— Не чіпай мого тата!
Удар у вухо відкинув мене на асфальт, я відчув, як запашіло й розпухло вухо.
— Є тут чоловіки чи нема? — пронизливо закричала мама.
З «Великої кишені» виходили люди, навколо нас збилося тісне кільце роззяв і спостерігало за бійкою.
— Потримайте мого пакета, — попросив жінку невисокий чоловік у запраному пуховику болотного кольору.
Вона взяла в нього пакет із хлібом і молоком, чоловік підскочив до трьох грабіжників, звалив кулаком першого і напосів на другого й третього. Все відбувалося дуже швидко.
Ті троє були впевнені, що ніхто не захоче втручатись у бійку, і всі будуть спостерігати. Оговтатись, батько важко підвівся на ноги, звалив одного гопника, але той видерся з батькових рук. Вириваючись, він загубив кашкета й кинувся перебігати вулицю. У цей час підоспіло двоє високих беркутівців, тож за нападками тільки загупотіло. Ніхто не думав, що вони повернуться, однак той, із мавп’ячою ходою, якого звалив батько, вернувся за кашкетом. Для гопника втрата кашкета — це все одно що втрата чуба для запорізького козака чи смугастої палички для сержанта автоінспекції. Він вискочив із натовпу й почав шукати під «Тойотою» кашкета. І тоді його впізнали, і якась жінка закричала:
— Ловіть його! Он він!
Гопник ухопив кашкета й почав тікати, але його наздогнав довгоногий міліціонер, підчепив ногою, вуркаган розтягнувся на асфальті, і я побачив його вже в наручниках.
— Як ви? — запитав чоловік у пуховику болотного кольору.
— Дякую, що допомогли, — витер із розбитої губи кров батько.
— Ідемо звідси, — потягнула його мама.
— Тобі не боляче? — запитав я, обтріпуючи йому куртку.
— Все нормально, — відповів він.
Ми перейшли вулицю, і тато йшов накульгуючи, а ми з мамою тримали його під руки. Я не бачив, куди дівся Птуха, а коли озирнувся, його джипа вже не було.
Всю дорогу мама мовчала і про щось думала, а я йшов, притулившись до батька, і відчував, як важко йому йти.
— Хоч би не поламали ребра чи не порвали селезінку, — порушила мовчанку мама. — А ти, Славко, чого на них стрибав? Хотів, щоб скалічили?
Ми довели батька додому, він зайшов у ванну, роздягнувся до пояса, і я побачив, що його тіло в синцях і саднах, а губа розпухла і кривавить. Мама принесла перекис водню й зупинила кров. А тоді приготувала вечерю, ми повечеряли, і батько сів грати за піаніно. На якусь мить мені здалося, ніби між ними нічого не відбулося, що їхні сварки, Антось Птуха і Любов Дєньга — це просто важкий сон, та коли гра закінчилась, мама сказала:
— Те, що ти залишився тут на ніч, нічого не означає. Вважай, що я надала тобі невідкладну медичну допомогу.
Всю ніч вони тихо сварилися за стіною. А потім він залишився ще на одну ніч і ще на одну. Батько приходив після роботи, приносив із собою продукти, а одного разу ми навіть прибрали і пропилососили квартиру. Але в цей час мамі знову зателефонував Птуха, і вона пішла до нього на побачення.
Танґо Сильвестрова
Мені здавалося, що піді мною розверзається земля, а життя перетворюється на нічний кошмар. Я відчував, що цей любитель гасових ламп Антось Птуха забере від мене батька, і в нього почнеться нове життя з Дєньгою, у мами — своє, а я залишусь покинутим напризволяще.
З відчаю в моїй голові народжувались шалені думки. Я мріяв, щоб Птуху відбила в матері Аліса Цицалюк, щоб його заарештували за приховування податків, щоб він зламав ногу, упав на своєму «Вепрі» з моста Патона або виїхав за кордон у пошуках багатших шанувальників його картин з ананасами в шампанському.
І тоді я придумав йому таку капость, про яку навіть не хочу розказувати. Втім, незабаром ви самі про це дізнаєтеся. Після цієї витівки я знайшов візитку чоловіка, з яким познайомився на домашньому концерті в Нужного, і вирішив з ним зустрітися. Я набрав номер його мобільного телефона і довго чекав на з’єднання. Нарешті почувся кволий голос:
— Я слухаю.
— Мені потрібний Левко Ребкало.
— А ви хто?
Голос прозвучав здалеку, наче десь із Вогняної Землі.
— Мене звати В’ячеслав Луньо. Ми познайомились на концерті в пана Нужного, — забелькотів я.
Мені здавалося, він пошле мене подалі в таких делікатних формах, що я довго буду думати, ніби це низка вишуканих компліментів.