— Їм небезпечно тут залишатися?
Замість відповіді Термінатор повернувся до Таріси.
— Забирай дітей і вирушай до готелю, — наказав він. — Просто зараз. Не витрачай часу на збори.
Потім звернувся до інших.
— Ходімо!
Сара дивилася на дорогу, що миготіла за вікном, освітлена фарами машини. А далі, до самого обрію стелилася темрява. Сара думала, що майбутнє, яке завжди здавалося їй таким ясним, тепер нагадує нічне шосе. Вони ввійшли на невідому територію і, просуваючись уперед, власноруч творили історію. У Сари вперше виникло відчуття, нібито вона взяла долю за руку й веде її до танцю. Від їхніх танцювальних на залежить, чи змінять вони майбутнє, чи зруйнують його. Сара звела очі й побачила перед собою великий прямокутний будинок, увесь у вогнях.
Корпорація «Кібердайн Системз».
Дайсон швидко провів пропуском в ідентифікаційному рівчаку сканера. Пролунало клацання відчинених дверей, і вчений увійшов до просторого вестибулю. За ним увійшли Сара, Джон і Терміна тор. Куртка робота була вся зрешечена кулями, а на руку одягнено чорну рукавичку, щоб сховати оголений кістяк.
За столом безтурботно сидів охоронець на ім’я Гіббонс. Тримаючи в руках газету «Вествейс», він захоплено читав статтю про походження юки. Аж раптом охоронець побачив Майлза Дайсона, що наближався до столу. Він був блідий, спітнілий, але посміхався.
— Доброго вечора, Поле, — ще здалеку заговорив він. — Тут до мене приїхали друзі з і-ншого міста. Я подумав, добре б зводити їх сюди і показати дещо цікаве.
—: Мені шкода, містере Дайсоне, але вам відомі правилу відвідування лабораторії. Мені потрібен письмовий дозвіл.
Клац!
Переляканий Гіббонс побачив перед собою два дула;— Сари й Термінатора.
Термінатор сказав:
— Я наполягаю.
Гіббонс заціпенів. Його погляд метнувся до сигналу тривоги, розташованого на щитку. Але Сара попередила:
— І не думай.
Гіббонс кивнув і завмер, намагаючись не дихати, хоч серце вискакувало йому з грудей. Термінатор швидко висмикнув охоронця з крісла. Джон витяг з рюкзака лейкопластир і відірвав від нього шматок.
За кілька хвилин на другому поверсі відчинилися двері ліфта, і Термінатор обережно вивів усю компанію до коридору. Вони штовхали перед собою візок, заставлений приладами в нейлонових рюкзаках. Дайсон жестом показав, що треба звернути праворуч. Дорогою він пояснив:
— Сейф відкривається двома ключами. Моїм і охоронця із зали контролю безпеки.
— Зупинилися перед великими дверима. Табличка нагорі говорила: «Відділ особливих проектів. Вхід тільки за спеціальними пропусками».
Дайсон просунув до щілини свою картку, і двері відчинилися.
Охоронець — на ім’я Мош’єр — ішов довгим коридором, що починався від адміністративних приміщень на першому поверсі.
Годинник, що звисав на ланцюжку з його пояса, розгойдувався сюди-туди. Мош’єр закінчував обхід будинку. Він пройшов повз ліфт і, завертаючи за ріг, де був стіл вахтера, проспівав:
— Я вже вдома, люба…
Але за столиком нікого не виявилося. Мош’єр насупився, однак подумав, що Гіббонс, напевне, в туалеті, і перш ніж здіймати тривогу, треба піти й перевірити це. Зітхнувши, Мош’єр направився в туалет. Розчинивши двері, з докором мовив:
— Слухай приятелю, не можна залишати…
Прив’язаний до унітаза Гіббонс промукав щось незрозуміле — його рот було заклеєно лейкопластиром. Мош’єр повернувся і, прожогом кинувшись до щитка, натиснув на кнопку тривоги.
У залі контролю безпеки Дайсон уже кілька разів просовував свою картку в отвір сканера, але марно. На замку, як і раніше, мигтіла червона лампочка.
Стурбована Сара запитала Дайсона:
— Що сталося?
Дайсон вказав на світло, що спалахнуло на щитку, й відповів:
— Надійшов сигнал тривоги. Він нейтралізує коди по всьому будинку. Жодні двері тепер не відчиняться.
Тут нерви в Дайсона не витримали.
— Треба швидше тікати! — зарепетував він.
Сара схопила його за комір:
— Ні! Ми прориватимемося! Ти мене зрозумів, Дайсоне?!
Він побачив її божевільні очі і згадав про свою роботу, що згоріла у дворі. Сара мала рацію. Зворотного шляху немає.
Мош’єр розв’язав Гіббонса, і вахтер тепер спілкувався телефоном з місцевою поліцією:
— … У них повнісінько зброї. Послухайте, здається, цей хлопець брав участь тоді в перестрілці… І жінка… Так, вона. Я впевнений! Надішліть сюди якомога більше поліції!