Через два дні після концерту в Нужного в сім’ї вибухнув скандал. Мама була на Нижньому Валу в гостях у діда з бабою, поскаржилася на життя, баба Соля дала їй дві тисячі гривень, і в мами не знайшлося сил відмовитись.
— Дожилися! — сердито вигукнула вона. — Замість того, щоб допомагати батькам, ми живемо за їхній рахунок.
Всю ніч вони сварились і під ранок розійшлися спати в різні кімнати. Наступного дня батько пішов грати на якийсь ювілейний вечір у Будинку актора, а вдома я застав маму з Алісою Цицалюк.
— Він нічого не вміє, — обурено сказала мама.
— У твого Луня дві ліві руки, — погодилась Цицалюк.
Мама з Алісою сиділи на кухні й розмовляли.
— Якби ж він хоч гроші заробляв. У моєї шкільної подруги Єви Икавки, про яку я тобі вже розказувала, чоловік цвяха в стіну забити не вміє, але працює круп’є в якомусь казино і додому приносить непогані гроші. А тут понабирала робіт, а грошей не вистачає.
— А як вилетить із роботи?
— Хто вилетить?..
— Круп’є.
— Якщо вилетить, то Икавка не пропаде, бо сама добре заробляє на базарі.
Я слухав ці жіночі теревені і думав, що Аліса Цицалюк любить спостерігати за руйнуванням родини. Вона була незаміжня і не сприймала сімейного життя, хоча чоловіки їй подобались.
Цицалюк нюхом чула, що на нашу сім’ю насувається ураган, і почала частіше до нас приходити. Особливо почастішали її гостини з появою Антося Птухи.
Із Птухою мама познайомилася випадково. Якось у нас поламався кран, і мама викликала зранку сантехніка, що виявився чоловіком із круглим обличчям і червоними руками з короткими пальцями. Мама дала йому гроші на крана й змішувача і пішла на роботу. Весь день сантехнік проморочивсь у ванній, зламав змішувача, взяв половину обіцяної йому суми й пішов. Увечері прийшла мама й розкричалася:
— Нащо ти віддав йому гроші?! Він же нічого не зробив!
Батько винувато кліпав:
— Він сказав заплатити за половину роботи, то я й заплатив.
— Але ж кран не працює!
— Я ж не знаю, про що ти з ним домовлялася.
— А що ти коли знаєш? — грюкнула на кухні каструлями. — Ніколи ні в що не вникаєш. Гроші віддав. Кран не працює. Змішувач зламаний. От що робить?
Вона вхопила радіотелефон і почала дзвонити бабі Солі.
— Мамо, це я. Є в тебе знайомий сантехнік? Сьогодні тут один хапуга здер двісті гривень. Узяв гроші на купівлю нового крана, хоча всі включають це в загальний рахунок, зламав змішувача й пішов. Та ні!.. На завтра. У мене завтра вільний день, а Женик іде грати на якусь корпоративну вечірку. Як домовишся, подзвони.
Через годину зателефонувала баба Соля й сказала, що знайшла чоловіка, і цим чоловіком виявився Антось Птуха. Я не бачив, як він ремонтував крана й змішувача, бо в цей час був у школі, а батько — на корпоративній вечірці.
Коли я приїхав зі школи, кран уже працював, а мама на кухні пила чай із Алісою Цицалюк.
— Уявляєш, він з мене нічого не взяв. За півгодини все зробив, — похвалилася мама.
— А де ти його знайшла?
— Це племінник давньої подружки моєї матері.
Цицалюк зачерпнула вересовий мед, який нам привезла баба Павця, і облизала ложечку. Її маленькі круглі вушка аж настовбурчились і від збудження почервоніли, так уважно вона слухала про нового для неї чоловіка.
— А скільки йому років?
— Десь тридцять п’ять-сорок.
— Одружений?
— Я його що питала?
— Треба було б якось випитати.
— До речі, він мені залишив свою візитку. Сказав, якщо буде треба, щоб я зверталась. О, зараз покажу.
Дістала сумочку, порилась і простягла візитку.
— Антон Птуха, художник, — прочитала Анфіса Цицалюк. — Цікаве прізвище. Це тобі не Затуливуха чи Неплюйвборщ, а Птуха! До речі, як він?
— Високий, русявий.
— Ти йому сподобалась.
— Звідки ти знаєш?
— Бо він з тебе грошей не взяв.
Через два дні, коли батька попросили пограти на ювілеї якогось державного функціонера, мама запросила Птуху поміняти аварійного патрона в плафоні, і він заодно поставив кілька нових розеток. Я застав Птуху, коли він уже прощався з мамою.
— Привітайся з Антосем, — посміхнулась вона.
— Добрий вечір!
Птуха мені відразу не сподобався. Особливо, як він дивився на маму, ніби пожирав очима. І голос у нього був якийсь липкий і неприємний.
Коли за ним зачинилися двері, Аліса вигукнула:
— Що тобі сказати?.. Повна протилежність Євгена Луня!
А через два тижні я здогадався, що між мамою і Птухою щось відбулося. Вони сиділи з Алісою на кухні й розмовляли.