весь екран чарівний візерунок з тоненьких срібних ниточок.
Вражена навіть баба Федора, яка дивиться, стоячи в дверях:
— Що воно таке?
То павутиння у нас на городі!..
Може, ото зі слайдів, де все звичне стає таким прекрасним, трохи загадковим, злетіла на сторінки шкільного зошита
Володикова жар-птиця? Мати дістає, розгортає зошита, закріплює
малюнок сина під склом книжкової полички. Хай птиця не сумує, хай літає...
День уже згас, і вогнище згасало.
Навіть впритул до нього важко розібрати книжкові рядки.
Старенька книжка. Хоча б не розсипалися сторінки.
Хлопчик подумав так, злякався. Ну як завдасть книжці шкоди, годі з’являтися до бібліотеки. Софія Саввівна попереджала:
«Загорни гарненько, не винось з дому, цей примірник у нас
єдиний».
А він виніс. Ще й до води. Надто хотілося поїхати з усіма: зібралися на Київське море кількома човнами, з ночівлею.
Сусіди, родичі. Всі їдуть: двоюрідні сестрички, двоюрідний
братик, рідний, Вітя,—теж. Не лишатися ж Володі вдома. І
книжку несила лишити. Хоч прочитав її від початку до кінця, не
начитався. Мандрує четвертим з трьома героями. Продираються
хащами предковічного лісу, долають течію гірських потоків і
крутизну ущелин. Володя б’ється на боці сміливців-уламрів із
печерним ведмедем, левами, тиграми, злостивими рудими
карликами, волохатими кривоногими кзамами. Це вороги, лютіші, ніж хижі звірі, бо здатні вбити не тільки уламра, а й
відібрати, знищити Вогонь, приректи на загибель усе плем’я.
Без вогника, поміщеного в надійну схованку, вимощену
плескатими камінчиками клітку з кори, уламри, Нао, Нам і Гав, не можуть повернутися до степів, до свого племені. Це б
означало позбавити їх усіх сподівань. Без Вогню люди загинуть.
Нема в них іншого захисника і годувальника, ніж полум’я.
Біля багаття, що догоряє на березі Київського моря, чорнобильський хлопчик читає повість французького письменника
Жозефа Роні «Боротьба за вогонь». Відтепер пам’ятатиме її до
подробиць. Віддав героям силу уяви, насправді хотів би бути
разом з ними в боротьбі. Так і знав, усі перешкоди здолають
сміливі воїни, незрадливі друзі. Але не думав про те, що
вогонь — теж живий могутній друг. Звісно, у грубці зігріває
хату, на вогнищі варять смачну юшку. Так, усі знають, що
чимало корисного може зробити вогонь. Проте Володі не
доводилося чути подібне до таких слів:
«...Кожний Вогонь народжується від Вогню, кожен Вогонь може
вмерти. Але тіло його не знає меж, з іншого ж боку — він без
кінця дозволяє ділити себе, і кожна частина може жити
окремо... Це і звір, і не звір. У нього нема ні лап, ні
здатного до плазування тіла, а він випереджає антилоп; нема
крил, а літає у хмарах; нема ні рук, ні пазурів, а він
загарбує всі простори...»
— Володику! — гукає мама від намету.— Пізно! Спати час!
Мабуть, усі вже повсинали, інших голосів не чути. Втомилися.
Урочище Гострий Ріг до вподоби всім, тут кожен має улюблене
місце і справу. Рибалили досхочу, дідівським способом: за
допомогою топтухи. Потім обід: казан з юшкою літрів на десять
посеред брезентового полотнища, розстеленого в затінку. Миски, ложки діти порозкладали — налітай! Після обіду купання. Потому
конкурс в затінку: хто кращий рибалка? Оцінюють дорослих і
малих. Володику зауваження: мав би улов значно більший, якби
не поєднував риболовлю з читанням.
—Що читаєш, сину? Про Довбуша? — батько підійшов, перевіряє, чи згасло багаття.
— Ні, тату. Про кам’яний вік.
Дорослий і хлопчик з жалем спостерігають, як згасає, гине
вогнище. Інколи червоне полум’я несподівано одчайдушно
пробивається крізь сивину попелу, мов протестуючи проти своєї
приреченості, та марно — серед чорних жарин світиться вже
остання головешка. Вітерець здійняв над нею сніп іскор. І
тільки купка тьмяної золи нагадує про схожий на завзяте
змагання танок вогняних язиків.
Який беззахисний може бути вогонь! Навіть він потребує, щоб
його боронили. А в школі і бібліотеці, у мами в лікарні, у
тата на будівельному майданчику, навіть біля річкових
причалів, де стільки води,— всюди нагадування: «Бережіться
пожежі! Будьте обережні з вогнем!»
Як вони впливають одне на одного: водою гасять вогонь, вода
холодна, якщо її не гріти. Полум’я гаряче навіть коли згасає.
Вогонь і вода протилежні, але й чимось подібні. Вогонь
починається з вогника і може стати величезним вогнищем.
Поодинокі краплини дощу перетворюються в зливу. Треба