повісті, - що здатна на якусь мить затьмарити розум. Ні, це щось інше. В ньому джерело крилатої мрії, глибокої пошани, безкорисливої відданості…».
Показовою щодо збереження традиційності у висвітленні інтимного світу українця є спадщина Олеся Гончара. Твори його напрочуд піднесено відтворюють внутрішній світ героїв. У багатьох випадках натрапляємо на вирази, що можуть служити короткими семантично-філософськими означеннями сенсу та ролі кохання. Зокрема, в «Соборі» читаємо: «Свобода й кохання — два несучі крила поезії! Все інше тільки оздоба»6К; чи «Доки на світі будуть закохані, журитися нічого».
Цікаво, що в 40-х роках в еміграції поет Олекса Гай-Головко намагався об'єднати любовно-сентиментальні народні пісні з неоромантичною поезією. В 1947 році він написав лірико-сатиричну поему «Коханіяда». Літературні критики оцінили її як не надто досконалий твір. Проте в одному з інших віршів поета знаходимо свого роду натуралістичне означення любові, яке звучить так:
Збережене «українське кохання» в період Радянського Союзу переживало випробовування на власну унікальність та інакшість. Почуттєвість і романтизм стосунків спочатку намагалися принести вжертву революційній ідеї, а потім соціальній рівності та інтернаціональному братерству. Інтимне життя стало закритою, точніше, забороненою темою. Підпільне вивчення вже не почуттєвих, а виключно статевих стосунків готувало в суспільстві всі передумови до сексуальної революції. Ідеологи «братской советской любви друг к другу» своїм пропагандистським поясненням, що при соціалізмі любов щира і справжня, а при капіталізмі — хижа і підла, теж несвідомо підштовхували країну до вибуху «натуралістичної та вульгарної сексуальної революції».
Та попри все на рівні культури й мистецтва в цей період вдалося зберегти духовний вимір і ліричне сприйняття українського кохання-любові.
Сучасні інтерпретації українського кохання
Займатися коханням неможливо в принципі, кохання можна відчувати, ним жити, насолоджуватися чи страждати.
Микола Томенко
Сучасне життя незбагненно дисонує з українським традиційним укладом. Але ще більш дивною, точніше, незрозумілою є цілковита мовчанка щодо засилля американської та російськомовної масових культур в Україні. Якщо проаналізувати відео-, аудіо- та книжковий ринок країни й, насамперед, змістовне наповнення телевізійного простору, то отримаємо надто невтішні висновки. Очевидно, є всі наукові підстави говорити про відсутність державної гуманітарної політики загалом і в кінематографі зокрема. Вже стало системою розміщення у вечірньому прайм-таймі з ранковим повтором американських серіалів. Варто згадати лише рекламний слоган одного з юнацьких серіалів: «Хто буде з ким у наступній серії?». Тож українські громадяни, особливо школярі під час канікул, переймаються проблемами геїв та лесбіянок, спостерігають сцени офісної сексуальної пристрасті головних героїв. Загалом ліжко і білизна поступово стають органічною складовою щоденних переживань як молодого, так і старшого покоління нашої країни.
За таких умов зміцнюється тенденція ще радянського періоду, яка нівелює глибокий і романтичний зміст кохання до взагалі невживаного та абстрагованого терміну любов. Відмінність сьогоднішнього дня полягає ще й у появі виключно домінанти секс в понятійному ряді кохання. Саме тому в українському перекладі зарубіжних телесеріалів стало нормою відверті сцени в ліжку мовно означати словами «займатися коханням». Трансформації значення кохання до відверто антизмістовного стає особливо модною у рекламному бізнесі. Спроби нібито українізувати рекламні повідомлення призвели до витіснення цілої низки адекватних (автентичних) слів захоплення, любов виключно коханням. У зв'язку з цим можна прочитати рекламні гасла: «Кохаю Арістон або Нокіа», — що виглядає не лише філологічно неправильно, але й протиприродно. Мережу традиційних секс-шопів, де пропонують широкий вибір сексуальних стимуляторів, презервативів та вібромасажерів, в Україні вирішили назвати «Все для кохання».