– Вони говорять про те й про те, – прошепотів розлючений Збишек, – а я просто вештаюся біля Зали. Я стежу за всім. Тато хотів мене бачити. І я роблю… нічого! майже. Я можу нишпорити, – він зробив паузу. – Тобі відомо, що Смик – не перший мертвий в Залі?
– Думаю, поліція це знає.
– Мертве тіло не означає вбивство. Падають, як мухи. Перший випадок: дві тисячі третій рік, робітник, який розбирає риштування, падає на голову і гине. Він лише встиг скрикнути.
– Теж мені, справа.
– Почекай, почекай, це ще не кінець. П'ять років спокою, а потім почався розгін. – захвилювався Збишек. – Коли почали робити ремонт, був інженер зі сторони, який плутався, дратував людей і заважав їм, поки не впав у головному холі. Через кілька місяців, 18 липня, аневризма головного мозку забрала пані Ханю з бухгалтерії. Дві тисячі десятий, у літньому павільйоні вішається інтерн. Далі?
– Люди гинуть, – погодився Юрек.
Вони проходили повз ряд каплиць, повних старих статуй і вицвілих картин. Тільки одна була іншою. На великому дерев'яному хресті висів олійний портрет священика, написаний ніби рукою дитини, яка хотіла увічнити когось неймовірно поганого. Обличчя його обтяжила вага гріхів, очі вже дивилися в пекло, яке чекало на нього. На підлозі, вкритій білою скатертиною, лежали книги для релігійних служб та дарохранительниця без хостії[14]. Дерев’яний херувим біля нього стискав щось схоже на хрест чи спис.
– Тільки дурні хочуть жити вічно. До комплекту зі Смиком є ще три трупи. Минулої осені в швейцара стався інфаркт, так і бути, він помер у лікарні. А потім постачальник запив, вдарився головою об край чогось і все. Скажи мені, чи це не поєднується?
Мускулистий хлопець склав свій нетбук і почав збиратися.
– Пам’ятаю свій жилий дім на Полянці. Щотижня на сходовій клітці був некролог.
– Куди там Залі до жилого дому!
Рипнули церковні двері, і вони залишилися самі. Збишек махнув рукою.
– Трупи та привиди. Чого ти ще хочеш? Бляха муха, ти маєш своє, – він засунув руки в кишені, навіть губи скривив би, якби міг, – я тобі скажу, що тато, коли дізнався, що вони вбили Смика, відразу мені подзвонив. Він ніколи цього не робив, більше того, я останній, до якого він звертався по допомогу. Він запитав мене, чи пам'ятаю я, що я його син. Він запевнив мене, що дуже мене любить. Ну, що я хотів сказати, я теж люблю тебе, тату.
– Ти від нього дізнався про Смика? – більше заявив Юрек, ніж запитав.
– Він сказав, що вляпався у неприємності, боявся, що буде наступним. Він запитав, чи не допоможу я йому. Ти знаєш, що я був щасливий? Дивно, але так. Я думав про себе, що ще не все втрачено, що ми й надалі будемо сім’єю, як, курва, у рекламі знежиреного маргарину.
– Чому батько втягує тебе у такі справи?
Юрек радше спитав би: навіщо ти втягуєш мене?
– Він одразу відступив. Через годину він подзвонив мені вдруге і сказав, що все чудово, і що це він не контролював ситуацію після смерті свого найкращого друга, хоча нам відомо, як насправді між ними було.
– Вибач, але я не розумію.
– Мій батько весь час бреше, – сумно сказав Збишек. – Мені важко говорити такі речі, але правди не відвернути. Він спирався на таких, як він сам, він швидко збивав з ніг людей, які були талановитіші за нього, перш ніж вони могли збити його, він умів вибирати друзів і пив з ким міг. Але це було мені гидко! Якби він був іншим, я був би іншим, я тобі скажу, що тільки коли старий дзвонив перший раз, він казав правду, як бум–чікі–бум[15]. Скажи, що мені з цим робити?
Голова у Юрека була порожньою.
– Звідки я знаю? Ви коли–небудь ходили випити пива, кави тощо?
Збишек відповів сміхом. Він почав крокувати перед вівтарем, заклавши руки за спину.
– Краще подивись туди, – попросив він.
Його голос змінився, зникла будь–яка галасливість. Він показував на велике розп’яття в центрі вівтаря. Юрек примружив очі.
– Страшний і красивий.
– Ти питаєш мене, чому люди роблять такі речі? – прошепотів Збишек. – Художник, який працював над цією скульптурою, розіп’яв власного підмайстра, щоб мати точну модель. Подивись на це обличчя. Справжня смерть, вирізана в сосні.
Юрек якусь мить дивився.
– Що з ним сталось?
– Ну…. На третій день він воскрес із мертвих.
– Зі скульптором.
– Давай–но присядемо, – лагідно попросив Збишек.
Вони приземлилися на передній лавці, побудованій з думкою про найповажніших містян. Двері ризниці з правого боку трохи відчинилися. У щілині стирчала бородата голова священика чи старости. Юрек пригадав усі ті фільми, де бандити планували зустрітися перед грабунком саме в таких місцях, і згадав, коли був тут востаннє. Пенні, дилер з розряду боягузів, затяг його до Марії Магдалини.
14
Хостія - білий хліб або прісний хліб із пшеничного борошна круглої форми, який використовується в Євхаристії чи месі, що приноситься як приношення чи жертва.
15
Від народної пісні "Бум цик цик" (Бум-чіки-бум-чіки-бум-чік-чік) (https://www.youtube.com/watch?v=e5lBC8o7wpY – друга пісня).