Выбрать главу

Згодом рід Марковичів розбавив свою кров і став українською шляхтою. Тож Опанас Маркович обрав для дружини псевдонім Марко Вовчок, не підозрюючи, що в його житті це ім’я зіграє злу роль, бо перетворить кохану на вовчицю літературних салонів, що добивалася визнання найдоступнішим для жінок методом — через впливових чоловіків.

— Хто б міг подумати, що в дикому XVII столітті між українцями та євреями траплялися такі кровозмішувальні казуси? — ущипливо зауважив Олександр Мендель, ще один пасажир «Ролс-Ройса».

— А кохання між Винниченком і Розалією Ліфшиць? — ожив Бей, і на його щоках виступив рум’янець.

— Яке там кохання… — огризнувся Мендель. — Це тільки єврейська жінка може так перейматися інтимними проблемами свого чоловіка, щоб водити йому дівчаток для відновлення ерекції.

— Тому Винниченко і вибрав Розалію Ліфшиць, бо яка б українська жінка до такого додумалась і тим паче стерпіла? — засопів Бей.

— Все це фанаберії розбещеної тодішньої богеми, — з холодною глумливістю мовив Мендель і відвернувся до вікна.

Захоплений своєю розповіддю і теплим стегном Алли, Бей хотів розповідати далі, але його перебив Тадей Швагуляк:

— Наш автобус зупинився.

Вони озирнулись і побачили, що автобус, який їхав за ними, стоїть на узбіччі, і з нього виходять актори з музикантами і щось збуджено розглядають на дорозі.

— Що там таке? Треба вернутись, — сказав Бей.

Водій розвернувся — і автомобіль під’їхав до автобуса. Чоловіки з жінками збилися колом і щось розглядали.

— Вона жива? — запитав жіночий голос.

— Дивіться — ворушиться.

Алла пробралася крізь щільне коло і побачила збиту лисицю.

— Це ми збили?

— Я чула, як щось глухо вдарилося в автобус, — сказала якась білявка.

— Що ми з нею будемо робити?

— Хай здихає, — пробурчав водій автобуса. — Або добить і здерти шкуру.

— То ви, дядьку, живодер? — обурилася висока жінка.

— Все одно здохне, — огризнувся водій. — А комір був би добрий.

— Він загортає її в куртку! — вискнуло кілька жіночих голосів. — Ще вкусить!

Високий чоловік обережно підняв і поніс до автобуса загорнуту лисицю. Алла задивилася на його зграбні руки, які обіймали її в маєтку Тарновських, але чоловік з лисицею на руках не озирнувся. Всі з галасом зайшли в автобус, що загуркотів і рушив далі, а Олександр Мендель, Алла, Тадей Швагуляк і Роман Бей сіли в авто і поїхали до Києва.

2

У дорозі Алла неуважно слухала Бея, вона втратила інтерес до його розповіді й замкнулась у собі. Жінка думала, що, всупереч запевненням Олександра Менделя, ця поїздка в маєток Тарновських нічого не змінила в її стосунках із чоловіком.

За дорогою на Прилуки Бей запитав:

— Скільки ще до Києва?

— Кілометрів сто двадцять, — відповів водій.

Бей кивнув головою і задрімав. Незабаром заснув і Тадей, і тільки Мендель думав про щось своє.

Алла пригадала, як познайомилася з Тадеєм Швагуляком. Це було дев’ять років тому. Вона з невеликою жіночою компанією святкувала в ресторані Новий рік. Аллі йшов тридцятий рік. У неї був досвід невдалого шлюбу, який надовго відвернув її від чоловіків. Дітей від першого шлюбу в неї не було. Її колишній чоловік Борис працював у податковій інспекції. Додому приходив пізно, а на вихідні їхав із друзями на полювання. Вони знімали однокімнатне помешкання на Караваєвих Дачах, в якому проводила час здебільшого сама. Алла працювала в Інституті фольклору та етнографії, і на час одруження захистила дисертацію про поховальні обряди на Волині. Грошей на проживання не вистачало, і вона вела колонку в жіночому журналі.

Усі домашні клопоти лежали на ній. Борис мало давав грошей на побут і нічим не допомагав. Вона сама купувала на базарі продукти, готувала йому сніданки й вечері, а обідав він у «Пузатій хаті» біля Бесарабського ринку. Через рік спільного життя між ними припинились інтимні стосунки, і на другий рік чоловік заявив, що в нього є інша жінка. Розлучилися без сварок. У них не було дітей і спільного майна. Після розлучення в її житті мало що змінилось. Вона знову ходила на базар, купувала продукти, готувала обіди, а вихідні проводила сама. Двічі на тиждень відвідувала Інститут фольклору та етнографії, решту часу проводила в редакції жіночого журналу.