— Зробимо, — Махоніко перемикнув на себе керування кіборґом. «Павук» зістрибнув на виступ перед входом до тунелю і щез у його чорноті.
Некіч розгорнув плівковий екран-демонстратор. Кіборґ транслював на нього одночасно чотири оглядові зображення — два інфрачервоних і два через інтенсивну оптику. Судячи з цих зображень, «павук» спритно біг тунелем, легко перестрибуючи через неширокі тріщини. Раптом тунель перетворився на майже вертикальний колодязь.
— Напевно, це і є вхід до Лабіринту, — припустив Махоніко.
— Йдемо далі?
— Нехай «павук» перевірить колодязь зондом, — наказала Шерма.
Одне із зображень зазнало змін. У ньому згустилася темрява, потім виникли обриси правильного конусу з віялом виступів біля гострого закінчення.
— Бурова голівка, — прокоментував Вольск.
— Осьовий бур геологічного робота, — уточнив Махоніко.
— Древнього. Здохлого. Він перекрив колодязь. Треба його підірвати.
— А якби розрізати?
— Ця здохлятина, радше за все, вкрита панциром. А бури зроблено з твердих сплавів.
— Вибух розбудить охоронців Лабіринту, — голос Овіти здався Вольскові зловісним. «А раптом накаркає, бісова відьма», — подумав він, а потім згадав, що Знаючі здатні читати думки.
— А тепер охоронці сплять? — чи то запитала, чи констатувала Шерма.
— У них чутливий сон, — Овіта подивилася на археолога. Крізь світловий фільтр її шолома він не міг бачити очей Знаючої, але про всяк випадок вибачився за «бісову відьму».
— Спробуємо обійти цю затичку, — прийняла рішення Шерма. — Хеме, наш кіборґ зможе розширити колодязь?
— Теоретично, так, зможе.
— Тоді нехай починає.
— Може, все ж для початку заведемо до тунелю техніку, — нагадав капітан. — Уже світанок, а ми тут мов на долоні.
Усі, наче за командою, звернули погляди до східного обрію. Над ним підносилася кошлата криваво-червона корона Таліс.
Борт ВВТК «Капітан Паландо»,
орбіта планети Фаренго (9КВ97:2),
система зірки Таліс.
27 октомбрія 416 року Ери Відновлення
«Я її відчуваю. Вона на Фаренго», — повідомила сестра Хіосі сестрі Тарасваті. Повідомила без слів. Офіцерам, які були поряд, не обов'язково знати, що деякі з піфійок здатні відчувати присутність собі подібних крізь мільйони кілометрів космічного вакууму, атмосферні гази і речовину планетарної мантії.
— Необхідно провести повторний моніторинґ поверхні планети, — звернулася Тарасваті до Алі Аннадіра.
— Наші орбітери під час першого моніторинґу не знайшли жодного штучного об'єкту в районі Фаренго.
— А як щодо метеоритів?
— На Західний континент шість годин тому впали фраґменти метеорита, — випередив командира космоаналітик.
— Доволі масивного кам'яного метеорита. Його приблизна маса при вході до атмосфери — від чотирьохсот до шестисот тонн. Після входження до атмосфери метеорит розколовся на шість фраґментів, з них два досягли поверхні. Дані уточнюються.
— Де впали фраґменти?
— У районі плата Перлат.
«Це саме там, де святиня», — почула Тарасваті думку Хіосі.
«Я знаю», — так само безслівно відповіла Знаюча, а вголос розпорядилася:
— Капітане, спрямуйте тактичний зонд до району падіння метеорита.
— А як бути з моніторинґом?
— Моніторинґ відміняється.
Плато Поланського,
планета Фаренго (9КВ97:2),
зоряна система Таліс.
27 октомбрія 416 року Ери Відновлення
Таліс зійшла на низьке фаренгійське небо за лічені хвилини після того, як останній кіборґ забіг під склепіння тунелю. Її багряні промені освітили грубо обтесані стіни й шоломи людей, що схилилися над екранами. «Картинка» на екранах показувала фрезу кіборґа, який розширював колодязь у місці, де його закупорив робот-«здохлятина».
— А за роботом є прохід?
— Сканер показує порожнечу, — запевнив Махоніко.
Несподівано картинка смикнулася і зникла. До них долинув далекий гуркіт.
— Атака? — рука Некіча лягла на променевик.
— Здохлий робот упав, — припустив пілот. — Ми його розхитали, він відчепився і впав.
Виявилося, що він має рацію. Як тільки зв'язок відновився, стали очевидними зміни в колодязі. Шлях звільнився. Землерийного кіборґа відкликали назад, до тунелю, а до колодязя знову спустився «павук». Він дістався до того місця, де тепер спочивали залишки геологічного кіборґа експедиції Нурасова — купа композитної трухляви та уламки стомленого часом металу. Виявилося, що колодязь закінчується отвором у стелі широкого горизонтального проходу. У поперечному розрізі цей прохід нагадував трикутник зі зрізаною верхівкою.