А батько сидів у кріслі й дивився, як вона захоплено перебирає гроші. У цей момент він нагадував первісного мисливця, що приволік у свою печеру впольованого вепра. Мамина радість роздмухувала вогонь його чоловічого самолюбства. Він був задоволений, що після трьох років безгрошів’я сім’я почала дивитися на нього з трепетом, як на справжнього чоловіка.
Батькові дивацтва іноді заважали помічати в ньому ті чесноти, які не завжди можна було знайти в інших чоловіків. Особливо маму дратував батьків пунктик щодо газової плити.
— Якби серед усіх фобій у психіатрії треба було дати назву страху, пов’язаного з газовою плитою, то кращої назви за комплекс Луня годі й шукати, — казала мама.
Коли батько виходив із квартири, то цей ритуал, скажу я вам, був не для тонкошкірих. Спочатку він ішов на кухню, присідав, довго дивився на газові конфорки, запитував:
— Газ виключений? — і невпевнено додавав: — Здається, виключений.
Але за тональністю відповіді відчувалося, що він не йме віри своїм очам. Одягався, знову йшов на кухню, ставив перед плитою стільця, сідав, втуплювавсь у газові сопла і заклякав. В такі моменти він нагадував коропа на дні водяної ями, що впадає в глибоку зимову сплячку. Мені здавалося, що в нього уповільнюються серцебиття, дихання і рух крові, а на шиї випинаються жили, схожі на зябра, знижуються температура тіла й електрична активність мозку. І коли я нетерпляче покашлював, повертаючи його до дійсності, він здивовано дивився на мене, наче вперше в житті, згадував, хто я, і розгублено бурмотів:
— Мабуть, вже підемо.
Ми йшли на вулицю, але чим далі відходили від будинку, тим невпевненішою ставала його хода. Нарешті батько зупинявся, хапав мене за руку й просив:
— Зачекаєш на зупинці? Мені треба повернутись.
Я знав, що він прибіжить додому, зайде на кухню, відірве шматок газети і над кожною конфоркою буде перевіряти, чи не загориться папір.
Минулого літа між батьками розгорілася сварка, що зіпсувала нам літній відпочинок. На початку серпня ми зібрались до моря, в Залізний Порт. Відвезли Бахуса бабі Солі, спакували валізи і зібрались у дорогу. Наш потяг відходив близько десятої вечора. За дві години батько почав заклопотано заходити на кухню й перевіряти газову плиту. Нарешті ми витягли валізи з квартири, сіли на маршрутку, доїхали до метро й за півгодини до відправлення вже були в своєму купе. Всю дорогу батько думав про щось своє, і коли до відправлення залишилось п’ять хвилин, кудись вийшов. Спочатку ми думали, що він стоїть на пероні, потім, що зайшов у тамбур. Але через п’ятнадцять хвилин подорожі мама почала підозрювати найгірше. З батьком не було телефонного зв’язку. Телефонний оператор відповідав, що він поза зоною досяжності. Нарешті через півгодини з ним вдалося з’єднатись.
— Ти де?!! — закричала мама.
— їду додому, — почувся його відчужений голос.
— Це ж чого?!
Він мовчав, тільки десь на лінії чувся шум мотора і віддалений жіночий сміх.
— Що сталось? — істерично вискнула мама.
— їду перевіряти газ, — нарешті видушив із себе.
— Ах ти ж, Господи! Який газ? То є в тебе олія в голові чи нема?
Всю дорогу її тіпало в істериці, і вона не знаходила собі місця.
— Щоб у тридцять сім років бути таким ненормальним! Ні, я цього так не залишу! Після повернення або розлучення, або хай іде до психіатра!
О десятій ранку ми приїхали в Херсон, перетягли свої сумки до автобуса, приїхали в Залізний Порт, поселились, і тільки через день, коли вже встигли засмажитися на сонці, з’явився батько.
— Я всяке бачила! — обурювалась вона. — Але щоб таке… Чому ж ти не приїхав учора?
Ми сиділи на березі моря, батько дивився, як бовтаються у воді малюки, як гавкає, наскакуючи на пінисті хвилі, білосніжна болонка, і мовчав.
А я думаю, що він добу сидів навпроти газової плити і спостерігав, чи не з’явиться синя газова квітка, заради якої він утік із купе.
Коли батько був на першому курсі консерваторії, з ним трапився випадок, який на все життя застряг у його свідомості. На початку літа його запросив пожити в своїй квартирі на Русанівці київський однокурсник Олесь Бурденко, батьки якого поїхали відпочивати в Одесу. Теплого літнього вечора батько з Бурденком гуляли набережною і познайомилися з високою білявою дівчиною. Запросили її до кафе і довго сиділи, пили вино, розважали історіями про музикантів. Потім Бурденко вирішив провести її додому, а батько поїхав на квартиру. Спочатку він грав на піаніно, а тоді зайшов на кухню, знайшов крахмал і вирішив зварити кисіль. Запалив газ, поставив емальовану каструлю з водою, увімкнув телевізора, ліг на диван і заснув. Вода закипіла, залила газ, а батько спить. Газу находить усе більше і більше, а батько спить. У цей час Бурденко провів дівчину на Караваєві Дачі і повернувся додому в гарному настрої. Зайшов у квартиру, бачить, що батько спить. Принюхався — наче чути запах газу. Зазирнув на кухню, закурив — і відразу пролунав вибух, яким вибило двері, вікна, а Бурденка викинуло з третього поверху, але він благополучно упав на бузкове дерево і цим врятувався від переломів і каліцтва. З переляку батько прокинувся: вікон нема, двері у вітальні зірвані з петель, а внизу верещать дівчата, що цілувалися з хлопцями на лавочках. Якби Бурденко прийшов пізніше, батько вчадів би від газу, і не було б мене. Від того, що накоїв, батько ледь з глузду не з’їхав. Виходило, що Олесь Бурденко запросив його на свою голову додому, врятував йому життя, а батько знищив його квартиру і ледь не скалічив. Після того випадку батько все літо грав на сільських весіллях, щоб заплатити за ремонт квартири на Русанівці.