Він запитав, як мене звати й чи можна запросити мене на каву, бо я йому дуже сподобалася, але я відразу відповіла, що він років на сім запізнився і що я вже заміжня! А він, уявляєш, запитує, чи немає в мене незаміжньої сестри-близнючки?:-)
Словом, він тобі зателефонує, сестро, і можеш навіть не дякувати!
Твоя Олеся
Неділя, 28 вересня 2014 р.
Олесю, ну ти і звідниця! Він таки подзвонив, і я приперлася в кав’ярню без мейкапу й подерта, після десяти днів із твоїми чарівними дітлахами. Вони, до речі, швидко зрозуміли, що я — примітивна й м’якотіла версія їхньої мами, та відігралися по-повній! Але давай про Габріеля! Він, м-м-м-м, фантастичний: красивий, чемний, веселий, і чогось думає, що це я його просто розіграла в парку. Не вірить, що в мене дійсно є близнючка, каже, що я така можу бути лише одна. Уявляєш?
Далі буде... Чи, скоріше, ой що буде!
Зачарована Гася
Четвер, 25 грудня 2014 р.
Любі Ганнусю та Габріелю! Вітаємо вас із Різдвом! І бажаємо вам чудово провести разом свята й узагалі бути дуже щасливими!
Олеся, Андрій, малюки
ПС: Сестро, не можу повірити, що ти в Мілані! Якщо вже він тебе запросив до батьків, то все дуже серйозно. Я така рада за вас!
Понеділок, 13 липня 2015 р.
Привіт, Олесько!
Нарешті я добралася до Інтернету. Ми з Габі тільки те й робимо, що купаємося, засмагаємо та їмо! От тепер я точно стану пампушиком, але мені ж можна — я вже заміжня!
Я така вдячна вам з Андрієм, що ви вирвалися на наше скромне весілля. У нас найкращі у світі чоловіки, правда? А ти в мене — найкраща сестра!
Твоя Гася
Середа, 4 листопада 2015 р.
Гасю, чого ти мені не розповіла першій? Мама вже все знає і хвалиться сусідам про ваш новенький будинок і твою вагітність, а я тутки сиджу з хворими малюками, перекладаю якісь медичні інструкції і ніц про все те не знаю!
Пиши в подробицях і бігом!
Нетерпляча Олеся
Четвер, 24 грудня 2015 р.
Люба Олесю!
Завтра моє перше найщасливіше Різдво у Швейцарії (минулорічне не рахується, бо ми були в Італії). У нашій оселі вже стало досить затишно, і ми навіть прикрасили ялинку в кутку біля каміна. Крім неї, у вітальні лише килимок, але то все дрібниці, бо я так люблю цей дім, і гори за вікном, і Габріеля, і навіть нашого навіженого собаку.
Ой, я тобі не казала, але схоже, що в мене також буде двійня! Я знаю, що ти там уже регочеш.:-)
І я тут подумала, добре, якби то були дві дівчинки, як ми з тобою — близнючки!
Щаслива Гася
Тетяна Белімова. Соляна пустеля
Присвячую Жені Яцині
Коли вона плакала, мені ставало ніяково. У такі хвилини, а повторювалися вони доволі часто, я не знав, що сказати і як її розрадити. Просто чекав, поки злива мине й на веснянкуватому небі її обличчя знову прогляне сонечко.
Ні, вона не дорікала моїм рішенням і навіть намагалася втримати сльози, проте це не завжди їй вдавалося. А час мого від’їзду стрімко наближався. І тоді я придумав просте визначення для її сліз. Сказав їй, що вона не така вже й проста, як видається на перший погляд, і має прямий зв’язок із Салар-де-Уюні. Із чим? Вона підвела на мене свої небесно-сині очі, ще хвилину до того повні сліз. Не зрозуміла? Це ж дуже просто. Своїми сльозами ти поповнюєш запаси солончаку Уюні.
А де це? Що це? Як це? Наступної хвилини вона засипала мене сотнею запитань, залізла на мої коліна й уже слухала про найбільший солончак у світі, що розкинувся високо-високо в болівійських Андах. Вона відразу уточнила: наскільки високо? Але я не розгубився. Нещодавно перекладав один текст, який частково був присвячений саме цій соляній пустелі, тому зразу відповів, що на висоті понад три з половиною тисячі метрів над рівнем моря. Ого... Після цього вигуку пронісся ще один невеличкий шквал питань. Але я з гідністю відбив і ці нові атаки. Треба собі уявити наш Київ — з обох боків Дніпра. Уявила? Вона лише ствердно кивнула головою. Ну тоді склади поруч або в діагональ дванадцять із половиною Ки-євів і отримаєш приблизну площу соляної пустелі Салар-де-Уюні.