Выбрать главу

Гейби — наче, немов.

Гемзити — мрячити.

Гогоз — брусниця.

Готур — глухар.

Гоц — водопад.

Громадська хата — приміщення для приїжджих урядовців.

Гугля — гуля.

Гуслянка — кисляк з пареного молока.

Гутірка — розмова.

Ґонт — покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.

Ґрунь — вершина гори.

Ґуральня — спиртово-горілчаний завод.

Дангалак — весляр.

Десятник (десяцький) — у дореволюційній Росії нижчий поліцейський служитель на селі, якого обрали селяни.

Дідич — поміщик, великий землевласник.

Дідич ринштоку міського — людина, яка очолювала покидьків міського населення.

Довідне (довідно) — цілком певно, достовірно, вигідно.

Драгліти — труситися, коливатися.

Дроб’єта — вівці.

Дукач (дукат) — срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.

Економ — завідуючий поміщицьким господарством, економією.

Єрик — невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.

Жебри — збирання милостині.

Жентиця — сироватка.

Жердка — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.

Жужмом — у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).

Жупан — теплий верхній чоловічий суконний одяг.

Запаска — жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

Зарінок — пологий берег річки, вкритий рінню.

Застайка — житло чабана-гуцула в полонинах.

Збіржак (збіржаник) — візник.

Згарда — намисто з монет або хрестиків.

Земський — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.

Ізвор — яр.

Імбрик — казанок.

Калабатина — топке місце, калюжа.

Капаран — верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.

Кармазин — сукно малинового кольору.

Карнавка — металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.

Каруца — хура, віз.

Катрага — курінь.

Кашиця — дерев’яна обшивка берегів.

Кептар — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.

Кичера — гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.

Кнак — поліційна дільниця.

Ковбаня — глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.

Козар — козячий пастух.

Консеквентний — послідовний.

Копил — тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.

Корсетка — верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

Коругва, корогва — прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

Котвиця — якір.

Кресаня — капелюх.

Куня — волоть очерету.

Куфа — дерев’яне відро.

Кчула — овеча вовна.

Лазароні — волоцюга.

Ліса — огорожа, сплетена з хворосту.

Лудіння — тут: одяг, вбрання.

Любас — коханець.

Май — мабуть.

Малай — вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.

Манна — тут: молоко.

Манта — плащ.

Маржинка — худоба.

Мокан — горець-чабан.

Мольфар — чарівник.

Москаль — вояк, солдат.

Моцуватися — боротися, мірятися силою.

Мрич — туман, імла.

Набіл — молоко, молочні продукти.

Набір — у борг, без грошей.

Намітка — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Негура — туман.

Недея — дика вершина гори.

Обора — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.

Оборіг — повітка на сіно.

Обрік — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.

Одаліска — служниця або наложниця в гаремі.

Око — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.

Ослін — переносна кімнатна лава для сидіння.

Острева — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.

Отченаш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.

Офіра — те саме, що жертва.

Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.

Пазувати (пазити) — пильнувати, стежити.

Патериця — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.

Підтичка — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.

Піл — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.