– Ну… – сказала Аніта і відразу ж замовкла, бо знову почувся той самий звук. Ніби хтось щось шукав, не знайшов і дуже розлютився від цієї безпорадності. Полетів горщик, а за ним щось важке.
– Хтось є! – смикнула його за рукав Аніта. – Може, завітаємо пізніше?
– Чорт, дай подумати!
У Юрека не дуже виходили маніпуляції з замком. Нарешті він здався і почав кричати: привіт, привіт, є хтось? За ними відчинилися двері. Юрек обернувся, ніби його штовхнув сам диявол. Він подивився в суворе обличчя старої жінки, що дивилося з темної щілини.
– А ви це чого тут?
Аніта прикрила Юрека.
– Ми йдемо до пана Збігнєва Дзєщинського.
– Який же він пан, лахудра! Він вам щось винен? Іди, дівчино, з тобою я балакати не буду.
Вона вийшла в коридор у зеленому халаті, товстих панчохах і хутряних капцях. Чорне волосся середньої довжини з сивим корінням.
– Ми домовлялися. – Юрек виринув з–за спини Аніти. – Чи пані не знає...
– Синку, що тобі ця повія наговорила, що за доля... Наче мало лиха на цьому світі, бери її та геть звідси.
– Чому пані так захищає цю сволоту?
– Сучий син бабло заборгував, – додала Аніта.
Стара, здавалося, глибоко задумалась, пошукала в кишені й витягла зім’яту цигарку. Юрек поспіхом подав їй запальничку.
– Чого це ти такий запопадливий? Дивись, який Валентино знайшовся.
– Так пані не знає...
– Ось я і кажу. Він тиняється, Леонцьо[26], то за одним, то за іншим. Будете стирчати тут до Різдва.
Юрек стиснув кулаки.
– Я йому ноги з дупи...
– Нічого ти йому не зробиш, фраєре солоденький, кажу. Заходь, бери те, що твоє, і геть в моменто.
– Як зайти, коли просто закрито... – Аніта показала на двері.
– А там закрито! Тут люди двері замикають, фраєрка гірчична, це правда і привіт. Подивіться краще. – Загундосила, замахала руками і зникла в глибині власної квартири. Юрек і Аніта перезирнулися, і перш ніж вони встигли щось зробити, бабуся вже повернулася з фомкою у пальцях в перснях. Юрек хотів допомогти їй
– Відійди, кажу.
Раз, два, фомка потрапила у щілину, саме туди, куди Юрек навіть не міг вставити картку. Лікоть жінки раптово опустився, щось клацнуло, і двері були відчинені. Усередині пахло сигаретним димом, гнилою їжею та ще чимось знайомим неприємним. Фомка опинилася в кишені хатнього халата. Бабина рушила до приголомшеного Юрека, ніби хотіла його потрясти.
– Ти Овсяка[27] чекаєш, чи що? Бери, що твоє чи не твоє, а я тут почекаю. Завжди кажу: сам не подбаєш, лайно буде, а не майонез, отака тобі правда, і все, – вона кивнула на підтвердження сили власних слів і завмерла, притулившись до одвірка.
Увійшли вони прямо на кухню. У раковині була купа каструль із запліснявілими залишками – квасоля, китайські супи, яєчня, недоїдена смажена картопля. На підлозі були розкидані коробки з–під піци. Килим лише частково закрив бордову, потріскану підлогу. Вузька кушетка, пробкова дошка, на столі ноутбук, завалений паперами та книжками. В основному це були дешеві трилери п’ятнадцятирічної давності, куплені за копійки на вокзалах і вуличних кіосках. Між ними стояли дві паскудні банки – одна з недопитою кавою, друга – повна недопалків.
Тут стояв такий сморід, що накопичувався роками, пронизуючи стіни, як смердючий привид, впиваючись у меблі та дерев’яні дверні рами. Щоб вивести його, довелося б позривати підлогу і відшкрібати стіни до цегли. Так могло пахнути в старому морзі чи в найглибших печерах стародавніх безхатьків. Аніта піднесла до рота хустинку.
Юрек зазирнув у вбиральню: ванна старша за Вроцлав, холодна плита, обігрівач замість батареї. У пральній машині був гнилий одяг. В іншій кімнаті почувся шелест. Юрек глянув на двері. Бабуся демонстративно подивилася на стелю, Аніта обвела поглядом дверний отвір. У другій кімнаті було достатньо місця для канапи, присадкуватого письмового столу та великої кахельної печі. У повітрі пахло вугіллям. Юрек присів навпочіпки, відчинив дверцята печі й кочергою розгрібав попіл, ніби сподіваючись знайти уламок якоїсь спаленої таємниці. Натомість він побачив два перелякані ока, які блищали з найтемнішого кутка. Спочатку він злякався і плюхнувся на килим з останніми слідами власної зелені. В наступну секунду він вже гладив чорного кота. Той стояв перед хлопцем на відстані витягнутої руки, готовий відскочити з дороги в разі небезпеки.
– Що трапилося, малий? – усміхнувся Юрек, а малий зворушливо нявкнув. Коли Аніта також присіла біля нього, він одразу підбіг до неї та почав тертися об її ноги. – Тебе люблять, – сказав Юрек. – Боже бородатий, але ж тут і срач. – Він погладив кота за вухом. – Ти сам обісрався, чи не так?
26
Відсилання до якогось латиноамериканського серіалу, можливо навіть, на "Рабиню Ізауру".
27
Єжі Овсяк, керівник Благодійного фонду "Великий оркестр різдвяних свят»" (WOŚP) — основною метою якого, згідно зі статутом, є: "діяльність у сфері охорони здоров’я, що полягає у порятунку життя хворих людей, зокрема дітей, і робота щодо покращення їх здоров'я, а також про заходи щодо зміцнення здоров'я та профілактики здоров'я". Під час 30 фіналів WOŚP (публічних зборів коштів, організованих Фондом) було зібрано понад 1,755 мільярда злотих. WOŚP придбала та передала понад 70 400 пристроїв закладам охорони здоров’я по всій Польщі. У 2020 році було підраховано, що кожна п’ята одиниця обладнання в лікарнях надходить від Великого оркестру різдвяної благодійності.