— Мене зараз знудить.
Він звів очі й міцно вчепився в стіл, немов його насправді нудило. Ученого охопив тваринний жах. Моторошний нічний кошмар порушив плин усього його життя.
Дайсон благально мовив:
— Але ж ви засудили мене за те, чого я ще не зробив. Боже мій! Звідки нам було знати?
З напівтемряви озвалася Сара. Її очі було спрямовано на Дайсона, але вона дивилася крізь нього, ненавидячи всіх чоловіків, окрім Сальседи та Кайла. В її очах клекотіла довго стримувана лють, яку викликали потворні криваві бойні — люди влаштовували і влаштовують їх з перших днів свого існування.
— Авжеж! Звідки тобі знати?! Ви всі тільки й умієте поганити світ своїми паскудними ідеями та зброєю. Тобі відомо, що кожна рушниця й пістолет мають ім’я конкретного мужика? Кольт, Браунінг, Сміт, Томпсон, Калашников… Чоловіки, а не жінки зробили водневу бомбу — її винайшли такі-от мужики, як ти. Ти ж у нас творча^особис гість! Щоравда, ти не здатен створити чогось насправді вартісного… Створити життя! Тобі невідомо, як воно зароджується всередині людини. Усі ви вмієте лише сіяти смерть… Паскуди!
Джон торкнувся її тремтячої руки:
— Мамо, матусю, нам зараз потрібна конструктивніша розмова. Як на мене, стать людини тут ні до чого.
Він повернувся до Дайсонів:
— Вона ще не зовсім заспокоїлася.
І знову звернувся до Сари:
— Ми так і не надумали, як усього цього запобігти, так? Але ми вже намагаємося зробити це, — зніяковіло докинула Таріса. — Я хочу сказати, ми спробуємо змінити перебіг подій. Хіба ні?
Дайсон підвівся.
— Саме так! Я не стану завершувати роботи над новим мікропроцесором! Усе! Я виходжу з гри. Завтра звільнюся з «Кібердайн». Краще торгуватиму нерухомістю!
— Цього недостатньо.
Дайсон благально вигукнув:
— Послухайте, я зроблю усе, чого ви хочете, аби мої діти росли спокійно!
— Ніхто не повинен продовжувати твою роботу, — сказав кіборг.
— Так-так, звичайно. Ви маєте рацію. Ми повинні знищити лабораторне устаткування, документацію, дисководи — все, що там є. Усе! До біса! — це проговорив Дайсон.
Таріса взяла його за руку, і Дайсон звів на неї очі. Він ніколи ще не дивився на дружину з такою любов’ю.
Потім у дворі Дайсона, у баку для сміття, запалало багаття. І до нього полетіли теки з документами. Термінатор хлюпнув у багаття бензину, і вогонь зметнувся догори, освітивши його обличчя пекельним полум’ям.
Сара, Дайсон, Таріса і Джон принесли з кабінету цілу купу матеріалів: документи, записи, оптичні диски. Навіть діти долучилися до роботи. Усе полетіло у вогонь. Дайсон кинув туди модель мікропроцесора. При цьому погляд його був незворушним. Він дивився у багаття, де горів увесь його світ. Потім Дайсона раптом осяяло.
— А ви знаєте про мікросхему?
— Про яку? — здивувалася Сара.
— Про ту, що лежить у сейфі «Кібердайн». — Дайсон повернувся до Термінатора: — Вона, напевне, з такого ж робота.
Кіборг подивився на Сару.
— Головний процесор першого термінатора, — додав він.
— Я так і думала… Прокляття! — пробуркотіла вона.
— Нам не веліли запитувати, звідки це все. Я думав, це японці… Чорт, не знаю, про що я думав! Мені не хотілося з’ясовувати. Це приголомшлива річ. Вона відкрила перед нами нові обрії, про які навіть не підозрювали. Усю мою роботу побудовано на ній…
— Її потрібно знищити, — сказав Термінатор.
Сара стисла руку Дайсона. В її очах відбивалося полум’я.
— Ти можеш провести нас повз охорону?
— Так, напевне. Коли?
Дайсон прочитав відповідь на обличчях своїх нових знайомих.
— Зараз? — Він зітхнув. — Так, ви маєте рацію.
Він повернув голову і глянув на дружину. На її обличчі текли сльози, але погляд був рішучим і ясним. Таріса поклала руку йому на плече і сказала:
— Майлзе, я дуже боюся. Це правда. Але ще більше я боюся, що ти не підеш.
Він кивнув. Звичайно, вона мала рацію. Сара запитала Термінатора: