Сара мала намір дістатися кінця часової петлі.
Вона подивилася на слова, що вирізувала на заляпаному пташиним калом столі із недбало надряпаними сердечками. «Долі немає». «Долі немає, окрім тієї, яку ми творимо самі», — таке послання передав їй з майбутнього Кайл.
Що ж, йому видніше. Колись перший термінатор, а тепер і Т-1000 були вагомими доказами того, що Небесна Мережа вважає себе здатною змінити минуле. Чому ж тоді Сара не може змінити майбутнє?
Вона встромила ніж у кришку стола, його вістря влучило в слово «доля». Сара підвелася. У її рухах була якась похмура рішучість. Сара прихопила з собою маленький нейлоновий рюкзак і гвинтівку п’ятнадцятого калібру. Її обличчя закам’яніло й перетворилося на незворушну маску.
Сара стала термінатором.
Джон, що вовтузився біля «бронко», побачив, як Сара закинула гвинтівку за сидіння машини, яку вони викрали, залізла до кабіни й увімкнула мотор.
Сальседа підійшов до хлопчика.
— Вона сказала, щоб ти їхав на південь разом з ним. — Він вказав на Термінатора, що стояв поруч. — Сьогодні ввечері, як ви і збиралися. Вона зустрінеться з вами завтра о…
Машина рвонула з місця і помчала вперед. Джон зненацька кинувся навздогін.
— Мамо! Зачекай!
Сара почула крик сина й подивилася в дзеркало заднього огляду. Фігурка хлопчика ставала дедалі меншою. Сара звернула на ґрунтову дорогу й поїхала, збиваючи куряву.
Доїхавши до шосе, вона додала газу. Сімдесят п’ять миль на годину.
Бона не збирається зменшувати швидкість, доки не доїде до мети.
Джон з Термінатором розглядали слова, вирізані на стільниці. Сарин ніж усе ще стирчав у дошці.
— «Немає долі, крім тієї, яку ми творимо самі». Це мій батько їй сказав. Вірніше, я там, у майбутньому, звелів йому запам’ятати ці слова і передати їй…
І знову Джон зіткнувся зі збоєм у часі. Голову можна зламати, якщо задумаєшся над цими парадоксами!
— А втім, неважливо, — здаючись, мовив Джон. — Загалом, послання звучить так: «Майбутнє не визначене раз і назавжди. Немає долі, крім тієї, яку ми творимо самі».
Термінатор легко сприйняв отриману інформацію. Число вільних асоціацій та значень слів, зрозумілих з підтексту, щомиті збільшувалося в його свідомості.
Він лише сказав:
— Твоя мати намагається змінити майбутнє.
— Що? Яким чином?
— Невідомо.
Джон клацнув пальцями — він раптом усе збагнув.
— О, чорт! Дайсон!
Термінатор терпляче чекав.
Джон заметався — жодного разу за ці два дні він не відчував такого страху.
— Авжеж, так воно і є! Майлз Дайсон! Вона збирається його вбити!
Джон кинувся бігти й махнув Термінаторові, закликаючи того піти за ним.
— Давай! Ходімо! Ходімо!
Термінатор секунду вагався, розмірковуючи.
Джонові слова цілком підтверджувалися. Це був незаперечний факт.
Сара Дженет Коннор вирушила вбивати.
Термінатор зірвався з місця і, легко випередивши Джона, стрибнув за кермо «бронко».
Сара, яку відділяло від них уже декілька миль, швидко їхала пустелею. Спускалися сутінки. Обличчя жінки було незворушним. У темних окулярах вона була схожа на якусь бездушну комаху.
Термінатор і Джон узяли курс на північ. Кіборг шалено гнав навантажений зброєю масивний всюдихід, залишаючи позаду інші машини. Він здалеку фіксував радарне випромінювання від поліцейських приладів, що вимірювали швидкість, та відразу зменшував хід — зараз не можна зв’язуватися з поліцією.
Першими словами, які Термінатор вимовив за той вечір, було:
— Це тактично небезпечно.
Джон з тривогою подивився на нього і наказав:
— Швидше.
— Т-1000 має у своєму розпорядженні ту ж саму інформацію, що і я. Він цілком спроможний передбачити цей вчинок і чекати на нас у будинку Дайсона.
— Начхати! Ми мусимо її зупинити!
Мабуть, Термінатор дійшов того ж висновку, що й Т-1000:
— Убивши Дайсона, можна запобігти війні.
Джон у розпачі стукнув кулаком по сидінню за кілька сантиметрів від кіборга.
— Мені начхати! Має бути інший вихід! Невже ти нічого не навчився? Невже ти не второпав, чому не можна вбивати людей?
Термінатор не відповів.
— Послухай, тобі, може, і неважливо, чи залишишся ти живим чи помреш. Але не всі такі, як ти. Розумієш? У нас є почуття. Ми відчуваємо біль. І страх. І тобі доведеться цього навчитися, приятелю. Я не жартую. Це дуже важливо!