Мені не дали вказівок щодо коробки, і я спочатку думав узяти її додому, але тепер хотів позбутися її якнайшвидше, тож кинув її в річку і побіг з містка, сподіваючись чимось себе зайняти, щоб забути про вчинене.
Німці відступали?
Росіяни на Східному фронті швидко просувалися вперед, а німецьке військо відступало.
День у день колони вояків на танках, транспортерах, вантажівках, авто, возах, мотоциклетах, роверах, конях або пішки тягнулися вузьким двосмуговим шляхом на захід нескінченним потоком повільної лави, що проходив повз місто.
Ми з Аскольдом годинами стояли в натовпі дітей і дорослих, спостерігаючи за рухом, наче дивилися наживо тривимірне кіно, що крутили для нас. Пил з-під гусениць і коліс здіймався над дорожнім гравієм, курився й осідав обабіч. Листя й плоди на деревах у садках біля дороги побіліли, наче вкрилися борошном. Час від часу ми кашляли, бо від пилу драло в горлі, і спльовували піщану брунатну слину, і коли я глипав на Аскольда з-під притрушених пилюкою вій, бачив, що його вії теж були білі, як в альбіноса. Чомусь пил на волоссі, шкірі й одязі був не такий помітний. Дорогою додому ми роздягалися, ретельно витрушували одяг і милися в річці.
Тут і там було видно спроби замаскувати транспорт гіллям, але його зазвичай бракувало і воно ледь чи могло стати прикриттям. До того ж такий транспорт був у потоці інших машин, більшість з яких не було замасковано, тож спроби зробити техніку непомітною виглядали смішно навіть для хлопця мого віку.
Я був захоплений розмаїттям транспортних засобів, одностроїв і зброї. Були там танки, деякі — величезні, інші — менші, далі їхало щось подібне на довге поєднання танка й вантажівки — із колесами попереду й гусеницями позаду, з відкритою платформою за кабіною водія, де сиділи вояки. Деякі з тих машин мали попереду велику гармату, інші тягли гармату на колесах за собою. Потім були вантажівки, що везли вояків, а іноді й тягли за собою гармату; пасажирські автомобілі без верху, деякі подібні на човни, інші ж скидалися на звичайні машини; мотоциклети з причепами й без; вози, запряжені кіньми, безсумнівно, відібрані в місцевого населення, але тепер їх підганяли німецькі вояки. Коні, якими їхали, мабуть, були військові, бо мали сідла. А більшість роверів були пофарбовані в оливково-зелений колір, отже, теж, напевно, були військові.
Значна більшість вояків була в стандартних німецьких одностроях, хоча було там також багато вдягнених у плямисті камуфляжі. Спека стояла страшенна, тож дехто з вояків скинув кітелі й ішов у самих розстебнутих на грудях сорочках із засуканими рукавами. Але були й загони в сіро-синіх одностроях, а також у чисто-чорних. Оці мені подобалися найбільше, бо мали найзавзятіший вигляд. Це були танкісти, і я пам’ятаю, як вони стояли струнко, вистромившись із башти, біляві й молоді, як юні янголи зла, у своїх чорних одностроях зі сріблястими знаками розрізнення. Мені хотілося бути одним із них.
Щодо зброї, то на додаток до гармат виднілися звичайні болтові однозарядні рушниці, автомати, подібні на довгі пістолети, великі кулемети з ніжками попереду і без них, гранатомети, які німці називали Panzerfaust — кулак проти танка, — і щось подібне на вогнемети.
Потяги?
Німці відступали також потягами.
Ці були надзвичайно довгі, і часом доводилося чекати з чверть години, заки вони проїдуть. Ті потяги складалися з вантажних вагонів, у відчинених дверях яких стояли вояки, спокійно роззираючись, що чергувалися з відкритими платформами, якими перевозили гармати й різноманітний транспорт, зокрема танки. Вояки стояли поруч або сиділи всередині деяких з них, спокійно вивчаючи довкілля. Їхні обличчя, здавалося, виказували радість, що вони ідуть додому.
Потяг-шпиталь?
Одного дня на станцію заїхав потяг, що відрізнявся від інших — він складався винятково з пасажирських вагонів, і крізь вікна було видно білі поздовжні смуги, що скидалися на ліжка, які стояли одне на другім. Потяг не рухався, і де-не-де німецькі вояки, дехто з бандажем на голові, плечах, грудях або руках, витикалися з вікон, щоб купити в місцевих жінок садовину та ягоди, принесені із сусідніх сіл. То був один зі шпитальних потягів, що віз поранених вояків до Німеччини.
Деякі жінки заходили у вагони, щоб погендлювати, я й собі вирішив зазирнути, як воно там.