— Присягаюся, що нікого не вб’ю.
Потім зліз із сидіння і попрямував до воріт. Відчувши щось недобре, охоронець вийшов зі сторожки з кольтом напохваті. Термінатор ішов йому назустріч, його сканери швидко відшукали всі зони смертельного враження в людському організмі й виключили їх як місця для завдання удару, після чого методом екстраполяції визначили, де знаходяться несмертельні. Він швидко витяг свій кольт 45-го калібру і з хірургічною точністю вразив обидві колінні чашечки охоронця. Хлопець упав, волаючи й хапаючись за ноги. Джон не повірив своїм очам.
— Що це, чорт забирай, ти робиш?
Термінатор ногою вибив кольт з руки охоронця, потім ударом кулака розтрощив телефон. Натиснувши на кнопку, щоб відчинилися ворота, він повернувся до «харлея». На ходу кинувши Джонові: «Житиме», кіборг вмостився у сідло мотоцикла і натиснув зчеплення.
Проїхавши крізь браму, вони попрямували до підземного гаража для машин «швидкої допомоги». Джон на ходу повернувся до скаліченого охоронця й викрикнув:
— Вибачте, містере!
Співробітники контрольно-пропускного пункту побачили на моніторі Сілбермана, якого Сара тримала «на шприці».
Пацієнтка звернулася до них через переговорний пристрій:
— Відчиніть, інакше він помре ще до того, як упаде на підлогу!
В охоронців відвисли щелепи. Один з них похитав головою: ні. Другий наготував мікрофон.
— Вісімдесят друга, прохід перекрито. Відпусти його!
Схожий на мерця Сілберман витиснув із себе:
— Нічого не вийде, Саро. Ти ж не вбивця. Я не вірю, що ти здатна на таке.
— Ти вже мертвий, Сілбермане! — злостиво прошипіла вона. — Усі тут помруть. Ти ж знаєш, що я вірю в це, а тому закрийся! — На останній фразі вона встромила голку ще глибше йому в шию. — Та відчиніть же ці бісові двері! — зморщившись, немов від болю, зарепетувала Сара.
Санітари невпевнено переглянулися. Нарешті один з них натне на кнопку. Дальні двері з металевим гуркотом відкотилися.
Сара штовхала Сілбермана поперед себе. Ближні, заґратовані двері треба було відчиняти вручну. Один із санітарів обережно наблизився та відімкнув їх.
— Назад! — наказала Сара.
Санітар одразу позадкував.
— Лягайте на підлогу! Мерщій! — веліла вона обом.
Санітари завагалися. Вимірявши їх божевільним поглядом, Сара глибше увігнала голку Силберманові в шию. Він застогнав від болю. За комір потік струмок крові.
Санітари швидко попадали на підлогу обличчям донизу.
Тримаючись від них якнайдалі, як і раніше не відпускаючи свого заручника, Сара вийшла до коридору і позадкувала. Їй раптом спало на думку, що цей план насправді може спрацювати.
Щоправда, вона не бачила третього санітара, що зачаївся за рогом, і був готовий стрибнути на пацієнтку саме тієї миті, коли вона порівняється з ним.
Сара задкувала, а санітар, як танцюрист танго, зробив широкий крок і схопив її руку зі шприцем. Стрімко обернувшись, Сара вдарила його по горлу кийком.
Він умить відключився й упав на коліна, хапаючи ротом повітря. Сілберман відстрибнув убік, щосили горлаючи:.
— Тримайте її!
Сара прожогом метнулась за ріг, санітари підхопилися з підлоги. Один з них натиснув на кнопку. Пролунав сигнал тривоги.
Т-1000 схилився над санітаром, що лежав на підлозі, коли в коридорах завили сирени.
Санітар раптом широко розплющив очі й підхопився на ноги. І знову ледве не впав, коли побачив, як хтось схожий на Льюїса, витяг зі своїх грудей пістолет…
Сара, немов зацьковане звірятко, бігла схожими на лабіринти коридорами. Її босі ступні лунко ляпали холодними кахлями. Санітари висіли на хвості. Вона завернула за ріг, налетіла на стіну і, відскочивши від неї, помчала далі. Дорогу їй перегородили залізні двері.
Замкнено.
За спиною лунали швидкі кроки.
Ледве переводячи дух, Сара відшукала серед ключів Дугласа відмичку, вставила її в шпарину. Відстань між нею і санітарами скорочувалася — останні неслися щодуху.
Сара відчинила двері, пірнула в щілину та грюкнула дверима тієї самої миті, коли підбіг перший санітар і схопився за ручку з іншого боку.
Він спізнився на якусь секунду.
У віконечко Сара побачила, як санітари вовтузяться з ключами. Задихаючись від утоми, вона повернулася й опинилася в іншому коридорі, що вів до виходу. Від інших коридорів клініки його відокремлювали заґратовані, як у тюремній камері, металеві двері.
Сара кинулася до ґрат, пхнула ключ у замок, відчинила двері й почула, як провертається ключ у замку дверей, через які вона щойно зайшла. Шаснувши в коридор саме тоді, коли за спиною з’явився перший санітар, Сара гучно зачинила ґрати й відразу усвідомила, що її ключі залишилися в замку по той бік дверей. Санітар з перекошеним від люті обличчям наближався.