— Або просто вигадують,— докинула вона.
Уормолд затнувся, а Беатріса спокійно говорила далі:
— Хіба мало людей живуть облудним життям? Винаходять мильниці з пластмаси, складають дурнуваті жарти для естради, пишуть бездарні віршики для реклами, ходять у членах парламенту, виступають на конференціях ЮНЕСКО... Але гроші їм платять справжні. І після своєї облудної роботи вони живуть справжнім життям. От, наприклад, ваша донька — вона справжня, і її день народження теж цілком реальне явище.
— А чим ви займаєтесь після роботи?
— Тепер майже нічим, а коли була закохана... ми ходили в кіно, пили каву в кафе, літніми вечорами гуляли в парку.
— Що ж сталося між вами?
— Кохання буває справжнім лише тоді, коли обоє люблять. Він же весь час тільки удавав із себе якогось надзвичайного коханця. Іноді мені навіть хотілося, щоб він на деякий час став імпотентом,— може, хоч перестав би хизуватись. У коханні не можна бути таким самовпевненим. Коли любиш, завжди боїшся втратити того, кого любиш; хіба не так?..— Вона раптом звернула розмову на інше: — Ет, чорт, навіщо я все це вам розказую? Ходімо краще робити мікрофотографії і писати шифровки.— І, зазирнувши в двері, додала: — Руді вже ліг. Мабуть, на нього знову напала нудота. І доки це може тривати? У вас немає кімнати без ліжка? Воно чомусь завжди схиляє до одвертості.— Вона заглянула в інші двері.— Стіл уже накрито. Холодне м’ясо й салат. На дві особи. Хто це приготував? Яка-небудь фея?
— Служниця приходить щоранку на дві години.
— А що в тій кімнаті?
— То кімнатка Міллі. Але там теж є ліжко.
Розділ третій
1
Хоч з якого боку глянь, а становище було незавидне. Уормолд звик уже виписувати гроші на непередбачені витрати то інженерові Сіфуентесу, то професорові Санчесу, акуратно нараховував платню собі, головному механікові «Хуана Бельмонте» і голій танцюристці Тересі. Льотчик-п’яничка отримував натурою — ящиками віскі. Всі гроші Уормолд складав на свій поточний рахунок: згодяться коли-небудь на посаг Міллі. Щоб якось виправдати численні витрати, йому доводилося писати безліч різних звітів та інформації. З допомогою великої карти, чергового номера «Тайм», що присвячував чимало сторінок Кубі, та економічних бюлетенів уряду, а головне — завдяки своїй невичерпній фантазії він надсилав у Лондон щонайменше по одному звіту на тиждень і до приїзду Беатріси звичайно займався цим у суботу. Професор був його економічним експертом, а інженер Сіфуентес мав справу з таємничими спорудами в горах Орієнте. Кубинський пілот іноді підтверджував інженерові повідомлення, а іноді й заперечував їх — останнє надавало їм більшої вірогідності. Головний механік висвітлював умови праці в Сантьяго, Матансасі та Сьєнфуегосі і повідомляв про заворушення на військових кораблях. Що ж до голої танцюристки, то вона постачала компрометуючі подробиці особистого життя міністра оборони та директора пошти й телеграфу. Її відомості дуже скидалися на анекдоти з життя кінозірок, що їх Уормолд вичитував з журналу «Конфіденшл»: його власної фантазії на такі речі не вистачало.
Тепер, коли приїхала Беатріса, він мав ще більше клопоту, і одної суботи стало вже замало. Крім вивчення основ мікрофотографії, яким він займався з Беатрісою на її вимогу, йому доводилось постійно вигадувати всілякі радіограми, щоб Руді теж мав якусь роботу, і чим більше Уормолд їх посилав, тим більше отримував у відповідь. Лондон щотижня вимагав фотографій будівництва в горах Орієнте, а Беатріса все настирливіше добивалася передачі їй агентурних зв’язків. Це ж нікуди не годиться, пояснювала вона, щоб резидент сам зустрічався з своїми інформаторами. Якось він запросив її пообідати у Приміському клубі, і тут, як на гріх, хтось покликав інженера Сіфуентеса. З-за сусіднього столика підвівся високий худий чоловік з більмом на оці.
— Оце і є інженер Сіфуентес?
— Еге.
— Ви ж казали, що йому шістдесят п’ять років!
— Він виглядає молодшим, ніж є насправді.
— Ви ще казали, що в нього черево.
— То ви мене не так зрозуміли... Я мав на увазі більмо,— ледве викрутився Уормолд.
Після цього Беатріса перенесла всю увагу на більш романтичне породження його фантазії — на кубинського пілота. Вона кілька разів переписувала його картку і вимагала все нових і нових даних. Рауль Домінгес і справді був персоною романтичною. Жінка його загинула під час війни в Іспанії, і після цього він зневірився в політиці. Чим більше Беатріса розпитувала про нього, тим виразніший ставав його образ і тим дужче їй хотілося з ним познайомитись. Іноді Уормолд навіть ревнував її до Рауля і тоді намагався всіляко очорнити його:
— Цей п’яничка видудлює цілу пляшку віскі за раз.
— Можливо, це через самотність і тяжкі спогади. А вам самому хіба не хочеться іноді впасти в забуття?
— Мабуть, час від часу всім нам цього хочеться.
— Хто-хто, а я знаю, що таке справжня самотність,— мовила вона співчутливо.— Він що, п’є з ранку до вечора?
— Ні. Найгірше з ним буває десь о другій годині ночі. Він прокидається й не може заснути від спогадів, ну, тоді й починає пити.
Уормолд сам дивувався, як це йому вдається так швидко вигадувати відповіді про своїх неіснуючих агентів; вони, здавалося, жили в його свідомості, і йому досить було лиш натиснути кнопку, щоб вони почали діяти. Невдовзі після приїзду Беатріси у Рауля був день народження, і вона запропонувала подарувати йому ящик шампанського.
— Він його й бачити не може,— сам не знаючи чому, заперечив Уормолд.— У нього шлункова кислотність. Як тільки вип’є шампанського, весь вкривається плямами. А от професор, той і в рот не бере нічого іншого.
— Аристократичний смак.
— Зіпсований смак,— не задумуючись, буркнув Уормолд.— Він п’є лише іспанські сорти.
Іноді його поймав страх, коли він думав про те, як живуть ці люди без його відома, в мороці небуття. Що, приміром, витворяє Тереса поза його очима?.. Він навіть подумати про це боявся. Часом його обурювали її безсоромні сповіді про розпусне життя з двома коханцями. Та найбільше клопоту завдавав йому Рауль. Були хвилини, коли Уормолдові здавалося, що краще вже мати справу з реальними агентами.
Найкраще думалось у ванні. Одного ранку, коли він саме заглибився в роздуми, до нього долинув якийсь шум — обурені вигуки, стукіт у двері, потім сердите тупотіння на сходах,— але, захоплений творчим запалом, він не звернув на це уваги: в ту мить навколишній світ, що починався за завісою пари, для нього не існував... Рауля вигнали з авіації за пияцтво. Той був у розпачі: адже він лишився без роботи і до того ж мав неприємну розмову з капітаном Сегурою, який погрожував...
— Ви там живі? — гукнула за дверима Беатріса.— Чи, може, вже потонули? Тоді я почну ламати двері.
Він обмотався рушником і почвалав у спальню, яка тепер правила йому й за кабінет.
— Міллі пішла розлючена,— повідомила Беатріса.— Через вас вона не змогла прийняти ванну.
— Настав момент,— заявив Уормолд,— що може змінити весь хід історії. Де Руді?
— Ви ж дали йому дводенну відпустку.
— Ну нехай. Пошлемо шифровку через консульство. Давайте код.
— Він у сейфі. Нагадайте-но мені оте число. Спочатку, здається, ваш день народження... Ви народилися шостого грудня, так?
— Я його змінив.
— Що? День народження?
— Та ні, число. І повчально додав: — Що менше людей знають секрет, то краще для нас. Цілком досить, щоб його знали я і Руді. Правила є правила,— це ж вам відомо.— Він пішов до кімнати Руді і почав крутити ручку сейфа — чотири рази ліворуч, тричі праворуч. Рушник методично сповзав униз.— Крім того, кожен може довідатись про мій день народження з бланка прописки. Адже цю цифру вони спробують насамперед.