Не сказати, що Лариса полюбляла сюрпризи, але Б., хай там хто він такий, влучив у десятку: сири — улюблені, фрукти — так само; салатики приготовані так, як вона обожнювала, — овочі нашатковані дрібненько, а не величезними кавалками, немов для свиней, майонезу небагато, — словом, таємничий шанувальник звідкілясь доволі добре знався на її смаках. Саме так колись готувала її мама...
— А це вже дійсно дивно, — відзначила Лара вголос, дістаючи почергово спершу пульт, а відтак наїдки. — Цікаво, що ж буде далі?
А далі було кількагодинне очікування під безглузде голосіння дурноверхих серіалів. Лариса їла фрукти й салатики, ходила номером сюди-туди, виходила на балкон (жахливий краєвид: внутрішнє подвір’я з якимись іржавими машинами та двома переповненими смітниками), мовчки дивилася телевізію, бавилася мобільником, але ніхто так і не приходив. Годинник під той час уже показував шосту, і надвір’я почало ладуватися до скорого заходу сонця.
— Мене що, надурили? — питала невідь у кого сп’яніла від двох пляшок вина іменинниця, відкорковуючи третю. — Я що, якесь дурне дівчисько?..
Небавом Чернігів загорнувся у вечірню темряву. П’яна Лариса сиділа просто на підлозі й плакала, а в телевізорі лементувала чергова гумористична передача. Урешті-решт, жінка заснула просто на долівці, не спромігшись навіть видертися на ліжко.
Б. того дня не переступив порогу готелю «Україна».
Ранок озвався в голові Лариси нещадним болем тяжкого похмілля, немов уночі її переїхало товарняком, завантаженим цистернами з ртуттю. Вона знайшла себе простягненою в повен зріст на килимку під входом до ванної кімнати. Сукня тепер більше нагадувала пожовану коровою ганчірку, а замість зачіски коїлося невідь-що: не треба було люстра, щоби зрозуміти це. Окуляри валялися в кількох метрах од неї.
Жінка спробувала підвестися, але натомість тільки видала якийсь черевний звук, подібний до роботи бензинового двигуна з явно несправним карбюратором, і знову «зірочкою» розтяглася на підлозі. Боліло все — від голови до пальців ніг, а будь-які спроби пригадати, як же вона опинилася тут, коло входу до ванної кімнати, зазнавали прикрої невдачі.
У двері номера постукали. Цей звук увірвався до Ларисиної свідомості вибухом, од виниклого нападу головного болю з очей покотилися сльози, проте він водночас і неабияк мобілізував: вона схопила окуляри, напнула їх на носа, встала і, тримаючись за відчинений навстіж холодильник, низьким голосом гиркнула:
— Хто там?
— Ларисо Петрівно, вам лист, — мовив чоловічий голос по той бік. — Зранку залишили на рецепції, сказали передати вам десь після одинадцятої.
— Покладіть, будь ласка, під двері: я... щойно з душу... не можу відчинити.
— Добре. Між іншим, ви маєте звільнити номер за двадцять хвилин.
— Так, пам’ятаю, — відповіла Лариса, хоча й не пригадувала такої умови, — я вже зараз хотіла починати пакуватися.
Десь за дверима кроки затупотіли геть. Коли нарешті запанувала тиша, вона тихцем відчинила двері, хутенько підібрала з підлоги конверт і замкнулася в номері.
«Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Червоноармійська, 33, готель ««Чотири сезони», номер 333», — повідомляла графа з адресою отримувача. І, як і вперше, імені відправника не зазначалося.
— Ти знущаєшся... — процідила крізь зуби Лариса, розпаковуючи конверт. — Ти достоту з мене кепкуєш!
Усередині виявився той-таки дорогий глянцевий папір, складений удвічі, і жінка залютувала не на жарт. Хоч би ким був Б., але він навіть не взяв собі за клопіт бодай зателефонувати в номер чи щось таке. День народження перетворився на банальну пиятику, та ще й у компанії триклятого телевізора — і все це через нього!
Лариса подолала невимовне бажання порвати листа просто тут і зараз, декілька разів вдихнула-видихнула, від чого мало не гепнулася у стартову позицію на килимку, а по тому таки взялася читати:
«Моя люба Ларо!
Здогадуюся, що ти зараз дуже на мене зла, і, безумовно, маєш на те право. Але смію запевнити, що я не прийшов через дійсно поважну причину.
Сподіваюся, тобі сподобалися салати, сири й вино. Упевнений: ти відсвяткувала свій день народження в будь-якому разі краще, ніж зробила би це у своїй квартирі.
На рецепції на тебе чекає невеличкий пакунок. У ньому деяка сума коштів та квиток на потяг Київ — Кам’янець-Подільський, який вирушає сьогодні о 21:11. Звісно ж, квиток — у спальний вагон, аби тобі не довелося труситися в купе з непевними сусідами.