– Терпіти не можу солодке.
– Ти дивний.
– Як світ – дивний, але прекрасний.
Він примружив очі. Кола перекривали одне одного, звиваючись у великі сходи, аж до серця купола. Хлопець відчув запаморочення.
– Що далі? – запитав він.
– Я вважала, ти скажеш.
– На мою думку, справа завмирає. Райтох мені багато пояснив. Він сам божевільний, тож у нього були й божевільні друзі, тебе це дивує? Він мстить.
– Дзєшинському?
– Схоже, що Райтоха викинули зі списку.
Дівчина кивнула. Вона пробігла очима по перснях, ніби намагалася їх порахувати.
– У мене до тебе ще одне прохання, – сказала вона. – Скажи мені, що ми мусили б купити, щоб дістатися до Банаха?
Юрек засміявся.
– Ти маєте на увазі: до труни?
– До квартири, мій відважний ідіот.
Йому знадобилася хвилина, щоб зрозуміти сенс цієї пропозиції. Будь–ласка, будь–ласка, – сміявся він з дивності Смика, божевілля, в якому жив Райтох, навіть жахало його. Але ці люди були далеко. На цвинтарі та периферійному мікрорайоні. Тим часом тут, на відстані витягнутої руки, сиділа ще одна божевільна жінка й завзято смоктала м’ятні цукерки.
– Ти кажеш про крадіжку зі зломом? Ти, часом, не... звідки ти це надумала?
– Я боюся. Ти вже знаєш.
– Це не кіно. Ми навіть не знаємо, як це зробити.
Вона прицмокнула губами.
– Думаю, що дещо ти знаєш.
– Промах, люба. Я навіть не збираюся пояснювати це тобі. Просто – ні.
– Нічого з нами не станеться. Ми не злодії. Я лише хочу знати.
– Що знати?
– А за чим ми женемося?
– Звідки я знаю? Ходжу за тобою як теля. Мене в це не вляпати! – Юрек розвів руками. – Слухай, в мене вже були неприємності. Серйозні.
Аніта відклала цукерки.
– Не кажи, що боїшся.
– Гаразд, я боюся, – стишив він голос і промовив крізь зціплені зуби. – Колись я займався бізнесом у Вроцлаві. Лівими справами. Насправді через це я і не закінчив навчання. Мені довелося виправити... багато речей. – Він махнув рукою. – І я не збираюся повторюватися.
– Юреку...
– Я не мушу тобі допомагати. Ти мені подобаєшся, Аніта, ти мені до біса подобаєшся, але не настільки, щоб я зруйнував своє життя чи чиєсь ще. Ось і все від мене. Якщо ти хочеш, як завжди, піти випити пива і поговорити про всіляку хрінь, я буду першим у черзі. А тепер, вибач, цілую ручки, доброго дня, до побачення.
Юрек підвівся. Він відчув, що його схопили за зап’ястя. Божевілля, що ховається в Залі, мало довші щупальця, ніж він думав. Хіба що Аніті справді загрожує небезпека. Якщо ж вона бреше, то вона найкраща брехуха у всій Нижній Сілезії. Вона ж ось–ось розсиплеться. Її мокрі щоки відпадуть. Очі зменшаться. Вона перетвориться на ганчірку.
– Я теж бачила. Примарну процесію ввечері в Залі. Подивись, що в мене є.
Вона тремтячою рукою покопалася в своїй сумочці. Це була золота пластина завбільшки з велику монету, пробита в центрі. Чорний лев гордо підвів хвоста. Напевно, прикраса була частиною чогось більшого, а її форма асоціювалася з воротами до королівства гномів. Юрек поліз у кишеню й знайшов обручку, але не вийняв її. Йому все набридло. Як тільки міг до речі він запитав:
– Де живе Банах?
– Нови Двур[17].
Він думав про це.
– Тобто блочні будинки. Який поверх?
– Перший. Високий.
– Недобре.
– З балконом.
Він закрив її руку власною. Говорив їй прямо на вухо.
– Ти візьмеш машину. Має бути темно. Бажано дві–три години ночі. Кілька разів об'їдеш оселю, оглядаючи перехожих. Поліцейський під прикриттям більше не сидить із газетою. Він не вигулює собаку. Він любить яскраво одягатися. З собою візьмеш лише пласку викрутку. Ні пістолета, ні ліхтарика. Забравшись на балкон, глибоко вставиш викрутку між дверима та фрамугою. Натиснеш до упору, а потім потягнеш униз. Ригелі піднімуть ручку. Ти вже всередині. У тебе лише кілька хвилин. Не шукай схованок. Обшукай ящики, полиці та згорни усе, що знайдеш. Бери все. Читати будеш вдома. І заради Бога, одягни рукавички. Не повертайся назад. Пси мають собак. Ось і все від мене.
Він відповів на поцілунок, вкрадений під час прогулянки, і залишив Аніту. Сонце вже сіло, залишаючи темно–синє сяйво. Стіни Зали були чорними, як стародавня печера.
Розділ 15
Павел увійшов без стуку. Він виглядав переляканим. Наче від когось ховався. Молодик озирнувся, і його руки не могли відпочити на місці. Вони смикали ґудзики сорочки, зім’яли її кути й тинялися навколо джинсів.
17
Житловий район Новий Двір (Nowy Dwór) розташований на заходіВроцлава в давньому районі Фабрична; на заході межує із зеленим Парком тисячоліття. У районі розташовані житлові будинки, розділені зеленими насадженнями та дитячими ігровими майданчиками. Тут є низка магазинів та бізнес-парків, а також Культурний центр західного Вроцлава та критий плавальний басейн. Район знаходиться поблизу Вроцлавського міжнародного аеропорту імені Миколая Коперника.