— Боляче? — запитав Джон.
— Я відчуваю ушкодження. Імовірно, ці дані можна назвати болем, — відповів Термінатор.
Сара взялася промивати рани спиртом, і їй раптом згадалося, як одного разу холодної ночі вона невміло перев’язувала рани одному молодому чоловікові в каналізаційній трубі. Того разу вона вперше перев’язувала рани в бойових умовах. Молодий чоловік похвалив її. Та…
Знову це обличчя! Воно хоче заполонити її серце. Ні, усі шляхи відрізано! Так, це виявилося набагато болючішим, ніж поколювання в її тепер уже перев’язаній руці, але що вдієш?.
Сара підшукала слова, що дозволили їй повернутися до похмурої дійсності.
— Твої рани заживуть?
— Так.
— Рада це чути. Яка нам від тебе користь, якщо ти не будеш схожим на людину?
Вона сунула щипці в його закривавлені дірки, познаходила розплющені після удару в ендоскелет кулі й повитягала їх. Кулі з брязкотом падали до склянки.
Джон уже почав розуміти, з чим вони мають справу. Людина-машина, яку не можна вбити за допомогою кулі, фактично безсмертна.
Хлопець запитав:
— А ти довго живеш? Я хочу сказати, на скільки тебе вистачає?
— За нормальних умов на сто двадцять років. На одній батарейці.
Сара витягла останні кулі. Склянка була майже повна. Вона почала накладати шви, теж користуючись дротом. Джон у мовчазному здивуванні спостерігав за нею.
Два вояки, що старанно латають один одного.
— А ти можеш учитися? Для того щоб бути… стати… ну, загалом, людянішим. Не таким холодним.
— Мій ЦП — центральний процесор нейромережі, тобто: комп’ютер, здатний до навчання. Проте коли нас посилають поодинці, Небесна Мережа програмує нас у режимі «тільки читання».
— Не хоче, щоб ви забагато думали, так?
У його відповіді не було жодної іронії, всього лише факт:
— Так.
— Слухай, а не змогли б ми переставити перемикач?
Сара з цікавістю дивилася на Термінатора.
Змогли б, — відповів кіборг.
Вислухавши попередні інструкції кіборга, Сара відшукала скальпель і взялася розкривати його череп на тімені. Коли Термінатор наказав їй розширити кровоточивий надріз і відшукати порт обслуговування ЦП у хромованому черепі під скальпом, голос у нього залишався рівним і безстороннім.
— А тепер розкрий кришку порту.
Джонові довелося скористатися ганчіркою, щоб витирати кров. Сара відгвинтила кришку порту викруткою, що працювала на стисненому повітрі.
Спостерігаючи за її роботою в дзеркалі, принесеному Джоном з умивальника, Термінатор бачив цифрове зображення. Сара чекала на подальші вказівки. Її руки були заляпані кров’ю.
— Візьми ЦП за вушко біля основи. Потягни на себе.
Сара взяла пінцет й обережно витягла протиударний пристрій, потім залізла глибше в черепну коробку кіборга. Обережно від’єднала вушко основи від ЦП і витягла його з панельки.
Термінатор побачив спалах статичної електрики і… вимкнувся.
Джон із Сарою роздивлялися витягнену деталь. Червонясто-коричневий керамічний прямокутник з конектором та муфточкою на кінці. За розміром і формою нагадував кісточку доміно. При ретельнішому огляді виявилося, що він немовби складений з малесеньких кубиків, ідентичних тому розбитому, що зберігався в сейфі «Кібердайн Системз». Перед ними був мозок Термінатора.
Джон обійшов Термінатора навкруги й подивився на його обличчя. Воно було нерухоме. Груди не здіймалися. Очі розплющені.
Мертвий.
Джон підняв його велику руку. Сервомеханізми, які він змусив виконати звичні рухи, видали сумний стогін. Немов підняв руку закляклого трупа. Хлопчик спробував опустити цю важку руку, але вона так і лишилася піднятою.
Джон раптом зрозумів, що ще нікому не доводилося бачити жодного термінатора таким безпорадним. Вони могли розібрати цю машину-людину на частини, перетворивши на окремі складові компоненти, тобто на купу мотлоху. Термінатор дозволив їм витягти свій мозок і тим самим цілком вивести себе з ладу. Це свідчило про те, що він їм безмежно довіряє.
Утім, сумнівався Джон, чи можуть машини довіряти? Сара вивчала кристал ЦП при світлі лампи.
— Бачиш контактний перемикач? — запитав Джон.
Вона не звернула на Джонові слова жодної уваги, холодно оглянула Термінатора, потім знову почала вивчати кристал. І хоч Термінатора і так уже було виведено з ладу, почуття Сари виявилися настільки сильними і нестримними, що не встиг Джон чогось зрозуміти, як вона поклала кристал на верстат і схопила кувалду. Тільки коли мати замахнулася, Джон зрозумів її наміри. Він кинувся до Сари.