— Як здогадливий сучий син, відповідаю: мікропортали, сіре. Або ж… щось таке, чого ми взагалі уявити не можемо. Щось на зразок тієї зброї, якою вбили пасажирів «Максвела».
Імператор повертає своє крісло до екрану. Над дюзами маршових двигунів лінкора спалахує білувате ґало. «Айн Соф» готується йти на Тридцять восьмий лімес. Тінь планети накриває його, і тільки ланцюжки червоних і зелених вогнів виявляють присутність найбільшого із зоряних човнів людської раси.
— Ні пуху… — шепоче тіронієць.
На лінкорі його не чують. Тому ніхто із тих, хто перебуває на борту «Айн Софа», не посилає тіронійця до біса.
Замок клану Б'едор,
планета Ґ'орма (9КС1167:4),
зоряна система Мігрінт (Оала).
П'ята лінія 78-го циклу
Чотирнадцятого Пробудження
(26.01.417 року ЕВ)
Складна гра синього і бузкового світла створює в цій залі ілюзію безмежності. Зала, справді, простора, її стіни оздоблені дзеркальними горельєфами; зображення в'юнких рослин обплітають опори високих арок. Горельєфами ллються потоки рідини, яка світиться, мерехтливі блакитні краплі — великі, важкі — безшумно зникають у гладкій темряві, яка замінює тут підлогу. Така ж темрява ховає у своєму лоні верховини дзеркальних арок.
Там, де синє світло збирається у широкі пульсуючі кільця, стоять ящери клану Б'едор. Їх дванадцять. Рівно стільки, скільки потрібно для церемонії Рааб. Церемонії, яку заповіли пращури ящерів — великі Дракони давнини, що прийшли до Ґ'орми із Зоряної Колиски. Дванадцять ящерів клану Б'едор утворюють коло, їхні хвости рухаються у поважному ритмі. Їхні думки зливаються до єдиного потоку загального знання. Спочатку вони подумки звертаються до Драконів давнини, які піднеслися на вищі рівні буття, до безсмертних тіней, наближених до первісних таємниць Всесвіту. Ящери сумують за відходом давніх і бажають їм справжнього спокою в недосяжних обителях, поряд зі святими тінями Повзучих Отців.
Ящери клану Б'едор подумки просять пращурів-Драконів стати до кола Рааб і з'єднати велике давнє знання із сучасним, занепалим і нетривким. Ящери входять в транс, переривають потік буденної свідомості. Ніби крижана хвиля змиває їхні дрібні міркування, спогади, відчуття. Тиша і темрява. Темрява і ніщо. У порожнечі спалахує примарна безколірна цятка. Цятка стає яскравішою, наливається білим кольором. Тіла ящерів завмирають. Вони всі бачать одне й те ж: цятка наближається, розкривається білою полум'яною квіткою, з люттю хижака охоплює їх свідомості. Ящери клану Б'едор бачать вихори і плями. А потім вихори і плями заступає видіння безмежної пустелі з блакитним піском. Пустеля лежить під фіолетовим небом з невагомими сріблястими хмаринками. Кошлате сонце іншого світу, сонце іншого часу владарює над блакитними пісками. Серед пісків у колі Рааб завмерли дванадцять яскраво-червоних Драконів — родоначальників клану Б'едор. Вони крупніші за своїх нащадків, на їхніх спинах наливаються пурпуром горді гострошпилеві гребені. Вони спираються на короткі жезли. Ці жезли вібрують, ніби потік невидимої енергії проходить крізь їхній золотавий метал.
«Ми радіємо тому, що істинне життя продовжується, — кажуть Дракони своїм нащадкам. — Ми знаємо, чому ви потурбували наші тіні, ставши до кола Рааб. Ви знову відірвані від радощів споглядання через те, що хтось оволодів гніздом давнього зла. Ви просили нас звернутися до тіней Драконів клану Рапван, котрі володіють великими знаннями про давнє зло, але тіні Рапван мовчать, заглиблені у свої величні знання. Ми благали святі тіні Отців надати вам знання, і тіні Отців схилили свій безмежний розум до вашого неспокою. Слухайте, діти Шляху Б'едор. Та Сила, яку ви вважали назавжди зниклою, знову повернулася до охололих зірок Ллода[80]. Повернулися ті, котрі покинули наш зоряний острів у прадавні часи, в Епоху Другого Пробудження. Повернулися творці давнього зла, Знищувачі Шляхів. І тепер зло загрожує всім расам зоряного острова — довгожителям так само, як і швидкоживучим. Це знання повинно бути відкрите для всіх кланів і для всіх рас. Нехай збереже первісна Сила батьківське тепло над вашими кладками і вашими самицями, діти Шляху Б'едор!»
Квітень 2009 — грудень 2010
Додаток 1
Попередня Ера Посланців (ЕП) тривала більше двох тисячоліть, і в давнину відлік її років починався від умовної дати народження Христа. У кінці двадцять третього століття ЕП людство зіткнулося з кризою. Необмежені генетичні експерименти і зловмисне маніпулювання інформаційними потоками призвело до стрибкоподібного зростання числа психічних розладів і спадкових захворювань. Навіть високорозвинена медицина і глобальні соціальні служби не впоралися з наслідками кризи, яка перекинулася на політику та супутні механізми здійснення влади. Диктатури і олігархії змінювали одна одну. Повернулися, здавалося б, давно забуті локальні війни і тероризм. І так тривало чотири десятиліття, які отримали в пізнішій офіційній історіографії найменування Першої Смути.