Сину!»
— Чата для здачі чергування вишикувана!
— Струнко!
В чатовому приміщенні воєнізованої пожежної частини № 2, яка
охороняє Чорнобильську атомну електростанцію, починається
зміна чат. О восьмій ранку, як завжди. Як усюди. Щоранку рівно
о восьмій по всіх частинах пожежної охорони країни, наче
перегук невсипущих дозорців, лунає:
— Чата вишикувана!
Два особові склади один навпроти одного в шерегах.
— Чата для здачі чергування готова!
Це зовсім не означає, що шереги миттєво обміняються місцями, як буває при зміні урочистої варти. Зміна пожежних чат
виглядає досить ефектно, проте, хоч і тут важлива чіткість
процедури, вона — не видовище. Головне в надійності естафети.
Тож буде розібране все, що минулої доби відбулося в районі дії
пожежної частини, визначено найважливіше наступної доби.
Змінюються, по черзі йдуть відпочити окремі чати, вся частина
безперервно несе свою чату.
Двадцять п’ятого березня на Чорнобильській АЕС чергування у
другої чати лейтенанта Дацька приймає третя, очолювана
лейтенантом Правиком, Надзвичайних подій напередодні не
трапилося. Щодо наступної повідомляє заступник начальника ВПЧ-
2 капітан Леоненко: за повідомленням головного інженера
станції, на четвертому енергоблоці реактор зупинятимуть для
ремонту — профілактичного, запланованого. Водночас
провадитиметься експеримент, теж за планом. Дії — в межах
нормального режиму. Але чата має встановити посилений зв’язок
з інспекторами пожежного нагляду, які перебувають
безпосередньо на станції.
— Для здачі і прийому чергування розійдись!
Бійці розбігаються. В гаражі приймаються машини, водії
перевіряють воду і мастило, вмикають двигуни, пересвідчуються, чи добре триматимуть тиск смоки. На слово, яким би надійним
воно не було, не покладається ніхто. Бойова обслуга
прискіпливо приймає пожежне озброєння. Кожен зайнятий своєю
справою, однак і в ці хвилини всі разом. Щось невидиме
об’єднує пожежних докупи. Андрій Половинкин, наймолодший, з
одним бажанням спостерігає за ними: швидше б стати таким же, невіддільним від усіх.
Сьогодні він — новачок. «Новоприбулий», як значиться в
розкладі навчань з начальником чати. «Вивчити з новоприбулим
пожежним Половинкиним А. М. будову і роботу КІГІ-8 і прийняти
залік. Термін 30.05». Понад місяць тому зарахований хлопець до
ВПЧ-2, а донедавна мав один-єдиний обов’язок: з’являтися на
службу і щодня читати брошури з фаху. Тиждень, як вийшов на
чергування з чатою. Нарешті. Але все одно далеко до справжньої
служби. Заліку на право одержати кисневий ізолюючий прилад
місяць чекати, а це ще не все, що дозволить з усіма виступати
за тривогою в бій.
Молодший сержант Половинкин армію відслужив у ракетних
військах. Складну сучасну військову техніку знає не з чужих
слів. Хіба такий незбагненний той КІП-8, а простіше —
протигаз? Чи варто через нього гаяти час? Доки в навчальній
кімнаті за столиком серед посібників та інструкцій здобував
загальне уявлення про майбутню службу, подібне могло б спасти
на думку. А як почалася вона, служба, зразу позбувся найменшої
зверхності. З першого чергування відчув: крім техніки, доведеться вивчати себе. І перевчати де в чому. Адже якось
інакше, ніж досі, мають поводитися серце і легені, м’язи і
зір. Он як блискавично і безпомилково діють на навчаннях
хлопці з бойової обслуги! У Івана Шаврея і Сашка Петровського
збігається кожен рух. А у Леоніда Шаврея з Володимиром
Прищепою і дихання, здається, спільне.
Третя чата за кілька днів припала Андрію до душі. Лейтенант
Правик завоював його душу ще раніше.
Поки Половинкин коротав у ВПЧ-2 вступний місяць, багатьох
офіцерів бачив день у день. Потім добре всіх розгледів і
переконався, що нема серед них двох зовні схожих. А тоді, попервах, усіх плутав. Одного лейтенанта Правика враз
запам’ятав. Не богатирського зросту, не занадто балакучий.
Проте чимось для Андрія відрізнявся від інших.
Мине з 25 квітня менше двох тижнів. У палаті московської
лікарні, одчайдушним зусиллям випростовуючись із тенет
нестерпного фізичного болю, невимовної душевної скрути, сержант Половинкин писатиме своє «Пояснення», рядок за рядком
засвідчуватиме все, що під час аварії робили товариші, що
робив він. Буде в гранично стислому свідоцтві таке:
«Особливо хочу відзначити сміливість лейтенанта Правика, який знав, що отримає сильне радіаційне ураження, і все одно
пішов у пекло і розвідав усе до дрібниць».