Гоп-стоп біля «Великої кишені»
Чим більше я придивляюся до дорослих, тим більше мені хочеться залишатися підлітком. Іноді старші люди поводяться гірше за Ію Браїлко, якій усього тринадцять років. Взяти хоча б моїх батьків. Чому в них усе так вийшло, навіть якщо батько втратив добру роботу? Життя — це така штука, що сьогодні загубиш, а завтра знайдеш. Мабуть, справа у темпераментах. Мама гаряча і хоче все й сьогодні, а батько не може їй дати того, чого їй хочеться в цей момент. Отож справи у нас ідуть не дуже добре. Я б навіть сказав, що погано. Мама зустрічається з Птухою, а тато живе з Дєньгою. І що він у ній знайшов? Хоча я вважаю, що більше винна мама. Це вона почала скандалити і знайшла цього Птуху. Останнім часом батька тягне додому, він хоче бачити мене, маму.
О шістнадцятій ми зустрілися з ним біля нашого супермаркету «Велика кишеня», і він завів мене в трактир «Три карасі». Замовив борщу, кручеників, вишневий пиріг і зелений чай.
— Як справи? — запитав мене.
— Та я б не сказав, що добре.
— Чому?
— У тебе своє життя, у мами своє…
— Як там вона?
— Вся в роботі.
Батько дістав гаманця і простягнув мені двісті гривень:
— Візьми.
— У тебе з’явилися гроші?
— Даю приватні уроки дочці одного мільйонера. П’ять занять на тиждень. Збирається вступати до консерваторії.
— І як учениця?
— Бувають і гірші, — неуважно відповів він. — Зустрічаєшся з якоюсь дівчинкою?
— Нема мені що робить, — почервонів я, запихаючись пирогом з вишнями.
Я сховав гроші, а тато дивився, як я їм, і про щось думав, такий близький і такий далекий. На якусь мить здалося, що йому стало шкода більше мене, ніж себе, і він опустив очі. Я не міг змиритися з тим, що всупереч моїй волі від мене забирають батька і хочуть впарити чужого чоловіка, який не викликає в мене найменших симпатій.
Коли я почав їсти пирога з миґдалем, у «Три карасі» зайшли мама з Птухою. На ньому було довге пальто з каракулевим коміром, лайкові пальчата і дорогі чоботи. Мама розгубилася, але оговталась, підійшла до нас і суворо запитала:
— Що ви робите в цьому задрипаному ганделику?
— А ви що? — насмішкувато заскалив око батько.
— Не твоє діло, — почервоніла вона.
Птуха підійшов до нашого столика, хижо подивився на батька й процідив:
— Поговоримо?
Він вийшов, не озираючись, за ним вийшов батько, а за батьком — я з мамою. Біля входу в трактир стояв його «Вепр».
— Давай домовимося раз і назавжди, — крізь зуби процідив Птуха. — Я бачу тебе в цьому районі останній раз.
— А ти хто, комендант Дарниці? — огризнувся батько.
— Я б не хотів, щоб ти отруював життя цій жінці, — показав рукою на маму.
— Ця жінка — моя дружина.
— Була твоя, а стане моя, — з притиском мовив Птуха. — Для такого лайдака, як ти, вона не по кишені.
Птуха був вищий за батька на голову і погрозливо над ним нависав.
— Перестань, — шарпнула його за руку мама.
— Давай не будемо це відкладати і вирішимо все тут, щоб він почув.
У цей час нашу увагу почали відволікати троє молодиків у кашкетах, куртках і спортивних штанах, що навпочіпки сиділи недалеко від нас за припаркованими автомобілями, голосно розмовляли, лузали соняшникове насіння і спльовували лушпиння на асфальт. Коли з «Великої кишені» вийшов чоловік у дублянці й цегейковій шапці, один із молодиків у гостроносих чоботах зірвався на ноги, ходою шимпанзе підійшов до нього і недбало попросив:
— Дай закурить!
Чоловік простягнув пачку сиґарет, він узяв кілька сиґарет, запхав за вуха, віддав пачку своїм приятелям і, спльовуючи лушпиння на асфальт, несподівано прикрикнув:
— Ну ти, лось, дай трубу!
Чоловік спробував від них піти, але різкий удар відкинув його на капот припаркованої «Тойоти». Вони забрали телефона й почали вивертати в нього кишені. Перехожий виривався й кричав, а вони били його руками й ногами. Навколо них зібрався натовп роззяв. Батько з Птухою перестали сваритись і дивились, що буде далі.
— Треба допомогти, — буркнув батько.
— Це не наша справа, — огризнувсь Антось Птуха і нервово завовтузився. — Хто знає, чому вони від нього забирають гроші? Може, він їхній боржник?
— Які борги?! — обурився батько. — Та це шпана! Гопники!
— Мене це не стосується.
Батька аж пересмикнуло, і він кинувся до грабіжників.
— Куди ти? — спробувала зупинити мама.
Батько звалив більшого нападника, і вони качались по асфальту й душили одне одного. Якби той чоловік, у якого відбирали гроші, почав відбиватись, то грабіжники могли б відчепитись. Але він сидів під «Тойотою» і затулявся руками. А двоє інших підскочили до батька й почали бити його ногами. Тільки миготіли їхні коротко стрижені голови, куртки й спортивні штани. Від обурення кров шугнула мені в голову, я кинувся до ближчого молодика, повис на його спині й крикнув: