— То піднімай свою гепу і греби звідси! Греби, греби!
Я мовчки натягнув черевики, куртку і грюкнув дверима.
— Чао-какао! — почулося навздогін.
Аліса Цицалюк
Доки мама з Алісою п’ють чай, я розповім вам про Алісу Цицалюк, яка перед сваркою батьків часто почала бувати у нас вдома. Іноді мені здавалося, що її раптове зближення з мамою прискорило наші сімейні чвари. Хоча Аліса мені подобається. Вона завжди весела й життєрадісна. Правда, любить попліткувати. Але хто з жінок цього не любить?
Аліса була єдиною дитиною штовхальниці ядра Вікторії Мацули, на яку свого часу робили високі ставки як на майбутню світову зірку. На чемпіонаті Європи з легкої атлетики у Гельсінкі Вікторія Мацула мала найкращий результат серед жінок, але під час допінґ-контролю у неї виявили стероїд, і їй на два роки заборонили виступати на міжнародних змаганнях. Через три роки в Римі вона знову далі за всіх штовхнула ядро, і знову в неї виявили стероїд. Цього разу її позбавили права виступати до кінця життя.
— Уяви собі жінку з торсом боксера у важкій вазі, з могутніми стегнами і тонкою талією. Вона вижимала штангу вагою в двісті кілограм і могла задушити в обіймах такого чоловіка, як мій тато, — розповіла Аліса Цицалюк.
Чемпіонат у Римі поставив крапку на її спортивній кар’єрі. Вікторії Мацулі було двадцять дев’ять років. Непоганий вік для штовхальниці ядра, але вже не найкращий для нареченої. Вона відразу вийшла заміж за бухгалтера будівельного тресту, з яким познайомилась на весіллі у подружки. Матвій Цицалюк, маленький, лисий, на півголови нижчий за свою дружину, так любив і пишався нею, що в тресті його стіл був заставлений її фотографіями. Коли Вікторія Мацула йшла з Цицалюком, услід їй озирались чоловіки, а деякі захоплено вигукували, присвистували, прицмокували, і це дуже тішило його самолюбство. Правда, коли вона озивалась, захоплення чоловіків трохи вщухало, бо говорила Вікторія Мацула басом. Після появи на світ Аліси мати не спускала її з рук. Вона працювала тренером із легкої атлетики у спортивному клубі, але всю душу вкладала не в юних вихованок, а в свою єдину доньку. Як тільки Аліса підросла, мати захвилювалася. Дівчинка була миловида, з великими очима, тож Мацула утратила спокій. Вона ходила на Алісині вечірки й стежила, щоб донька не зв’язалася з поганими хлопцями.
Коли Алісі минуло двадцять років, вона почала говорити матері:
— Уже мої подружки виходять заміж. Пора й мені про це думать.
— А куди спішити? — відповідала мати. — Подивися на себе: молода, свіжа, здорова. А вийдеш заміж, то чоловік з тебе швидко соки вип’є. Змарнієш, вжовкнеш. Обсядеш дітьми, а він буде тільки пить і з жінками тягатись.
— А з ким же я буду жить?..
— Зі мною, з татом.
— Але ж тато не п’є і за чужими жінками не бігає, — опиралась Аліса.
— Так то ж тато. Де ти ще такого тата знайдеш?
Вона дала зрозуміти доньці, що до цього не варто більше повертатись. Але саме в цей час до Аліси внадилося двоє хлопців, і кожен із них думав, що це серйозно, і жоден не хотів нею поступитись.
Одного з цих хлопців звали Жорик, а другого — Вітик. Аліса так і називала їх Жорик і Вітик. Вони були ровесниками Аліси, вчилися в одній школі, тільки в паралельних класах. Жорик мав вогняне волосся, але шкіра в нього була чиста й ніжна, без ластовиння, як у немовляти. А Вітик мав чорну з синюватим відливом чуприну, густу й кучеряву. Обоє були гінкі, схожі на гончаків, обоє подобалися Цицалюк, і вона ладна була з обома жити. Її захоплювало те, як вони ущипливо звертаються один до одного і ходять за нею слідом. Конкуренція двох спраглих Аліси хлопців пробуджувала в її душі відчуття повноти життя. Так почувалася, напевно, дама на лицарському турнірі, споглядаючи, як ламають через неї один об одного списи її кавалери. А коли, посміхаючись, Аліса запитувала матір, хто з них їй подобається більше, та відповідала:
— Обоє — рябоє.
Штовхальниця ядра не уявляла поруч із своєю Алісою двох звичайних українських хлопців, особливо Жорика й Вітика. Вона бачила Алісу щонайменше майбутньою дружиною заморського принца, але з принцами було не все так просто. А Жорик із Вітиком не давали Алісі проходу. Те, що вони були обоє вперті, Алісина мати відразу відчула, і їй це дуже не подобалося.
Одного разу Жорик і Вітик довели Алісу додому і слово за словом у них розгорілася сварка, яка перейшла у бійку.
— Ти — рудий козел, — вигукнув Вітик.
— Ось тобі за козла! — стукнув його під дихало Жорик.
Аліса радісно заверещала, їй подобалося, як товчуть одне одного Жорик і Вітик. Це збурювало її уяву, кров і давало яскраві й незнані досі переживання. На цей вереск спустилася зі свого поверху Вікторія Мацула і зависла над бахурами.