Подружжя Сальседа належало саме до останнього типу.
Вони жили за власними законами. Такі собі сучасні кочівники, що не звабилися спокусами міського життя, не бажаючи підкорятися державі. Вони та подібні до них збивалися в невеличкі зграйки, обростали родинами й вільно пересувалися країною. Влада їх не чіпала, знаючи, що ці люди озброєні й мати з ними справу небезпечно.
Вони ні від кого нічого не вимагали. І нічого не брали. А інколи навіть давали — просто так, заради власного задоволення. Саме такі люди, як Сальседа, мимоволі переконали Сару в найпохмуріший період її життя, що спробувати врятувати людство все-таки варто.
Адже були часи, коли Сара думала лише про те, як сховати Джона від світу, причаїтися, знайти таке місце, де вони зможуть пересидіти війну з машинами, забитися в якийсь глухий закуток і доживати там свого віку на тлі загального запустіння. Ну и нехай життя людства згасне — можливо, це, чорт забирай, і є природний добір?! Теорія Дарвіна, механічно втілена в образі жахливої машини, що вбиває власних творців?!
У ті дні їй довелося пережити багато чого. Траплялися люди, які намагалися її безжально експлуатувати, незважаючи на те, що в неї на руках була дитина. Деякі навіть не здогадувалися, як низько вони впали. Інші знали, але це було ще небезпечніше, тому що такі могли піти на все, аби видряпатися з прірви. Або навпаки: затягнути туди тих, хто опинився поруч.
Одного разу вночі Сара звернулася з молитвою до Бога. Так, до Бога, в існуванні якого зовсім не була впевнена. Вона благала його покласти всьому цьому край. А коли він не почув її молитви, просиділа всю ніч з пістолетом у руках, відчуваючи заспокійливий холод металу й розмірковуючи про те, чи не звести рахунки з цим світом — за себе й за Джона.
Але так і не наважилася, адже тоді б перемогла світова ницість. Після тієї ночі Сара ще більше зміцніла духом, а її любов до Джона відбилася в залізній присязі. Син не помре! І машини будуть переможені! Так що Кайл недаремно віддав своє життя.
Але доля людства все ще не дуже її хвилювала.
Сара втратила здатність думати про когось, окрім себе та Джона, доки Сальседа не натрапив на неї і не повернув їй людського вигляду, поставившись до Коннор як до члена власної родини.
І тепер Сара кричала вночі, уявляючи собі жахіття ядерної катастрофи. Тому що це дітей Сальседи поглинали в її видіннях язики радіоактивного полум’я.
Так, якщо їй насправді судилося зробити неможливе можливим, то цей час настав!
Унизу, у збройному підвалі, Джон переглядав зброю, що лежала на довгій полиці. Термінатор відніс наверх кілька ящиків з боєприпасами й повернувся.
Джон продовжував:
— Знаєш, я зростав у таких місцях, як це… І думав, що всі люди тільки так і живуть: літають гелікоптерами і вчаться кидати ці чортові бомби.
Джон схопив автомат Калашникова і перевірив стан зброї. Знайшовши в автоматі якийсь дрібний дефект, поклав його назад на полицю. Хлопчик зробив це дуже спритно. Фахово. І байдуже.
Жодна людина не могла б слухати Джона так, як слухав його Термінатор. Він ловив усі його мовні нюанси, усе, що додавало словам хлопчика нового змісту. Ніщо не приховувалося від уважного кіборга, який запам’ятовував кожне його слово, щоб потім, у разі потреби, вивчити його окремо.
— Коли маму злапали, мене віддали до школи. Хлопці там були як хлопці. Гралися в ігри.
Джон згадав, як він сам донедавна вважав усе це грою. Тепер, опинившись посеред такої кількості знарядь убивства, раптом усвідомив, що вони з матір’ю майже зіткнулися зі смертю.
— Ти колись боявся? — запитав Джон у Термінатора.
Термінатор на секунду завмер. Боятися? Подібне ніколи не спадало йому на думку. Він старанно покопирсався в пам’яті й відповів:
— Ні.
Страх заважав виконувати завдання. Проте десь на периферії запрограмованої відповіді зблиснула малесенька іскра розгадки.
Люди відчувають страх, тому що вони смертні.
І все-таки, незважаючи на цей страх (або навіть завдяки йому), вони часом жертвують своїм життям заради іншого почуття, яке теж здавалося Термінаторові абсолютно непотрібним. Заради любові. Так, дуже цікаво…
Займаючи цими міркуваннями частину мозку, Термінатор перекинув через плече гвинтівку М-79 і нишпорив підвалом у пошуках гранат.