— Згодна, — підтвердила я. — Незрозуміло тільки, як це зробити.
Па це, однак, Локвуд мені нічого не відповів.
Далі Локвуд і ГЬллі вирушили до мого помешкання в Ту-тінґу, щоб забрати звідти мої речі та одяг. Мене вони з собою не взяли. їхня подорож минула без пригод, тільки на сходах вони випадково натрапили на мого сусіда.
— Він сказав, що минулої ночі чув якийсь шум, — пояснив Локвуд. — Шум з твоєї кімнати. Він поглянув у вічко своїх дверей і побачив двох чоловіків, що стояли з ліхтариками біля твоїх дверей. Один з них тримав пістолет. Зрозумівши, що в кімнаті порожньо, вони пішли. От бачиш. Люсі, як добре, що ти не повернулась додому.
І знову я — вкотре вже — не змогла не погодитися з Лок-вудом.
ГЬллі простягла мені дві торбини з моїми речами.
— Мені важко говорити про це, Люсі, — сумно промовила вона, — але вони... вони в твоїй кімнаті перекинули все догори дном.
— Та невже? — вирячилась я на неї. — Чого ж вони там накоїли?
— Ой, це просто жссхЛ Порозкидали по підлозі увесь твій одяг, перерили постіль, вивалили все з шухляд! А головне — навіщо їм таке виробляти? Наче бомба вибухнула! Мені дуже-дуже шкода, Люсі. Тобі, напевно, так тяжко про це чути...
Уникаючи погляду Локвуда, я відповіла:
—Так, звичайно. Страх та й годі. Добре, що я цього не бачила.
Одначе хай там що, а свій одяг я собі повернула.
Трохи згодом я взялась готувати вечерю і під Джорджевим керівництвом зварила макарони по-болонськи. А ГЬллі тим часом спекла бісквітний тортик.
— Коли це ГЬллі почала пекти торти? — здивувалась я. — Раніше вона й торкнутись їх боялася!
Джордж, який саме розглядав свою малу на стіні кухні, відповів:
— Ну, ГЬллі й досі більше до вподоби всякі салати, але я поволі привчаю її до справжньої їжі... До речі, а ти додала до підливи материнку? Це така травичка.
— Ти вже тричі питав про цю травичку. Так. додала. 1 макарони. здається, вже майже готові... До речі, а що це за мапа? Місця останніх скупчень привидів?
— ГМ-м? — я відчула, що Джорджеві думки блукають десь далеко-далеко. — Ні. навпаки... Це колишні скупчення привидів. ще з самого початку Проблеми. — Відчинивши двері в підвал, він гукнув: — Аго-ов! Вечеря готова!Ти ж знаєш — я шукаю відомості по старих газетах, — додав він.
З підвалу з'явились Локвуд і ГЬллі. Я нагріла тарілки під краном з гарячою водою, порозкладала по них макарони і разом з усіма сіла за стіл, поглядаючи на карту крізь серпанок ароматної пари.
— І все-таки я не розумію, Джордже, — сказала я. — За минулі роки відбулися тисячі таких навал. Тут безліч різнобарвних кнопок, але я не бачу в них жодного змісту.
— Бо я позначив лише по двадцять перших скупчень у кожному районі. — пояснив Джордж. — Кнопки різного кольору стосуються різних десятиліть, і за ними добре видно, як Проблема поволі охоплювала колами нові й нові території. Пам’ятаєш історію в Челсі, Люсі, коли я простежив місцеперебування основного Джерела аж до підвалу магазину братів Ейкмер. вивчаючи різні за часом випадки? Це щось подібне, тільки обсяг набагато ширший. І моя мапа підтверджує те, про що пишуть у книжках: початок Проблеми — на сході від Лондона, в графстві Кент.
— Там. де Маріса Фіттес і Том Ротвел уперше зіткнулися з нею. — додав Локвуд, намотуючи на виделку гарячий клубок макаронів з підливою. —До речі, Люсі, чудові макарони! А що це за чорні цяточки в підливі?
—Напевно, гриби... Ой, ні, гриби—це оцй Правду кажучи, не знаю... їж собі на здоров’я, й квит.
— Агенції «Фіттес» і «Ротвел» подолали довгу путь за останні п’ятдесят років,—провадив Джордж, поки ми жували макарони. — Ти знаєш, що на тім місці, де Маріса й Том уперше почали досліджувати привидів, тепер стоїть пам’ятник? Я, до речі, бачив його. Пам’ятник, правду кажучи, не бозна-який, але на ньому зображені двоє підлітків, що нищать славетну Примару з Мад-Лейн: Том Ротвел тримає в руці саморобну рапіру, а Маріса Фіттес стоїть із ліхтариком у нього за спиною. Саме ці дві речі стали згодом символами їхніх агенцій. Дивно уявляти собі, що саме на цьому місці було вперше використано рапіру й ліхтар...
— А чи правда, що Маріса взяла цей ліхтар у садку, в коморі? Чи це легенда? — запитала Голлі, що саме накладала собі на тарілку салату, хоч я задоволено спостерігала, що перед нею стоїть і невеличка порція макаронів. Голлі орудувала виделкою, витончено крутячи своїм гарненьким рученям.