— Чудово! Молодець! — вигукнув Джон і ляснув кіборга по долоні.
— Жодних проблем, — криво всміхнувся Термінатор.
Джон посміхнувся на знак схвалення й підняв догори великий палець. Термінатор незграбно відтворив жест, не розуміючи його значення. Джон розреготався й наказав кіборгові вилізти з машини та зробити другу спробу.
Сара облишила роботу, щоб подивитися на Джона з Термінатором. Вона була дуже далеко і могла лише бачити, як Джон навчає кіборга людських жестів. Намагаючись виробити в кіборга невимушену ходу, Джон пройшовся перед ним сюди-туди і наказав Термінаторові зробити те ж саме. Потім він почав несамовито жестикулювати і, захлинаючись, пояснювати, яким має бути крутий хлопець. Незграбний Термінатор таки спромігся зрештою пройти кілька кроків, похитуючи стегнами точнісінько як Джон.
Дивлячись на сина, що жваво розмовляв з людиною-машиною, Сара раптом зрозуміла, як виконати один з пунктів її плану. Термінатор ніколи не припинить охороняти Джона, він ніколи його не залишить. І житиме, доки живий її син, лише заради нього. При цьому він ніколи не скривдить Джона, не нагримає на нього, не нап’ється, не вдарить, не скаже, що дуже зайнятий і не має часу. Термінатор ладен умерти, захищаючи її хлопчика. Так, серед усіх потенційних батьків, з якими так чи інакше стикався Джон, цей неживий предмет був найбільш придатним.
Сара зробила найрозумніший вибір у цьому божевільному житті.
Стиснувши зуби, вона з похмурим виглядом повернулася до роботи.
Сильна жінка, чия воля гартувалася роками в суворих випробуваннях.
Т-1000 поставив мотоцикл на узбіччя тихої безлюдної дороги, біля Маленького гаю кволих апельсинових дерев, що помирали від спраги. Швидкісною автострадою тягнувся нескінченний потік машин. Працювало кілька насосів, качаючи нафту з-попід бурого пагорба за шосе.
Т-1000 перебрав у пам’яті всі зворотні адреси, які бачив на конвертах у кімнаті Джона. Він побував уже скрізь, крім…
Чарон Меса, Каліфорнія.
Для робота, зробленого з рідкого металу, цей світ був нескладною головоломкою, частини якої легко вставлялися в картину космічного порядку. Поняття причини та наслідків здавалися забавкою цьому роботу, який мислив настільки незвичайно, що навіть термінатори ледве його розуміли. Він обрахував кілька можливих траєкторій пересування переслідуваної цілі. І вирушив однією з них, не припиняючи вивчати інші. Насамперед треба перевірити всі адреси, зазначені на конвертах. Потім обчислити, яким буде наступний крок цілі, й піти на перехоплення. Ну, а якщо не вийде, то зачаїтися й чекати скільки треба, багато років поспіль. Чекати, збираючи по крихтах інформацію про те, де ховається жертва. До програми Т-1000 було закладено інформацію про початок війни. І де можна буде знайти Джона Коннора на початку бойових дій. Так що Джон Коннор, так чи інакше, мусить з’явитися на обрії.
Т-1000 буде тут як тут.
Навіть Небесна Мережа не одразу наважилася виготовити цю новітню зброю. Т-1000 був настільки довговічним і міцним, що ці якості самі по собі були небезпечними. До того ж робот мав здатність мислити самостійно, не зважаючи на пріоритети системи Мережі. Т-1000 був занадто незалежною конструкцією, і Мережа зважилася на його створення лише в осатаню мить, опинившись перед загрозою цілковитої поразки. Усе вже руйнувалося, і Небесна Мережа почала засилати в минуле термінаторів, щоб вони змінили результат війни. Лише за мікросекунду до остаточного краху гіперкомп’ютер заслав у минуле Т-1000.
Ейнштейн сказав, що Господь Бог грає в кості зі Всесвітом.
Небесна Мережа не мала іншого вибору.
Т-1000 завів мотоцикл. «Кавасакі» летів у напрямку до шосе зі швидкістю сто двадцять миль на годину. Він здавався металевою цяткою, що рухається поза часом за власним маршрутом, що веде прямісінько до цілі.
Сара сиділа за обдертим столиком. Зброю було вичищено, роботу завершено. Вона зітхнула, відчуваючи, як з душі впав величезний тягар. Сонце сідало за обрій.
Сара витягла ніж з футляра, що висів на поясі. Знічев’я вона взялася щось вирізувати на кришці столу… Вийшла літера «Н».
Джон з Термінатором закінчували збори, готуючи машину до поїздки.
Сара подивилася на дітлахів Сальседи, які гралися поруч. Вони бавилися із собачатком і жартома борюкалися з ним. Іоланда вийшла з фургончика з малюком на руках.
Ось вона, гармонія. У цьому воєнізованому таборі існувала гармонія. Любов. Шляхетність помислів. Ніжність. Гармонія, якої бракувало Сарі. Вона могла лише спостерігати це як сторона — адже Сара робила те, чого не робила жодна людина на землі. Як тут не помилитися?